Чаплинський Володимир
ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СВІДКІВ ЄГОВИ
К–2013
ББК 86.3
Ч 19
Чаплинський В.
Ч 19 ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОР-ГАНІЗАЦІЇ СВІДКІВ ЄГОВИ. – К., 2013. – 91 с.
В книзі розглядаються особливості віровчення органі-зації свідків Єгови як сучасного релігійного руху. У роботі наведено докладний аналіз доктринальних положень органі-зації й порівняльний аналіз відповідності Священному Пи-санню. Робота віявляє зацікавленість науковців, богословів, викладачів, студентів.
Рецензенти:
доктор філософських наук, професор Лубський В. И.
доктор педагогічних наук професор Жуковський В. М.
© В. Чаплинський,
Зміст
Вступ…………………………………………………...…..4
Розділ І. Релігійна ситуація в Україні в пострадянський
Висновки до першого розділу……………….…………..20
Розділ ІІ. Історія виникнення і розвитку єговізму як ре-лігійної спільноти та особливості нового віровчен-ня……………………………………………………………...…22
2.1.Основні віхи історії релігійного руху….……………22
2.2.Основні засади віровчення Свідків Єгови ……...….34
Висновки до другого розділу………………..…..........……….61
Розділ ІІІ. Основні засади віри свідків Єгови у світлі біблійноговчення .............................................................. 65
3.1.Загальні зауваження…………..……………..……….65
3.2. Аналіз розбіжностей між християнською релігією і вченнямсвідківЄговиустовпахвіри…………………………..66
Висновки до третього розділу .......……………………79
Загальні висновки ……………………………..…….. 80
Список використаної літератури та джерел……………..84
Вступ
Актуальність дослідження. Для України на сьогодні характерний плюралізм поглядів і різноаспектний усебічний розгляд богословських проблем. Християнська церква в кон-тексті глобалізації зберігає та поширює звістку про Бога. Сус-пільні, економічні та політичні питання досить суттєво впли-вають на діяльність церкви. З’ясування культурно-економічного дискурсу тієї чи іншої країни є відправною точ-кою аналізу становища будь-якої церкви, її постулатів із ме-тою уникнення політизації, ідеологічної заангажованості сус-пільно-політичним процесом та зменшення ідеологічного ти-ску. Видатні теологи вважають, що богослов'я починається з постановки питань, що хвилюють людей. З пояснення біблій-них заповідей людина виробляє ціннісні характеристики та формує визначені цілі, що утворять норми її життя.
Визначений погляд на життя і на світ може залежати від конкретної релігії. Належність до конкретної релігії може по-яснити прояв таких почуттів, як провина, страх, таємничість. Деякі люди відзначають неможливість пояснення світу існуючими релігійними системами. Вони намагаються транс-формувати ці системи, утворивши нові. Втрата перспективи та сенсу життя може призвести до переоцінки системи цінностей, пошуку нових ідеалів. Це, у свою чергу, вплине на відносини з громадськістю та державою. Утворюється особ-ливий вид культури. Новоутворене явище в релігійному житті активно вписується в контекст суспільних відносин.
Тому актуальність теми стосується особливостей віровчення організації свідків Єгови як сучасного релігійного руху, і полягає в тому, що від діяльності організації залежить задоволення духовних потреб досить значної групи українського суспільства й формування їхнього способу жит-тя.
