Сутнiсть та класифiкацiйнi ознаки тарифiв

УДК 336.226.132

Ціпура Валерія Леонідівна, к. е. н., доцент, -
Луганський національний
аграрний університет, м. Луганськ

СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ ТАРИФІВ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Дотепер характеристики тарифів не поєднувалися в узагальненій класифікації, що могло б підвищити ефективність прийняття рішень внаслідок проведеної уніфікації та отриманої ясності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед праць, в яких є цінні характеристики з тарифів, слід відмітити джерела [3, 4, 7], працю Н.О. Гури [1].
Формулювання цілей статті. Завданнями досліду було визначити сутність тарифів, встановити місце тарифу у системі податків, зібрати характеристики тарифів та виділити притаманні ним ознаки.
Виклад основного матеріалу дослідження. У Оксфордському словникові англійської мови зазначено, що слово tariff в італійській мові мало форму tariffa і означало "арифметика … або підраховувати рахунки" (у Флоріо), "книга ставок для податків" (у Баретті), було спорідненим із іспанським та португальським словом tariffa, арабським tasrif, яке означало "реєстрація", "надавати пояснення".
Сьогодні в англійській мові тариф - це впорядкований лист або шкала цін, зроблена у будь-якій приватній або публічній справі (готельний тариф). На наш погляд, слово "тариф" означає "то з розумом вартість", якщо вважати, що літера "р" із давнини означає розум, а літера "ф" (також "б", "в", "п"), - енергії, вартості. Так, спочатку звук, який означав голову (яка завжди відповідала у людини за розум) на Хананейському (нині Сінайському півострові) позначався як голова         , потім це позначення стало давньоєврейською літерою     (напис 700 р. до н. д.), яка ще пізніше стала класичною грецькою літерою R (напис 5 століття до н. д.).
Тобто само слово "тариф" означає розумне привласнення будь-чого і не містить інших ознак. Їх надають слову певні механізми. Такі механізми, наприклад, залежать від форми власності, яка переважає у суспільстві. Якщо у приватній власності знаходиться більша частка майна, то держава отримує кошти за ознаками доходів, майна платників; коли переважають державна, комунальна форми власності, то держава стягує кошти за користування її майном та послугами.
Наприклад, при переважанні приватної власності у Російській імперії стягувався з приватної власності квартирний податок. З одержавленням житлової власності, держава почала стягувати квартирну плату на утримання будинків.
Сучасні тарифи - це вартість надання одиниці послуги відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість [7, ч. 6, п. 2, р. І]. З нарахуванням ПДВ ми отримуємо ситуацію, коли на один непрямий податок (платіж, визначений за тарифом) неправомірно нараховують інший непрямий податок (ПДВ), що зменшує обігові кошти підприємств та власні кошти населення.
У нашій роботі ми намагаємося більше приділити увагу досліду тарифів, які пов'язані із наданням житлово-комунальних послуг (ЖКП) і розраховуються при функціонуванні житлово-комунального господарства (ЖКГ). Однак для виведення класифікаційних ознак використовуємо потенціал знань щодо будь-яких тарифів.
Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил [3, ч. 1, ст. 1].
Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством [3, ч. 1, ст. 1]. У даному визначенні не йдеться про такі комунальні послуги як послуги із міського електротранспорту, із поховання, музейні і т. д., хоча вони є комунальними, що потребує теоретичного та законодавчого уточнення.
У відповідності із статистичними даними в Україні станом на 1.01.2009 р. зареєстровано 16 336 комунальних підприємств від 1 228 888 зареєстрованих в Україні, що складає 1,329 %, які діють у різних галузях господарства.
При цьому підприємства житлово-комунального господарства (ЖКГ) можуть бути і інших форм власності, відмінних від комунальної (державні, приватні, інші). Серед підприємств ЖКГ приватизовано 5 % підприємств з водопостачання, працює 29 % приватних підприємств у підгалузі з санітарної очистки, понад 20 % приватних житлових організацій (які обслуговують більш як 12 % житлового фонду) [1, 32]. Як пояснити дію приватних підприємств у комунальному секторі?
