Гонят мамка на сторожу

Песня про сторожевую службу, важный источник жизни в лесо-степи.

Гонят мамко на сторожу,
Під чорний л;с на могилу,
Видит ми ся моя мамко,
Що в;даў я там загину? —
Відперай-ся мій синоньку
Що тя болит головонька. —

Гонят мамко на сторожу,
Під Чорний л;с на могилу,
Видит ми ся моя мамко,
Що либонь я там загину? —
Відперай-ся мій синоньку
Що коника та-й не маєшь. —

Коня дали ос;длали,
На сторожу виправили...
;ду милю, ;ду другу,
;ду нічку, одну, другу —
Мій коничок ослабає,
Сон головку похиляє.

Я присилиў кониченька
Во дубонька зеленого,
Сам приклониў головоньку
На маленьку годиноньку —
Ой я заснуў моя мамко!

Ой приб;гли Татароньки,
Аркан втяли - коня взяли,
Д;вц; бранц; даровали.
Ой, устаю ранесенько,
Нема-ж мого ворон коня!

; ;
;
Ой вийду я на могилу,
Подивлю-ся у долину:
;дут Ляхи на три Шляхи,
А Козаки на чотири,
Щоб ;м кон; припочили,
А Татари на всьо поле; —
Меже ними д;вка бранка
Сидит соб; на конику,
На вдовиним бо-й синонька,
Русу косу розчєсує,
Дрібне листє пописує,
Там у воду пометує:
Плинь-же, плинь-же дрібне листє,
До моєго тата в гост;,
Нехай тато не сумує,
Най ми посаг не готує;
Ой вже-ж бо я посаг мала
Під явором зелененьким,
Тай с Турчином молоденьким,
Ис Турчином Арабином
Та-й з нещирим Татарином.

; ;
;
Ой вийду я на могилу,
Подивлю-ся у долину:
Долів, долів, долинами
;дут Турки с Татарами,
Межи ними віз кований,
А в тім воз; Михай лежит
Порубаний, постр;ляний...
Капле кровця у кирницю,
З кирниченьки р;чка тече,
А над р;чкоў ворон краче —
Михаєва мати плаче; —
Не плач мати, не журися!
Не дуже мя порубано,
Не дуже мя постр;ляно,
Головонька на четверо
А серденько на шестеро,
А рученьки на штученьки
А ніжечки на гешечки,
Б;ле т;ло-як мак м;ло! — —