Надвечір, коли починають виднітись на небі зорі, саме тоді.
І небо все більше і більше, наповнювалося блискучими, неначе скельця зорями.
Які в свою чергу, яскравим відблиском бідбивались в очах їхніх.
Вона любила його плече, на яке могла положити голову свою, коли мріяли.
А він любив її.
Дивився і думав, все про неї, як про св"яту.
Відчувавши п"янкий, не похожий ні на що, запах її волосся.
Який так любив.
усміхався.
Він теж любив мріяти, разом із нею і тільки про неї.
Аби тільки чай готувала мені...
Та Бог із ним, я і сам зготую аби тільки тобі.
Вони мр яли
© Copyright: Александр Околесов, 2016
Свидетельство о публикации №216030202430
Свидетельство о публикации №216030202430
Рецензии