«Неначе вихор огирі
Виносять нас на шлях...»
(Лі Бо)
Ще місто торкається
Холодними руками бруківки
Моїх втомлених черевиків
Підошви чорної репаної,
Ще місто дихає
Протягами холодних провулків
І холодильників-вулиць вітряних,
Ще хмари сіро-бліді та оливні,
Ще запахи квітів - лише у спогадах,
Лише за склом крамниць квітколож,
Але
Як тільки визирає світило
Крізь діряву ковдру блідого снігонеба
Одразу: я
А може і не я
А може і не тільки я
Відчуваю: весна неминуча.
Як гудки паротягів гарячих,
Як крик гайвороння схвильованого
Чи вереск котів-пройдисвітів
Таки неминуча.
Така шалена і таки буде.
Досить ховати вам
Душі поточені шашіллю
У старі холодильники,
О, шанувальники снігодідів
І непотрібних черствих слів:
Весна неминуча.
(Світлина автора віршів)
Передчуття весни
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2016
Свидетельство о публикации №216022700195
Свидетельство о публикации №216022700195
Рецензии
Артур, замечательно передали предощущение весенних дней, как вечной человеческой надежды на лучшее.
С уважением и теплом,
Наталья Николаевна Максимова 07.06.2019 07:50 • Заявить о нарушении
С уважением и теплом,
Наталья Николаевна Максимова 07.06.2019 07:50 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.