Слово "комунальний" у англійській мові має еквівалент common, щодо якого фахівці Оксфордського словника англійської мови вважають, що воно походить від com - together (разом) + - m?nis bound (пов'язаний) under obligation (під зобов'язанням), або за іншою версією слово common походить від com - together (разом) + unus, яке у ранній латині означало oinos one (один). Так, слово "комуна" може означати або "разом пов'язані" або "разом одинаки". На нашу думку, - m?nis може означати і "руку", і слово "комуна" може означати "співрука", "спільний".
За даними етимологічного словника російської мови слово "коммунальный" запозичене, ймовірно, із французької мови на початку XIX століття; слово communal "коммунальный, общественный, принадлежащий жителям одной или многих деревень" відмічається у словнику І. Татищева 1839 р., і що у сучасній російській мові це слово в основному використовується у значенні "относящийся к городскому хозяйству" і що це значення розвилося на російській основі [10].
У давнину люди вирішили, які об'єкти (наприклад, шляхи, водойми, цвинтарі, храми і т. д.) і зусилля, увага, фінансування щодо них повинні бути спільними, комунальними. Із розвитком науки і техніки стає можливим контроль, фінансування за вказаними об'єктами, навіть незначною групою осіб, однак залишається щось сакральне у необхідності спільних володіння, проїздів, відпочинку, культів. І тому ми спостерігаємо приватні установи у комунальному секторі, які можуть діяти як під власним, так і під загальним керівництвом виконавчої державної влади на місцях, так і органів місцевого самоврядування.
Звичайно указується, що комунальні платежі за тарифами є обов'язковими платежами, але не податками. Однак інколи ми знаходимо зауваження про те, що якщо держава сама встановлює ціни, які забезпечують їй певні надходження, є монополістом, вона може отримувати шляхом непрямого оподаткування внутрішньої торгівлі фіскальну монополію [6, 35]. Застосовуючи це до комунальних чи приватних монополій можемо стверджувати про існування у них доходних монополій, які слід визнавати особливою формою непрямого оподаткування.
За міжнародною класифікацією податків тільки прибутки фіскальних монополій віднесено до внутрішніх податків: "5. Внутрішні податки на товари і послуги: - загальні податки з продаж, податки з обігу чи податки на додану вартість; - акцизні збори; - прибутки фіскальних монополій; - і т. д." [5, 26]. Такої назви надходжень як "фіскальні монополії" чи "прибутки від фіскальних монополій" у вітчизняній класифікації надходжень бюджету ми не знаходимо, але це не означає, що вони відсутні. Але спочатку розглянемо історичний аспект включення монопольних стягнень до системи державних надходжень.
У праці М.І. Тургенєва тарифи під іншими назвами входять у 3-ю велику групу податків із споживання. Так, податки на споживання у М.І. Тургенєва поділяються на податки із предметів, які слугують для необхідних потреб життя, та із предметів для розкоші. Податки із предметів першої групи поділяються на податки із предметів, які слугують для внутрішнього споживання людини або для їжі та пиття та із предметів, які слугують для зовнішнього споживання людини.
До предметів першого роду належать сіль, алкогольні напої, м'ясо, борошно; податок із них звичайно зветься акцизом. До предметів другого роду належать всі вироби ремесел, фабрик та мануфактур. Податки з цих предметів також ділять на дві групи: податки, які збираються всередині держави або на кордонах держави.
У свою чергу збирання всередині держави відбувається різними способами: інколи уряд покладає податки на самі фабрики та мануфактури; інколи воно зобов'язує сплачувати за дозвіл продавати ці товари. Крім того уряд звичайно стягує податки із товарів при перевозі їх на шляхах, каналах та річках [9, 74-103].