На відміну від західних дослідників, віровчення виник-нення й діяльність організації свідків Єгови на території ко-лишнього Союзу не цілковито висвітлена у відповідній науковій літературі. Це створює суттєві труднощі на шляху до вивчення особливостей віровчення організації та аналізу її впливу на українське суспільство. Останнім часом активізувалося вивчення руху свідків Єгови. Варті уваги праці Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України: «Пізній протестантизм в Україні» за редакцією П. Яроцького. У 1995 р. вийшла книга «Свідки Єгови вісники Божого Царства» (Бруклін). Слід відзначити «Щорічник свідків Єгови – 2002», випущений центром Свідків Єгови в Німеччині. Суттєву інформацію про цей ренлігійний рух можна почерпнут из таких закордонних ви-дань: «Віра на марші» (А.Г. Макмилан); «Озброєні конституцією» (Мерлин Оуэн Ньютон). У 1998 р. видана по-смертно книга французького автора Гі Канонісі «Свідки Єгови перед обличчям Гітлера». У пострадянський період пе-реворот у науковому висвітленні віровчення здійснили дві роботи, які вийшли в Росії: «Про людей, що не розлучаються з Біблією» (С. Іваненко); «Російські Свідки Єгови: історія і сучасність» (М. Гордієнко). В Україні вчений-архівіст О. Голька видав історичне дослідження «Свидетели Єгови – сибірський маршрут». Для вивчення особливостей віровчення свідків Єгови ми використовували наукові праці: М. Поруб-лева «Культи і світові релігії»; Б. Кеннета «Лабіринти віри», П. Літтла «Шлях до істини», М. Уолтера «Царство культів» та ін.
Мета роботи полягає в розкритті основних засад віровчення свідків Єгови, а також у з’ясуванні чинників та закономірностей формування системи вірувань та росту кількості вірян цієї релігійної організації.
Із мети закономірно можна виснувати низку завдань дослідження, а саме:
- З’ясувати підстави виникнення й особливості роз-гортання вчення організації свідків Єгови;
- Вивчити проблеми взаємодії свідків Єгови іншими християнськими конфесіями;
- Дослідити можливості спілкування рядового вірянина з адептами організації.
Об'єкт магістерської роботи – релігійна діяльність організації Свідків Єгови.
Предмет – зміст вчення релігійної організації свідків Єгови і його порівняльний аналіз з християнськими доктри-нами.
Методи дослідження. У роботі наведено докладний аналіз доктринальних положень організації й порівняльний аналіз відповідності Священному Писанню. Відправним пунктом при розгляді релігійної групи є історичний аналіз її виникнення, аналіз основних понять віровчення, виявлення апологетичних протиріч із погляду біблійного богослов'я.
Особливості об'єкта і предмета дослідження передбача-ли застосування методів теоретичного пізнання. У роботі застосовані наукові методи: порівняльний, компаративний. Було дотримано принципу об'єктивності й історизму. Прин-цип об'єктивності проявився у позаконфесійності та світоглядній нейтральності.
Наукова новизна дослідження. Проведено всебічний аналіз усіх доктринальних розходжень віровчення свідків Єгови з Біблійним вченням. Розкрито причини адаптації і зростання кількості членів організації в різних країнах, у т.ч. й в Україні. Це дозволяє прогнозувати можливі процеси в перспективі найближчий період.
Теоретичне значення роботи. Робота є внеском у вітчизняні дослідження феномена нових релігійних рухів. Ре-зультати дослідження можуть бути використані в подальших дослідженнях релігійної діяльності організації Свідків Єгови.
Практичне значення роботи. Дані роботи можуть бути використані як лекційний матеріал у курсі: «Нові релігійні рухи». Результати роботи можуть бути використані для фахівців, які працюють серед адептів організації Свідків Єгови.
Розділ І. Релігійна ситуація в пострадянський період.
З розпадом СРСР на його території відбулася зміна конфесійної структури. Поруч із традиційними конфесіями, які представляли православна, католицька, греко-католицька, протестантська й інші церкви, з'явилися інші релігійні на-прямки. Вони розповсюдилися країнами СНД і частково Україною. Східний містицизм і західні релігійні вірування залучають усе більше прихильників, особливо серед підлітків і юнаків. Бурхливе зростання нехристиянських релігій має свої причини. Одна з них — крах матеріалістичної системи цінностей. Матеріалізм не може задовольнити духовних по-треб. Люди шукають реалізації своїх особистих, індивідуальних цінностей, що проявляється у повноті духов-ного життя: почуттєвих, містичних переживань. Це ви-кликало появу сучасних релігій, як у світі, так і на території країн СНД, у тому числі й в Україні. Люди прагнуть знайти любов, спілкування, дружбу, уникнути самотності, неповноцінності, відчуження. Деякі шукають духовного керівника, авторитетного наставника. Дехто спокушається обіцянками таємничої влади над обставинами життя й власною долею. Є аматори екзотичних, несподіваних ідей, екстравагантного способу життя.
