головне

Марина Гареева
він тримає за руку і не виправляє слова,
не вправляється в мужності, не обіцяє намарно…
ми йдемо досить довго, щоб вірити в різні дива,
ми йдемо досить порізно, кожен ховає кохання

в глибині тишини, у сповільненій пісні, у снах,
у тривкому мовчанні, що зірвано буде у подих –
поринаємо в ніжність і знову шукаємо шлях,
що веде нас крізь війни – миритись не завжди виходить

з безпорадністю Господа, світла, утомлених нас –
і тоді відлітають вірші, мов пораненні птахи. 
опустіло йдемо повз насуплений зморений час –
головне, щоб ніхто не навчився його зупиняти.


січень 2016


© Copyright: Марина Гареева, 2016
Свидетельство о публикации №216012902260
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Марина Гареева
Рецензии
Написать рецензию
він тримає за руку і не виправляє слова,
не вправляється в мужності, не обіцяє намарно…
ми йдемо досить довго, щоб вірити в різні дива,
ми йдемо досить порізно, кожен ховає кохання

каждая строка...

а особливо перша.

Дмитрий Садченко   02.02.2016 20:43   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Марина Гареева