Ми вважаємо, що у такій системі податків місце тарифів серед податків із предметів, які слугують для зовнішнього споживання людини, які збираються всередині держави. У сучасних бюджетах такі суми оподаткування саме як оподаткування не наводяться, а тільки як неподаткові надходження.
Однак утримання підприємств, які виробляють предмети зовнішнього споживання, їх діяльність дійсно є податком, а не тільки їх прибутки. Необхідні дані для дослідження розміру таких утримань можна знайти у Фонді державного майна України, у фінансових управліннях.
У фінансовому управління Луганської обласної державної адміністрації у звіті про наявність та рух необоротних активів бюджетних установ, що утримуються за рахунок місцевих бюджетів, є дані, що на початок 2008 р. необоротних активів на обласному бюджетові було на суму 0,755 млрд. грн.
На нашу думку такий стан речей, коли суми надходжень державних підприємств частково перестали показуватися по загальному фонду бюджету, є результатом розвитку підприємств, які раніше як державні були повністю залежними від Державного бюджету, а потім частково стали заробляти за ринковими цінами, частково залишаючись на державних надходженнях: "3. Наконец, возможен такой случай, когда специальный бюджет организуется для какой-нибудь отрасли государственного управления, обладающей правами особого юридического лица. … Пример: специальный бюджет государственных железных дорог, организованных как персонифицированное в правовом и финансовом отношении государственное предприятие" [2, 251].
Багато із український державних та комунальних підприємств є самостійними юридичними особами, а їх "приєднаними бюджетами" у 3-му сенсі, розглянуті Г. Жезом, їх кошториси.
Дані щодо кошторисів розглядуваних підприємств містяться у фінансових управліннях. Дані про доходи підприємств, які вони отримують поза загальних фондів бюджетів за тарифами, які є оподаткуванням для інших осіб, показуються не тільки у кошторисах, і загальною сумою в бюджетах в одній із 5-ти груп доходів бюджету: неподаткових надходженнях, у власних надходженнях бюджетних установ, у платі за послуги, що надаються бюджетними установами (код 25010000), у платі за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями (код 25010100).
Згідно із Додатком № 1 до розділу І ЗУ "Про Державний бюджет на 2009 рік" надходження за цим кодом не виділені, і зробимо умовний висновок про навантаження через тарифи на основі надходжень за кодом 25010000. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами у сумі 16,205 млрд. грн є по суті непрямими податками у розмірі 6,80 % до загальної суми надходжень Державного бюджету України (16,250 * 100 % / 238,931).
Дослідження існуючих характеристик тарифів дало змогу згрупувати їх за наступними ознаками. За особами, які уводять тарифи, є наступні тарифи.
За ознакою наявності регулювання цін та тарифів на ЖКП є ціни/тарифи, які регулюються державою та місцевими органами самоврядування [3, ч. 1, ст. 30].
За ознакою затвердження в установленому законом порядку є ціни/тарифи затверджені в установленому законі порядку [3, п. 2, ч. 1, ст. 30].
За ознакою особи, яка визначає порядок формування цін/тарифів на вид ЖКП є ціни/тарифи, порядок формування яких визначає КМУ [3, ч. 1, ст. 31].
За ознакою особи, яка визначає чи затверджує ціни/тарифи є ціни/тарифи, затверджені центральними органами виконавчої влади; є ціни/тарифи, затверджені органами місцевого самоврядування; є ціни/тарифи, визначені за домовленістю сторін [3, п. 1-3, ч. 1, ст. 14], сторонами можуть бути об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) [1, 105], виконавці ЖКП, підприємства.
За ознакою прийняття участі у формуванні та затвердженні цін/тарифів судових органів є ціни/тарифи, сформовані та затверджені в судовому порядку [3, ч. 9, ст. 31] та є ціни/тарифи, які сформовані та затверджені без судового порядку.