Релігія, на перший погляд, проста річ, але їй важко дати правильне визначення. Предмет релігії занадто змістовно ши-рокий, щоб його можна було звести в рамки якогось одного конкретного визначника. Релігія звичайно вважається систе-мою визначених поглядів на життя і на світ. Ритуальна й етична поведінка людини залежить від конкретної релігії. Поява таких почуттів як провина чи страх таємничого визначається належністю до тієї чи іншої релігії.
По суті, релігія містить у собі - віру і догму, почуття і стосунки, спосіб життя й норми поведінки. Ми не знаємо жодної культури, цивілізації, яка у тій чи іншій формі не мала б релігії. Напрошується питання: «Яке походження релігії?» За всіх часів і повсюдно люди використовували силу уяви і дар пізнання для розвитку релігії. Тому зараз існує не одна, а безліч релігій. Помилкова поведінка, яку Біблія називає гріхом, обтяжує нас і тим самим вказує на розрив між Богом і людиною. Ця ситуація за всіх часів визнавалася проблемою, тому винахідливий дух людини взявся за те, щоб:
-налагодити стосунки з Богом;
- заспокоїти совість.
Релігія є основною необхідністю кожної людини. Вона випливає з органічної потреби кожної людини в закінченому поясненні довколишнього світу, їй потрібні еталони, на які вона могла б рівнятися. Тоді, коли люди з будь-якої системи поглядів черпають необхідні умови й ідеали для свого спосо-бу життя, коли вони з загальних ціннісних і цільових пред-ставлень, що мають для них значеннєвий характер, створю-ють норматив свого життя - тоді починається релігія. У цьому сенсі до релігії належить не тільки християнство, але й мар-ксизм як специфічна форма. Марксист вірить у атеїзм, не піддаючи його сумніву. Для нього матерія вічна, праця ство-рила людину, діалектичний розвиток історії призведе до по-будови комуністичного суспільства. Схожі переконання властиві націонал-соціалізму. Гітлер неодноразово говорив про «провидіння» як про деяку вищу суть.
Станом на сьогодні в Україні відроджуються різноманітні релігійні течії, включаючи навіть політеїзм древніх слов'ян. Великої популярності у країнах СНД набув індуістський рух Харе Крішни. Кількість послідовників цього руху зростає. Виникають Реріхівські общини, метою діяльності яких є не проповідь християнства, а поширення індуїстських ідей. У 1989 р. журнал «Наука і релігія» в № 9 надрукував статтю з характерною назвою «Аюрведа в Москві». У ній розповідалося про приїзд у Москву д-ра Діпак Чапри з метою ознайомлення московських лікарів із древніми ведичними методами лікування - Аюрведою, в яку входять: медитації, хатха-йога, масаж, а також ароматична, колірна, смакова й музична терапії. Практика Аюрведи поширилася також і в Україні.
Чимало науковців є членами руху т. зв. трансцендентальної медитації (ТМ), який вважається не нау-ковою організацією, а релігійним рухом.
У країнах Заходу, особливо в США, сьогодні популяр-ний культ поклоніння сатані. Цей культ пов'язаний із жертво-принесенням птахів, тварин і навіть людей. Він існує і в країнах колишнього СРСР, у тому числі й в Україні.
Активному зацікавленню населення духовними реаліями сприяли й часто трансльовані по телебаченню психотерапевтичні сеанси А.Чумака і А.Кашперовського уп-родовж двох років – з 1988 по 1990.
