Магiя Часу

Казкова доба. Гравітаційні хвилі, які довгий час були науковою вигадкою, абстракцією і трималися лише коштом авторитету великого вченого, стали реальністю. Поняття "любов" поширюється на, так званий світ, неживої матерії. Ось ці елементарні частинки поводяться, мов закохана пара. І простір над ними не має влади. І взаємодія між ними швидша від швидкості світла. Старі уявлення про світ руйнуються. Час перестає бути просто мірилом змін і чим він стає, поки що достеменно невідомо.

Дома сиджу. Дивлюсь на годинник. Сині цифри на чорному тлі. Зараз 12.12. Потім буде 12.21, 13.31, 17.17, 22.22. Пора спати. А зараз старі дзиґарі за стіною, припорошені пилом, лунко міряють час. Поцілунки в теплу шию, запах волосся-сіна. Сонце сіється через фіранку, гріє воду в балії на осонні та у ставочку, де селезень кряче. Життя -- кругле, як м'яч скаче, котиться з жолобка в жолобок.

-- Прочитай мені казочку про Лобокобка
-- Про Колобка?
-- Так. Про Лобокобка!
Я посміхаюсь. Читаю всоте. Дівчинко мила, мед малиновий в щільниках на таких висотах, до яких мені ще рости і рости. Ти моя мила, моя солодка, наші нейрони серця вібрують в одній частоті. Тут на Землі. І там, де мене не буде.

Люде захоплені в рольових іграх, погляньте на зорі в зеніті, на Сонце, на білі хмари. На ліс, що мріє внизу в долині. Розкрийте долоні, ловіть у них світло, в сітківку впіймайте небо. Для чого? Побачите скоро. Так треба!