За ознакою формою оподаткування податки поділяють на прямі та непрямі. Тарифи є непрямими податками, приводом для стягнення яких є ознаки діяльності держави, органів місцевого самоврядування, виконавців послуг.
За ознакою осіб, які здійснюють контроль цін/тарифів, є ціни/тарифи на ЖКП, здійснювати контроль та моніторинг стану розрахунків за якими входить до повноважень Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері ЖКП [3, п. 6, ч. 1, ст. 6]; ціни/тарифи, по розрахунку складових яких (економічно обґрунтованих планових витрат) надається висновок Державною інспекцією з контролю за цінами або її територіальними органами в порядку, встановленому Мінекономіки [7, п. 52, р. IV].
За ознакою осіб, які формують державну політику щодо встановлення цін, є центральний орган виконавчої влади з питань регулювання електроенергетики, який формує державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають ЖКП населенню [3, ч. 3, ст. 5].
За ознакою способу отримання тарифів до відповідного бюджету можуть бути власні тарифи, закріплені, регулюючі. Сучасні тарифи є власними надходженнями Державного та місцевих бюджетів.
З врахуванням осіб, які сплачують платежі за тарифами та отримують послуги за тарифами, тарифи можна групувати за наступними ознаками.
За ознакою участі тарифу у процесах відтворення для держави тариф, який сплачується як непрямий податок, є первинним розподілом ВВП; для підприємств та населення сплачуваний ними тариф у ціні товару є перерозподілом ВВП.
За ознакою того, інтереси яких представників суспільства переважають у суспільстві, є менший тариф для населення і більший для комерційних структур, рівень відшкодування тарифами фактичної собівартості теплової енергії для населення складає 96,5 %, для комерційних споживачів 119 % [4]
За ознакою доступності ЖКП для всіх споживачів та рівності правових гарантій є ціни та тарифи, які роблять доступними житло для всіх споживачів [3, п. 1, ч. 1, ст. 30] та ціни і тарифи, які роблять недоступним певне житло.
За ознакою відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства є ціни/тарифи із відкритою, доступною та прозорою структурою для споживачів та суспільства [3, п. 4, ч. 1, ст. 30] і ціни/тарифи із закритою структурою для споживачів та суспільства.
За ознакою платника можуть бути тарифи з населення, з комерційних споживачів; наприклад, по тарифам на послуги теплопостачання тариф на теплову енергію по базовому підприємству (м. Луганськ) складає станом на 1.07.2009 р. для населення з ПДВ 279,51 грн/Гкал, тариф на теплову енергію для комерційних споживачів 575,41 грн/Гкал [4]; або є тарифи для населення, бюджетних установ, інших споживачів; групи споживачів повинні визначатися на основі оцінки економічної обґрунтованості розподілу витрат між ними [7, п. 35, р. ІІІ].
З врахуванням об'єктів, що лежать в основі рівня тарифів, є наступні тарифи.
За ознакою місця збирання непрямих податків є тарифи, що збираються у середині держави (за здійснювану діяльність установ та підприємств) та тарифи, що збираються на кордоні (як мита, податки на зовнішні операції) [9, 83].
За ознакою способу оцінки податкового об'єкту є податки кадастрові й некадастрові. Тарифи є кадастровим податком, оскільки незмінюваним кожного періоду кадастром є розрахований кошторис витрат (з включенням прибутків).
За способом встановлення податкових зобов'язань є податки розподільчі та кількісні. Тарифи слід відносити до розподільчих податків, оскільки спочатку визначається сума витрат за послугами, а потім вона ділиться між платниками.
За ознакою залежності від одного податку інших податків є податки, які мають власні основи для розрахунку та які мають загальний об'єкт оподаткування. Тарифи мають власну основу для розрахунку.
За ознакою методу встановлення ставок податків можуть бути регресивні, прогресивні, пропорційні, тверді, кратні сумі податки. Тарифи є фіксованими платежами, розраховуються у гривнях до відповідних натуральних показників.