Багатьом відомо про рух свідків Єгови, які теж прово-дять активну проповідницьку діяльність. Мормонські церкви засновані переважно в мегаполісах словянського світу - у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві - та перебувають на піклуванні молодих мормонських місіонерів з Америки. Церква єднання проводить активну місіонерську діяльність у СНД. Лідер руху Сан Мьюнг Мун навіть удостоївся зустрітися з президентом Горбачовим і пообіцяв матеріальну допомогу Радянському Союзу. Цей напрямок релігійного ру-ху репрезентований і в Україні. Іслам активно завойовує свої позиції в нашій країні.
Вчені виявили, що активне сповідування будь-якої релігії призводить до зміни поведінки, поглядів людей на світ, до позитивних зрушень у взаєминах із оточуючими, у т. ч. й із родиною. ХХ ст. вважають століттям невір'я. Але майже на кожному кр. можна натрапити на факти, що доводять існування надприродного. Тому частіше доводиться дивуватися не безвір'ю людей, а їхньому легковір'ю, яке проявляється у вірі в те, у що важко повірити розсудливій людині [1].
Люди за своєю суттю здебільшого релігійні, тому шу-кають більш глибокого, духовного сенсу життя. Але вони не завжди знаходять правильну істину. Коли порушуються основні принципи істини Божої, людина втрачає можливість дізнатися правду про Бога, про гріх, про порятунок душі, про вічне життя. Вживаючи ті самі слова, люди найчастіше вкла-дають у них неоднаковий зміст.
Швидке зростання кількості послідовників різних релігійних рухів відбувається за рахунок таких факторів:
- пропонуються конкретні відповіді на важкі питання життя;
- задовольняється основна потреба людини в почутті приналежності до якоїсь громади, скрюченості в неї, відповідно до чого переформульовується і мета діяльності, й мета життя;
- проводиться робота з людьми, які мали негативний досвід спілкування із церквою;
- керівники новітніх релігійних рухів мають сильну «магнетичну» індивідуальність;
- заповнюється пробіл у житті людей, який не заповнила церква (тобто сильні родинні й моральні цінності).
Ми живемо в часи підробок. Підробки в політиці, літературі, культурі, релігії. Нефахівець відрізнити підробку від оригіналу не може. Хіба не хочуть політики, діловий світ і, можливо, релігійні діячі використовувати у своїх інтересах людей, яких слухають і яким вірять мільйони? Так, адже у боротьбі сил Світла і Пітьми, Добра і Зла беруть участь люди. У цей небезпечний час загальної духовної деградації особли-во важливо спрямовувати людей на шлях, позначений Хри-стом. Шлях істини й життя.
Активність проповідників свідків Єгови не викликає сумніву. Рідко хто скаже, що йому не зустрічалися представ-ники свідків Єгови. Вони проводять свою роботу, не зваажю-чи на негостинне ставлення до них. У свою чергу, якщо поди-витися на ставлення свідків Єгови до інших релігій, помітимо, що вони претендують на роль єдиних Богообраних. За їхнім віровченням, усі «не-свідки» будуть знищені під час Армагеддонської битви. Їхній журнал «Вартова Башта» у кожному номері попереджує громадськість, що фінальна битва добра зі злом відбудеться зовсім незабаром і це буде явище Божого гніву для людства. Особливу увагу у своєму вченні свідки Єгови акцентують на тлумачення подій останнього часу як таких, що передвіщають апокаліпсис.
Якщо розглядати життя всередині організації, можна помітити, що громада «Вартової Башти» має необмежену владу над своїми членами. Їм забороняється проводити пере-ливання крові, відзначати дні народження та свята (у т.ч. Різдво і Великдень), грати в шахи і шашки, брати участь в інших звичайних справах. Така система суворих заборон ро-бить свідків людьми, відмінними від інших. Це позначається на спілкуванні всередині громади. Приміром, свідки Єгови вважають, що численні сімейні традиції мають язичницькі корені. Це робить святкування дня народження неприйнят-ним. Крім того, вшановування прапора країни теж не схвалюється.
