Перемиті дощами сни. Випрасо'вана буднями пам'ять.
Все стікає, сповзає, пливе. Щось лишається, щось зникає.
Знаки колами по воді. На чорнобилі ворожіння.
Крізь метафори пробиваються зерна:
ду'мки, обрисів згаслих та їх тіней.
З вирію повертаються птахи,
реінкарнується любов -
народяться діти.
Ти сидітимеш в позі лотоса
або на вербі
пропускатимеш через себе гамір світу
та гомін людей в ньому.
Малюватиме Сонце вісімку в небі твоїм.
Символ безкінечнеості або стрічку Мьобіуса.
Усе залишається: шар за шаром, письмо на письмо
і ніяких там палімпсестів, і ніяких там загуло.
Ти заснеш щоб прокинутись у своєму ж сні.
Знову писатимеш свою долю світу цього.
Закидатимеш невід, витрушуватимеш ятері.
Напуватимеш чуже весілля вином нечуваного смаку.
Ex oriente lux? Ну звісно ж ні.
Ми йдем туди, де народились.
Напийся сили, як води.
Як не питай.
З часом все зрозумієш.
Магiя Коливань
© Copyright: Валентин Лученко, 2016
Свидетельство о публикации №216022201412
Свидетельство о публикации №216022201412
Рецензии
Ковток свіжої води з ранку - твої твори.
Доброго дня!
Любовь Павлова 3 23.02.2016 08:56 • Заявить о нарушении
Доброго дня!
Любовь Павлова 3 23.02.2016 08:56 • Заявить о нарушении