За ознакою присутності у правилах розрахунку податку умови застосування мінімальної чи максимальної суми податку, що підлягає сплаті, можна виділити безумовні податки, які розраховуються за визначеним алгоритмом які передбачають дійсність результатів при незначних тарифних сумах, та умовні, які передбачають недійсність результатів розрахунку податку за вказаним алгоритмом, якщо такі результати не перевищують певний встановлений мінімум або менші за альтернативний розрахунок. Тарифи є безумовними податками.
За ознакою рівня тарифів виділяють низькі тарифи та високі тарифи.
За ознакою місцезнаходження отримувача ЖКП є тарифи у великих містах та тарифи у невеликих населених пунктах.
За ознакою відношення до чверті сукупного доходу домашнього господарства є тариф, який сплачується самостійно домашнім господарством і тариф, який сплачується частково за рахунок субсидії, якщо витрати на оплату послуг ЖКГ перевищують чверть сукупного доходу домашнього господарства.
За ознакою місцезнаходження людини, де їй надаються послуги, в залежності від її життєво-виробничого циклу, є тарифи за послуги із проживання; за послуги із роботи; за послуги із відпочинку [1, 7].
За ознакою самостійності сплати є тарифи, що сплачуються індивідуально і такі, які розраховані окремо спеціалізованими підприємствами, але сплачуються у складі квартирної плати (за обслуговування ліфтів, вивезення сміття) [1, 21].
За ознакою функціонального призначення всіх існуючих ЖКП є тарифи з електрики, пралень, міського пасажирського транспорту, газозабезпечення, електрозабезпечення, пожежної охорони, готельного господарства, теплоенергетики, централізованого водопостачання, водовідведення, санітарної очистки міста, обслуговування житла, експлуатації житлового фонду, дорожньо-мостового господарства, зовнішнього освітлення, похоронної справи, ліфтового господарства, управління комунальним господарством і т. д. [1, 16-18].
За ознакою функціонального призначення визначених Законом про житлово-комунальні послуги ЖКП є ціни/тарифи: 1) за комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) за послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) за послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) [3, п. 1-4, ч. 1, ст. 13].
За даними української статистики доходи населення за 2008 р. склали 850,232 млрд. грн, нараховано населенню України до оплати ЖКП 21,377 млрд. грн (без урахування електроенергії, міського транспорту, послуг з поховання, пралень і т. д.); оплачено населенням 20,406 млрд. грн (із газопостачання 6,038 млрд. грн, із централізованого опалення 6,486 млрд. грн, із водопостачання та водовідведення 3,730 млрд. грн, із утримання будинків 3,980 млрд. грн, із вивезення побутових відходів 0,172 млрд. грн); за електропостачання оплачено населенням 5,986 млрд. грн, сума основних послуг складає 26,392 млрд. грн (20,406 + 5,986), а їх частка у сумі доходів (витрат) населення складає 3,104 % (26,392 * 100 % / 850,232) [8].
За ознакою диференціації об'єкту ЖКП, наприклад, диференціації типу житла є тарифи з будинків, призначених для постійного проживання людей та тарифи, призначені для проживання людей протягом терміну роботи або навчання (гуртожитки) [1, 34-35]; при диференціації типу житла виділяють також тарифи для 7-9-ти поверхових будинків з ліфтом, тарифи для 5-ти поверхових будинків благоустроєних без ліфта; тарифи для частково благоустроєних будинків, тарифи для неблагоустроєних будинків; при диференціації типу теплопостачання виділяють у складі тарифу на гаряче водопостачання тариф на підігрів (у м. Сімферополь) та тариф на гаряче водопостачання (у м. Луганськ) [4].