Щодо щеплень від хвороб, трансплантації органів і пе-реливання крові, то можна помітити, що багато людей помер-ли саме через ці заборони. Цікаво, що на сьогодні свідки Єгови дозволяють вакцинацію і пересадку органів. Крім того, прихильникам свідків забороняється служити в армії і брати участь у політиці.
Збори відбуваються у залах Царства. Членами громади вважаються ті, хто прийняв водне водохрещення. Збори відбуваються тричі на тиждень. Служіння проповідників про-водяться в школі щотижня. П'ять видів служб, проведених Залами Царства – це публічні бесіди, вивчення «Вартової Башти», вивчення книг, Школа Теократичного Служіння і збори – служби. Публічні бесіди схожі на церковні служби за винятком того, що проповідь пастора замінена виступом старійшини. За такою службою, що відбувається у неділю вранці, випливає вивчення «Вартової Башти», де читається стаття з журналу і задаються питання щодо незрозумілих моментів у статті. Заняття з вивчення книг проходять серед тижня в неформальній обстановці, у звичайному будинку. Члени групи приходять на зустрічі для інструктажу й підготовки до «представлення» матеріалів «Вартової Башти». Вони базуються на новому всесвітньому перекладі Біблії, журналі «Пробудись!» і брошури «Our Kingdom Ministry» («Наше царственне служіння»). Організуються конгреси: районні – двічі на рік і обласні – раз у рік.
28 лютого 1991 р. релігійну організацію свідків Єгови офіційно зареєстрували з правом розширення діяльності на території України. Центр управління організації «Вартова Башта» в Україні знаходиться у Львові. Відповідно до офіційних даних, у 2006 р. в Україні число активних свідків Єгови склало 135013 послідовників і 1464 помісних збори.
На території СНД існує 4-5 організованих груп, що відокремилися від громади «Вартової Башти». Незважаючи на невелику кількість і незначний вплив порівняно з бруклінською організацією, вони існують і розвиваються. Особливість існування цих груп проявляється у тому, що во-ни видають і поширюють старі публікації «Вартової Башти» 1920-х років.
Чималу увагу свідки Єгови приділяють освіті для дітей і молоді. Крім допомоги багатьом людям у подоланні неграмотності, вони активно працюють у школах Теократич-ного служіння, де поглиблюють своє вчення.
Громада «Вартової Башти» великого значення надає місіонерській роботі. З цією метою заснована спеціальна школа «Вартової Башти» - Галаад.
Проводяться особливі курси для вчення старійшин збо-ру. Деякі спеціалізовані види вчення здійснюються в навчаль-ному центрі в м. Паттерсоні (штат Нью-Йорк).
У журналі «Свідки Єгови. Хто вони? У що вірять?» від 1997 р. написано наступне: «Проповідницька діяльність про-водиться більш ніж у 230 країнах світу і координується завдя-ки визначеній організаційній структурі. За діяльністю всієї організації спостерігає Керівна рада в Брукліні (Нью-Йорк). Щорічно Керівна рада посилає своїх представників у різні регіони світу для обговорення широкого кола питань із місцевими філіями. У кожній філії призначено комітет, що складається з трьох-семи членів і спостерігає за діяльністю в країнах, що знаходяться у віданні цієї філії. У деяких філіях є друкарні, частина з яких обладнана високошвидкісними дру-карськими машинами.
Країна підвідомча кожній філії, розділена на області, а вони, у свою чергу, на райони. Кожен район обєднує близько 20 зборів. Періодично обласний наглядач відвідує райони ввіреної йому області. У кожному районі щорічно проводить-ся два конгреси. Крім того, кожні збори звичайні двічі на рік відвідує районний наглядач, що допомагає місцевим свідкам в організації і проведенні проповідницької діяльності на території даних зборів.
У 1908 р. центром руху став Бруклін (Нью-Йорк). Штаб-квартира руху на Хікс-стріт 17 відома як «Бруклінська скинія». У Каламбія-хайтс організація придбала всі новозбудовані будинки. Сьогодні їй належать цілі квартали. «Ферма Царства» забезпечує «Вартову Башту» продовольст-вом і деревиною для меблів. Біблійна школа «Галаад» - одна з безлічі утворень подібного роду. Всі організаційні структури, що курують місіонерську і просвітницьку діяльність, одер-жують гроші на поточні витрати, забезпечують рядових членів житлом, але не виплачують їм зарплати.
