Напиши соб листа 45-р чному

Здрастуй, Рито!
Я пишу собі, аби, будучи у віці 45 років, відчути себе знову 17-річною дівчиною. Так би мовити, знову пережити цей момент; згадати, як же це було, коли не було ще ніяких обов’язків. І ось, через 28 років , я нарешті можу це зробити. Сядь у своє улюблене крісло, що стоїть біля комина, зроби свою улюблену каву 3в1, яка знаходиться у твоїй маленькій шафі з італійського скла. Зробила? Молодець. Сядь, розтопи комин. Розслабилась? А тепер забуть усі свої проблеми і поринь у спогади. Пам’ятаєш ці слова? Ти їх якось придумала, коли написала свою першу книгу «Гарного польоту. До зустрічі в майбутньому» у 16 років. Не хочеш «злітати назад у минуле», хоча б на 10 хвилин? Це, до речі, ті слова, якими починається твоя книга.
Подивись на себе: хто ти? Ким ти стала? Чим займаєшся? Згадай, як ти хотіла швидше подорослішати, від’їхати якнайдалі від батьків. Чому? Та тому що була маленькою та наївною дурепою. Кожного ранку ти грала головну роль у фантастичному трилері «Доспати за 5 хвилин» і часто ти програвала, бо головного героя позбавляли всіх 3-ьох життів злі чудовиська, імена яких переслідують нас щоденно. Це їх Велич Лінь та Сон. Згадай як ти увесь час заварювала собі чай, кидала туди не менше 3-х ложок цукру. Коли у тебе щось траплялось, ти завжди порівнювала себе з тим самим чаєм, і словами «Все буде так, як ти мрієш, тільки почекай. Пам’ятай: цукор на дні», заспокоювала себе.
Хто ти по життю? Може, ти вирішуєш якісь проблеми у країні чи у своєму місті? Або може ти стала бізнес-леді і відкрила свій весільний салон, як мріяла у 14 років? Ні. Ти не відкрила свій салон, і тим паче не вирішуєш глобальні проблеми. Ти просто відкрила своє рекламне агентство, просто достатньо заробляєш, просто живеш у центрі Києва і просто їздиш під час відпустки відпочивати в різні куточки земного шару. Скільки сил ти витратила на це, скільки було пролито сліз, скільки разів ти опускала руки, зривалась на всіх. Дуже часто ти просто переставала вірити в усе це. Над тобою завжди насміхалась твоя старша сестра. Говорила, що ти не зможеш, що ти не цілеспрямована і у тебе немає такого сильного бажання, щоб усе було так, як ти хочеш. І тоді ти здалася. Ти показала їй свою слабкість. Частина людей здаються на шляху до своєї мети, тому що їм ніхто не казав «Я у тебе вірю, у тебе все вийде. Ти зможеш це зробити». Спасибі тим людям, котрі допомогли тобі стати на ноги, котрі допомогли тобі повірити в себе, у свою мрію. Твоя сестра помилялась. Але навіщо вона це робила? Можливо, заздрила? Ну звичайно. Ким ти стала тепер? Ти – успішна та щаслива жінка, а твоя сестра – ніхто. Вона не досягла у цьому житті нічого. Вона гадає, що це так просто і легко. Але твоя сестра навіть не може здогадуватися через що тобі судилося пройти. Через яку кількість іспитів, тобі довелося пройти, у цьому житті.
А поки мені 17 років, поки я молода, я повинна озброїтися зубною щіткою та відправитися світ за очі. Сміятися, здійснювати шалені вчинки , плакати, йти проти системи, читати стільки, скільки, здається, не вміститься в голову, любити, що є сил, відчувати. Просто жити. Подивись на себе. Ти молода і красива. Ти боїшся. Чому? Чого? Досить бути бездіяльним. Досить мовчати. Досить хвилюватися за те, що подумають другі. Носи те, що хочеш. Кажи те, що хочеш. Слухай музику, яку ти хочеш слухати. Включи її якомога голосніше  та танцюй. Ходи гуляти уночі та забуть, що завтра на роботу чи на заняття. Досить чекати п’ятниці. Живи зараз. Роби це зараз. Ризикуй. Розповідай секрети. Це твоє життя, нічиє більше. Якби мене запитали, чи хотіла би я повернутися у минуле, я би відповіла, що мені вистачило й того, що одного разу я там побувала. 
До зустрічі, Рито.