За ознакою значення ЖКП є ціни/тарифи на комунальні послуги першої групи (комунальні послуги з постачання електроенергії та природного газу, тарифи на які затверджуються центральними органами управління), другої групи (послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій; централізованого постачання холодної води; водовідведення; централізованого опалення та постачання гарячої води; прибирання, вивезення та знешкодження побутових відходів - тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування) [1, 94] та ціни/тарифи, запропоновані при укладенні договору на ЖКП третьої групи.
За ознакою урахування досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей є тарифи, які ураховують вказані показники [3, п. 4, ч. 1, ст. 2] і які їх не ураховують.
За ознакою урахування при встановленні ціни/тарифів розроблених науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні ЖКП є ціни/тарифи, які ураховують вказані нормативи [3, п. 3, ч. 1, ст. 5] та які не ураховують.
За ознакою можливості зменшення розміру плати за тарифом є ціни/тарифи, які зменшують розмір плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості [3, п. 5, ч. 1, ст. 20].
За ознакою можливості несплати платежу за ціною/тарифом є ціни/тарифи, які не сплачуються за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї, і за період фактичної відсутності ЖКП [3, п. 6, ч. 1, ст. 20].
За ознакою відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво ЖКП є ціни/тарифи, які відповідають рівню обґрунтованих витрат на виробництво ЖКП [3, п. 3, ч. 1, ст. 30] та які не відповідають рівню обґрунтованих витрат на виробництво ЖКП.
За ознакою відповідності цін/тарифів ЖКП наявності, кількості та якості таких послуг є ціни/тарифи, які відповідають наявності, кількості та якості ЖКП [3, п. 5, ч. 1, ст. 30] та які не відповідають наявності, кількості та якості ЖКП.
За ознакою соціального захисту населення є ціни/тарифи, які ростуть повільніше, ніж доходи населення [3, п. 7, ч. 1, ст. 30] та які ростуть скоріше.
За ознакою рівня затвердження цін/тарифів у залежності від економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво є ціни/тарифи, які органи місцевого самоврядування затверджують в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво [3, ч. 3, ст. 31] і є ціни/тарифи, які органи місцевого самоврядування затверджують нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, і у такому випадку зобов'язані відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам відповідну різницю [3, ч. 4, ст. 31].
За ознакою змінюваності цін/тарифів є ціни/тарифи, які змінюються впродовж певного періоду [3, ч. 7, ст. 31] і ціни/тарифи, які не змінюються впродовж певного періоду, наприклад, тарифи, які встановлюються на рівні повної собівартості послуг, фіксуються на один рік [7, п. 36, р. ІІІ] або тарифи, які включають витрати на здійснення капітальних вкладень, фіксуються на строк, передбачений для виконання програми розвитку [7, п. 37, р. ІІІ].
За ознакою зобов'язання відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені змінами цін/тарифів, є ціни/тарифи, які змінюються на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, що може призвести до непередбачених витрат виконавців/виробників, і ці органи зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету [3, ч. 8, ст. 31] і відповідно ціни/тарифи, які не змінюються на послуги/товари центральними органами виконавчої влади.
За ознакою періодичності нарахування за тарифом є плата за ЖКП, яка нараховується щомісячно відповідно до умов договору, коли лічильники не встановлені [3, ч. 1, ст. 32]; плата, яка нараховується за інший період (щосекундно, щохвилинно і т. д.), коли встановлені засоби обліку; плата, яка нараховується без врахування часу за фактом користування послугою (тариф у міському транспорті).
За ознакою основи для розрахунку розміру плати за комунальні послуги є плата, яка розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів; плата, яка розраховується виходячи із показань засобів обліку; плата, яка розраховується за нормами, затвердженими в установленому порядку [3, ч. 2, ст. 32].
За ознакою включення витрат до розрахунку тарифів є тарифи, в які включені витрати, які включаються до валових витрат, та тарифи, в які не включаються витрати, які не включаються до валових витрат або перевищують визначені ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" розміри [7, п. 2-1., р. І].