Жодна з церков на території України – католицька, пра-вославна, протестантська – не уникла натиску з боку свідків Єгови. Вони розширюють свої ряди за рахунок представників різних культур, релігій і національностей. Протягом останнь-ого століття приріст прихильників свідків Єгови втричі пере-вищував приріст прихильників протестантських конфесій. Свідки Єгови, офіційно названі громадою «Вартової Башти», ведуть активну видавничу діяльність. Їхні журнали «Вартова Башта» і «Пробудись!», що спочатку видавалися тиражем у 6 000 екземплярів, тепер видаються загальним тиражем 55 млн. екземплярів щомісяця. Всесвітня організація свідків Єгови налічує 60 тис. конгрегацій і більш ніж 4 млн. постійних працівників і добровільних помічників. У 1990 р. їхню Вече-рю поминання смерті Христа відвідало 9,5 млн. чол.
Якщо в 1995 р. постійних членів було 3183554, то в 2006 р. їх уже нараховувалося 6741444. В Україні в 2006 р. свідків Єгови налічується 135013 чоловік. У СНД, де ведеться посилена робота, у 1981 р. свідки Єгови поширювали своє вчення 6088510 годин, провели 16240 уроків із вивчення віровчення своєї організації і хрестили 6570 чол. На кінець 1989 р. свідки Єгови мали 544 громади в країнах колишнього Радянського Союзу.
Складно оцінити розгалужений комплекс вірувань свідків Єгови та їх роль у формуванні релігійної ситуації су-часного українського суспільства. Варто застосувати аналітичний підхід, оскільки тільки зясувавши доктринальні положення даної групи, можна визначити, чи відповідіє її діяльність Святому Письму.
Отже, розгляд релігійної групи починається з історії її виникнення. Потім слід зясувати основні поняття, як-от дже-рела віровчення: Бог (зокрема – Ісус Христос), гріх, поряту-нок і майбутнє життя. При цьому залежно від специфіки кожної групи тому чи іншому питанню надається більша чи менша увага. Тоді виникають такі питання: з якого джерела виникли основи віровчення? Що це вчення навчає про Бога, і, зокрема, чи ототожнює християнського Ісуса з Богом? Що конкретно за цим віровченням вважається гріхом (у біблійному значенні цього слова)? Якщо так, то як за віровченням можна вирішити проблему гріха і чи слід сподіватися на порятунок і вічне життя рядовому вірянину? І останнє – чи розмежуються грішники і праведники після апокаліпсису і як саме? Також необхідно зясувати, чи вира-жають прихильники нового віровчення своє невдоволення вже сформованими церквами та релігійними течіями? Слід також виявити апологетичні протиріччя з погляду біблійного богослов'я.
Не варто погоджуватися з часто цитованим висловом, що «добрі всі шляхи, що ведуть до Бога», тому що у Священ-ному Писанні зазначено: «Я – дорога, і правда і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Иоан. 14:6). Помітьте, Ісус не сказав: «Я один з багатьох добрих шляхів, … Я частина правди і частина життя». Навпаки, Він вимагав абсолютної вірності Йому. Ця вірність перевершує всі претензії на істинність інших релігій.
Що ж до причин походження нових релігійних рухів, то доктор Ван Баален має рацію, вважаючи, що «культи є неоп-лаченими рахунками церков» (Сhаоs of Cult, p. 14). Основний напрямок у розвитку нових релігій – це або синкретизм, або гомогенізація, тобто взаємоспоживання, про що не раз зазна-чав історик Арнольд Тойнбі.
У книгах, статтях, рішеннях соборів і екуменічних конклавів ми постійно читаємо про те, що треба не «грати з вогнем поділу, а зосереджуватися на тім, що поєднує нас». Усе це добре і здорово доти, поки ми говоримо про здорове вчення моральній і етичній істині.
