Качели

Прохожие останавливались и оборачивались.
- Смотрите!
- Вот это да!
- Чумовая бабка!
Варвара Егоровна лихо раскачивалась на качелях и, подлетая вверх, жмурилась от солнца и удовольствия. Качели были старые. Они помнили Варвару Егоровну озорной девчонкой. Бабушка счастливо улыбалась и взвизгивала, когда качели на мгновение зависнув в самой верхней точке, начинали стремительное падение. В этот момент она не только вспоминала, но и чувствовала себя тонконогой девчонкой с двумя непослушными косичками.
Вокруг стали собираться зеваки.
- Женщина, что вы делаете? Вы качель сломаете? – сказала тётенька, вышедшая прогулять мопса.
- Да что она сломает? – возразил дяденька, снимающий событие на смартфон. - Смотрите, какая маленькая. Божий одуванчик.
- Но ведь нельзя взрослым! – не сдавалась собачница.
- Гав-гав! – подтвердил мопс.
- Тётенька, завидовать нехорошо! – заметил проходивший мимо малыш с мамой и для убедительности выстрелил в мопса из водяного пистолета.
- Ты зачем в собачку выстрелил?! – заступилась за пса мама.
- Жарко. Пусть остынет, - ответил малыш и выстрелил в маму.
- Безобразие! – возмутилась тётенька. – Никакого воспитания!
- Нельзя ни в кого стрелять! – согласился дяденька.
- Гав! – подтвердил мопс.
Мама нахмурилась и открыла рот, собираясь заступиться за своего малыша, но тут Варвара Егоровна спрыгнула с качелей, улыбнулась и сказала:
- Люди добрые, как хорошо, что вы здесь собрались! Здесь за углом есть хорошее кафе. А пойдемте съедим по мороженому! Я сегодня пенсию получила, и я так люблю лето!
Все посмотрели на нее и тоже улыбнулись. А солнце отразилось от стекла открывшейся на третьем этаже форточки, словно и дом подтвердил то, что все любят лето.



А теперь то же самое на украинском))



Гойдалка


Перехожі зупинялися й озирались.
- Дивіться!
- О це так!
- Чумова бабця!
Варвара Єгорівна відважно розгойдувалась і, підлітаючи вгору, мружилась від сонця та задоволення. Гойдалка була стара. Вона пам’ятала Варвару Єгорівну бешкетною дівчинкою. Бабуся щасливо усміхалась і повискувала, коли гойдалка на мить зависнувши у найвищій точці, починала стрімке падіння. У цю мить вона не лише згадувала, але й відчувала себе тонконогим дівчиськом з двома неслухняними кісками.
Навколо почали збиратися глядачі.
- Жіночко, що ж це ви робите?! Ви гойдалку зруйнуєте! – сказала тітонька, що вийшла вигуляти мопса.
- Та хіба зламає? – заперечив дядечко, що знімав пригоду на смартфон. – Дивіться, яка тендітна. Кульбабка божа.
- Але ж дорослим не можна! – не здавалася собачниця.
- Тяф-тяф! – підтвердив мопс.
- Тьотю, погано заздрити! – зауважив малюк, що проходив мимо з мамою, і для переконливості стрельнув у мопса з водяного пістолету.
- Навіщо ти собачку намочив?! – вступилася за песика мама.
- Спека! Нехай охолоне, - відповів малюк і вистрелив у маму.
- Який жах! – обурилася тітонька. – Ніякого виховання!
- Не можна ні в кого стріляти! – згодився дядечко.
- Тяф! – підтвердив мопс.
Мама насупилася та відкрила рота, збираючись заступитися за свого малюка, але раптом Варвара Єгорівна зіскочила з гойдалки, посміхнулась і сказала:
- Люди добрі, як гарно, що ви тут зібралися! Тут за рогом є добра кафешка. Гайда з’їмо по мороженці! Я сьогодні пенсію отримала, і я так люблю літо!
Усі подивилися на неї і теж посміхнулися. А сонячний промінець відбився від скла кватирки, що відкрилася на третьому поверсі, немов і дім підтвердив те, що усі люблять літо.