«Один одного кличемо з тьми,
І кожне слово, наче ліс,
В якому блукаємо ми.»
(Райнер М. Рільке)
Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.
І кожне слово почуте - ліс,
Хащі, терен і дзьоб орла.
Стільки часу кличемо з тьми:
Кличемо й кличемо - все дарма.
Якийсь дивак загубив слова:
Збираємо в кошик речей.
Над вратами напис: «Все марнота»
А ми все блукаємо,
А ми все шукаємо,
Собі серце краємо,
А ми все збираємо,
Слова, слова, слова...
Мовчи, Дорiане, мовчи...
© Copyright: Шон Маклех, 2016
Свидетельство о публикации №216021902175
Свидетельство о публикации №216021902175
Рецензии
Проникливий, сумний вірш про слова, що крають серце.
Сподобався Ваш вірш.
Я буду вдячна за Вашу увагу до моєї творчості і підтримку -
- http://www.proza.ru/2013/04/24/1035
Бажаю Вам здоров'я та щастя!
З повагою та теплом.
Євгенія
Вера Яковлева 2 22.03.2016 19:06 • Заявить о нарушении
Сподобався Ваш вірш.
Я буду вдячна за Вашу увагу до моєї творчості і підтримку -
- http://www.proza.ru/2013/04/24/1035
Бажаю Вам здоров'я та щастя!
З повагою та теплом.
Євгенія
Вера Яковлева 2 22.03.2016 19:06 • Заявить о нарушении
Дякую за цікавий відгук! Ваші твори обов'язково почитаю.
Шон Маклех 02.04.2016 17:34 Заявить о нарушении
Шон Маклех 02.04.2016 17:34 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