Століття, що дало нам Ісуса Христа, було щедре на релігії – починаючи від грубого анімізму й еротичних культів переважної частини племен аж до римського пантеону богів і містичних культів Греції. Безліччю богів і богинь, не рахуючи філософських і етичних систем, були заповнені обрії цієї епо-хи. Іудаїзм сам відмовився проповідувати людям єдиного Бо-га. Слово Боже рабини в синагогах тлумачили в дослідженнях і коментарях так, що наш Господь змушений був сказати їм: «А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?» (Мф. 15:3).
У віровченнях нових релігій є частка істини, однак вона вплутана в людські помилки. Такі релігії актуалізують речі, які в історії церкви давно відбулися й дезактуалізувалися, пе-ретворившись на реалію минулого. Наприклад, важливого значення у вченні Свідків Єгови набувають пророцтва, про які проповідує організація Вартової Башти.
У вивченні нових релігій ми можемо зустріти хибні тлумачення у вигляді розходжень у вживанні слів, виникнен-ня багатозначності в контексті, замовчуванні деяких аспектів тощо. Словник Біблії і словник нових релігій, даючи визна-чення діяльності свідків, відрізняється у визначеннях. Це при-водить у замішання нестверджених у вірі християн. Маніпулятивний аспект термінологічних розходжень очевид-ний, адже кардинально впливає на визначення фундаменталь-них доктрин біблійного богослов'я. Нові релігії модифікують християнську термінологію, використовують її поза біблійним контекстом. До сьогодні такі спроби успішно дово-дять, що нові релігійні рухи є «християнськими».
У юриспруденції, медицині та інших науках кожен термін строго визначений. Для прихильників нових релігійних рухів слова далеко не завжди несуть те значеннєве навантаження, яке притаманне їм у вихідному контексті. Ор-тодоксальне християнство вважає за доцільне залишити за собою право не припускатися грубого перекручення і переос-мислення історичної, біблійної термінології, припасування під стандарт новітніх культів і сект. Маніпулятивна діяльність нових релігійних рухів, проте, якраз у тому і проявляється, що їхні засновники віровчення змінюють зміст історичних хри-стиянських термінів без усякої на те підстави. Тому важливо ознайомитися з термінологією релігійного руху, щоб зрозуміти хід міркувань його вірян.
Важко дати чітку оцінку нових релігійних рухів при дослідженні їх, якщо не враховувати психологічних факторів їхнього формування і поширення. Так, наприклад, організація Вартової Башти володіє власною «системою віри» визначено-го зразка, яка дозволяє зберігати індивідуальність особистості, і яка може бути досліджена і зрозуміла в рамках системи віровчення даної групи. Не підлягає сумніву, що психологічна структура – це невід'ємна частина всього ком-плексу систем нових релігійних рухів. Кожному прихильнику нових релігійних рухів властиві визначені психологічні, спільні для всіх представників даної організації особистісні характеристики. Уважне вивчення цієї подібності відкрило деякі цікаві закономірності.
Психологи в будь-якій системі віри виділяють три сфе-ри, або ж три рівні її заперечення. Перша, центральна сфера охоплює основні, споконвічні погляди людини на світ, у яко-му вона живе, і включає такі питання, як «що являє світ, чи можна в ньому жити».
Друга, проміжна сфера – це авторитет. Іншими словами, чий авторитет людина визнає у сенсожиттєвих справах.
І, нарешті, до третьої, периферійної сфери належать особливості способу життя.
Система віри свідків Єгови має загальні ріси. Деякі з цих особливостей варто нагадати.
Перше, і самої головне, системи вірувань в організації характеризується обмеженістю. Вони не зацікавлені в розумній пізнавальній оцінці факторів. Організація сама дає тлумачення, установлюючи, що головним авторитетом для неї є чи Біблія/ чи засновник даної групи. Такі системи вірувань знаходяться в ізоляції, вони ніколи не схильні до логічної послідовності. Вони існують у тій області свідомості прихильника організації, що, можна сказати, перегороджена уздовж і поперек, її окремі ділянки майже не зв'язані між собою чи, навпаки, неподільні.
