Борис Завидняк Вечер 2

Борис Завидняк, Борислав

ВЕЧІР (2)

У вечоровому згасанні
М'які кармінові відтінки
На постаті стрункої жінки
Долонею лягли на стані.

Та ритмом серця доведи,
Кого ніщо нам не замінить.
Красива тінь лице отінить,
Жевріюче до смакоти.

Вона не те, що ляже в прах.
Чоло бентежне не остудить,
Ударить полум'ям у груди,
Щоб пал розвіяти звитяг.

Любов... Хто зна її в обличчя,
Той всесвітом самим блука,
Нема такого тайника,
Щоб приховав її величчя.

А коли є, то лиш один,
Все непідвладний серцю й духу,
Коли пірнеш у милу скруху
Любові, що ховає тінь.

Мой перевод стихотворения:

ВЕЧЕР (2)
В сумерках вечерних угасанья
Теплы карминные оттенки,
На силуэте стройном женском
Коснулись мягко её стана.
Но ритмом сердца докажи,
Кого ничто нам не заменит.
Лицо красиво тень овеет,
Кому-то голову вскружив.
Она не обратится в прах
Чело в смущеньи не остудит,
Её огонь так многотруден,
Как и победный ратный флаг.
Любовь... кто знает её лично,
Тот и с Вселенною знаком,
Её не спрячешь под замком,
Не утаишь ее величья.
Коль есть такой, то лишь один,
Невольник сердца, странник духа,
Он различает тонким слухом
Оттенки скрытых слов любви.