За ознакою показників, які лежать в основі формування тарифів, є тарифи, на основі річних планів виробництва і надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції [7, п. 3, р. ІІ]; є тарифи на основі фактичної собівартості (без ПДВ), яка, станом на 1.07.2009 р. для підприємства з водопостачання (м. Луганськ) склала 4,94 грн/м куб [4].
За ознакою можливості застосування інтервальних меж при розрахунку тарифів є єдиний тариф, сезонний тариф та двоставковий тариф. Наприклад, по тарифах на послуги теплопостачання станом на 1.07.2009 р. по м. Сімферополь для населення діє тариф на теплову енергію з ПДВ 209,74 грн./Гкал, тариф на опалення є єдиним, 2,17 грн./м кв. площі; по м. Донецьку для населення діє тариф на теплову енергію з ПДВ 236,25 грн./Гкал, тариф на опалення є сезонним, 6,2 грн./м кв. площі; по м. Луганську для населення діє тариф на теплову енергію з ПДВ 279,51 грн./Гкал, тариф на опалення є двоставковим, 1,37/4,09 грн./м кв. площі [4].
За ознакою складових частин повної планової собівартості тарифу, є тариф у частині витрат з операційної діяльності, у тому числі планової собівартості реалізованих послуг; тариф у частині адміністративних витрат; тариф у частині витрат із збуту послуг; тариф у частині інших витрат з операційної діяльності; тариф у частині фінансових витрат [7, п. 9 - п. 26, р. ІІІ].
За ознакою порядку розрахунку тарифу, наприклад для послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, є тариф у частині визначення розміру економічно обґрунтованих планових витрат підприємства на одиницю калькулювання собівартості послуги; тариф у частині групування індивідуальних складових в окремі статті витрат; тариф у частині визначення розміру витрат за окремою статтею у грошовому виразі в розрахунку на одиницю калькулювання; тариф у частині визначення розміру групи витрат у розрахунку на одиницю калькулювання; тариф у частині визначення повної планової собівартості одиниці послуги; тариф, у якому додається величина витрат капітальних вкладень, податку на прибуток; тариф збільшується на ПДВ [7, п. 27 - п. 34, р. ІІІ].
За ознакою натуральної одиниці послуг чи користувача послуг, з яких буде нараховуватися плата за тарифом є у тарифах на послуги водовідведення тариф на 1 м куб стоків, для м. Луганськ для населення це з ПДВ 2,76 грн/1 м куб стоків; у тарифах на послуги водопостачання тариф на 1 м куб води, для м. Луганськ для населення це з ПДВ 3,9 грн/1 м куб води (коли є засоби обліку); у тарифах на послуги водопостачання виділяють тариф на 1 особу в місяць, для м. Луганськ для населення це з ПДВ 22,62 грн/на 1 особу в місяць (коли відсутні засоби обліку) [4].
За ознакою причин зміни тарифу виділяють тарифи, відкориговані у разі зміни протягом установленого строку дії тарифів ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), рівня заробітної плати відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні та матеріальні ресурси [7, п. 38, р. ІІІ].
За ознакою порядку коригування тарифів є тариф, відкоригований лише тільки за тими індивідуальними складовими витрат, за якими відбулися цінові зміни у бік збільшення або зменшення із механізмом коригування: розраховується індекс зміни цін індивідуальної складової витрат; визначається груповий індекс зміни кожного елемента собівартості; коригування на статті витрат, що включаються до повної планової собівартості послуг [7, п. 38 - п. 41, р. ІІІ].
За ознакою застосування методу регулювання тарифів шляхом установлення їх граничного рівня виділяють тарифи із установленим їх граничним рівнем (з метою здійснення підприємством заходів з ресурсо- та енергозбереження) та без установлення їх граничного рівня [7, п. 42 - 51, р. ІІІ].
