Я заходжу до пустої кімнати.
На пустинних стінах – картини.
Щось розказує швидко мати
Та мені не до тої рутини.
На полицях в задумі – книги.
На сердечних полицях – пусто,
Насіяно на них квіти, але сходять
Вони не густо.
Крізь фіранку пробивається Сонце,
Та його поглинає тьма.
Схожу з рівненької стежки,
Куди далі дороги нема.
Тут немає стін з картинами
І відсутня страшна рутина.
Ні полиць нема, а ні книг на них,
Тільки швидше біжать години.
Не встигаєш за циферблатом,
Хоч візьми, розірвись на шматочки!
В голові все із більшою силою
Б’ють кувалди-дзвіночки.
Та доки на полицях сердечних
Не зійде квітів буйний сад,
Не зайду до пустої кімнати я,
Не пове;рнусь назад!
Я заходжу
© Copyright: Моль Блакитна, 2016
Свидетельство о публикации №216012900211
Свидетельство о публикации №216012900211
Рецензии
ЗдравствуйтЭ! Добрй вирш... ни, ни - дийсно, я нэ шуткую... тилькы трохы сумую...разом з Вамы.
Нет у меня шоифта украинского... выбачайтэ!
Гляну... дали... на моль... та щэ й "голубую")))
Владимир Ногин 05.07.2016 07:12 • Заявить о нарушении
Нет у меня шоифта украинского... выбачайтэ!
Гляну... дали... на моль... та щэ й "голубую")))
Владимир Ногин 05.07.2016 07:12 • Заявить о нарушении