Мовчи, Дорiане, мовчи...

         «Один одного кличемо з тьми,
           І кожне слово, наче ліс,
           В якому блукаємо ми.»
                (Райнер М. Рільке)

Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.
І кожне слово почуте - ліс,
Хащі, терен і дзьоб орла.
Стільки часу кличемо з тьми:
Кличемо й кличемо - все дарма.
Якийсь дивак загубив слова:
Збираємо в кошик речей.
Над вратами напис: «Все марнота»
А ми все блукаємо,
А ми все шукаємо,
Собі серце краємо,
А ми все збираємо,
Слова, слова, слова...


Рецензии
Проникливий, сумний вірш про слова, що крають серце.
Сподобався Ваш вірш.
Я буду вдячна за Вашу увагу до моєї творчості і підтримку -
- http://www.proza.ru/2013/04/24/1035
Бажаю Вам здоров'я та щастя!
З повагою та теплом.
Євгенія

Вера Яковлева 2   22.03.2016 19:06     Заявить о нарушении
Дякую за цікавий відгук! Ваші твори обов'язково почитаю.

Шон Маклех   02.04.2016 17:34   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.