Необхідно розуміти, що ці ознаки можуть стосуватися одного виду тарифу, він може бути одночасно тарифом, визначеним судом; доступним; з будинків, призначених для постійного проживання людей; кадастровим; який нараховується щомісячно; який знижується в разі зниження якості послуг; який встановлюється з урахуванням нормативів витрат та втрат ресурсів; тарифом без ПДВ і т. д.
Висновки. Тарифи як непрямі податки на споживання з предметів зовнішнього користування людини, які стягуються всередині держави, теоретично слід відносити до внутрішніх податків на товари і послуги, на практиці ці суми показують у бюджетах як неподаткові надходження, за кодом 25010100.
Показано місце тарифів серед інших податків у податковій системі. Встановлено, що у комунальних чи приватних монополій існує доходна монополія, подібна фіскальній монополії, яку слід визнавати видом непрямого оподаткування. Зроблено акцент на неприпустимості застосування нарахування одного непрямого податку (ПДВ) на інший (плата за ЖКП). Узагальнена класифікація тарифів здійснена за 50 ознаками, що дозволить класифікувати застосування будь-якого тарифу із можливістю аналізувати весь спектр причинно-наслідкових зв'язків.
Література: 1. Гура Н.О. Облік у житлово-комунальному господарстві: теорія і практика. - К.: Знання, 2006. - 351 с.
2. Жез Г. Общая теория бюджета: Пер. с фр. под ред. Г.Г. Соловья и К.К. Шмакова. - М.: Государственное финансовое изд-во СССР, 1930. - 339 с.
3. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV. - 4. Інформація про тарифи на послуги водопостачання, водовідведення, теплопостачання та з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій станом на 01 липня 2009 року. - http://www.minjkg.gov.ua/index.php?category=tp-stat
5. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331 с.
6. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін.; за ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994. - 464 с.
7. "Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 р. № 959 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення". - 8. Про оплату населенням житлово-комунальних послуг у грудні 2008 року. - www.ukrstat.gov.ua (розділ "Експрес-випуски").
9. Тургенев Н.И. Опыт теории налогов. - 3-е изд. - М.: Государственное социально-экономическое издательство, 1937. - 176 с.
10. Этимологический словарь русского языка. - Том II К. - Изд-во Московского университета.
Анотація. Тарифи як непрямі податки на споживання з предметів зовнішнього користування людини, які стягуються всередині держави, за теорією слід відносити до внутрішніх податків на товари і послуги, на практиці ці суми показують у бюджетах як неподаткові надходження, за кодом 25010100. Встановлено, що у комунальних чи приватних монополій існує доходна монополія, подібна фіскальній монополії, яку є видом непрямого оподаткування. Вказано на неприпустимість застосування нарахування одного непрямого податку (ПДВ) на інший (плата за ЖКП). Узагальнена класифікація тарифів здійснена за 50 ознаками.
Annotation. Tariffs are indirect taxes on a consumption from the goods of the external use of man, which are collected inside the state, it follows to attribute to the internal taxes on goods and services in theory and these sum show in budgets as nontax income, on the code 25010100 in practice. It is set that communal or private monopolies have an income monopoly, similar to the fiscal monopoly, which is the type of indirect taxation. It is indicated on impermissibility of using of extra charge on one indirect tax (VAT) other (a pay for public utilities). The generalized classification of tariffs is carried out by 50 features.
ESSENCE AND CLASSIFICATION FEATURES OF TARIFFS
Ціпура Валерія Леонідівна, к. е. н., -, доцент, Луганський національний аграрний університет
Tsipura Valeria Leonidovna, Candidate of Economic Sciences Degree, - , reader, Luhansk National Agricultural University

Из персонального сайта http://krolikiasova.narod.ru/
Класифікаційні ознаки тарифів / В. Л. Ціпура // Економічний вісник Донбасу. - 2010 . - № 1. - С. 88-95.