В- других, системи вірувань характеризуються споконвічною ворожістю на людському рівні, тому що послідовник організації свідків Єгови майже завжди, не приймаючи християнське слово, поширює неприйняття на людину, що викладає його. Розрізнення поглядів і особистості, що їх висловлює, майже завжди приводить прихильників організації до відкидання не тільки, віри люди-ни, але і його самого. Проблема ця тісно зв'язана з першим фактором вузькості кругозору і являє собою труднощі в спілкуванні з прихильником організації свідків Єгови.
Теоретично говорячи, якщо хто-небудь зуміє провести грань між особистістю (стосовно якої послідовник організації свідків Єгови стає антагоністично налаштований) і віровченням (яке є дійсним джерелом антагонізму), то спілкування з окремим прихильником організації стане мож-ливим, тому що в його очах людина виявиться лише ней-тральним джерелом сведеній. У цьому випадку, хоча хри-стиянин і підтримує іншу систему богослов'я, прихильник організації необов'язково буде випробувати до нього особисту ворожість. Досвід показав, що коли це вдається, робиться новий крок до дозволу однієї з основних проблем усіх прихильників нових релігійних рухів – проблеми ворожості до тих, хто не визнає їхнього тлумачення.
Ця проблема може залишитися недозволеної, якщо один раз прихильник організації свідків Єгови, психологічно об-роблений своєю власною системою («Вартова Башта»), не зштовхнеться з християнином, що зможе навчити його вислу-хувати і приймати доводи незалежно від богословських роз-ходжень. Таким чином, можливість спілкування значно поліпшується. Прихильник організації починає задумуватися над тим, чому християнин приймає його як людину і при цьому не приймає його поглядів. Так, у служінні особистого благовестия, може зародитися взаєморозуміння.
Майже всі системи влади в організації внушают своїм послідовникам, що будь-яка людина, що протистоїть їх віруванням, може направлятися тільки сатанинською силою чи сліпим забобоном і неуцтвом. От чому зустріч прихильни-ка організації свідків Єгови з християнином, може привести до позитивних результатів.
Першочергова задача християн, що бажають стати ефектними свідками Христа серед прихильників організації - це звільнення від усякої хитрості і схованих мотивів спілкування з тими, хто належить до систем вірувань організації і знаходиться в ізоляції від християнської істини.
По-третє, майже усі без винятку системи вірувань організації виявляють організаційний догматизм і нетерпимість до будь-якої позиції, що розходиться з них власної. Прикладом може бути і заява Чарльза Тейза Рассела про те, що його праці є незамінним посібником по вивченню Біблії для свідків Єгови і що вивчення Біблії у відриві від його коментарів є кроком у пітьму. Рассел також стверджував, що посилене вивчення його праць, навіть ціною скорочення часу на вивчення Біблії, обов'язково приведе людину до більш глибокої духовності усього за два роки.
В основному історія віровчень нових релігійних рухів починається з авторитетної заяви його засновника, чи засновників. Потім з цієї заяви ще при житті засновників роб-лять догматичну систему, що вимагає абсолютної віри в над-природну владу тих, хто одержав первісне одкровення.
Проблема нетерпимості тісно зв'язана з догматизмом чи авторитарністю, а ті системи, що проводять у життя цю логіку, противляться будь-якій зміні.
Четвертою й останньою особливістю будь-якої системи вірувань нових релігійних рухів є її непослідовність. У структурі нехристиянських систем можна зустріти мирно співіснуючого вірування, що знаходяться в логічному протиріччі і з погляду психологічного аналізу можуть потра-пити під визначення «компартменталізаціі». Це явище ще іменується, як подвійне мислення. Так, наприклад, «Вартова Башта» під керівництвом судді Рутерфорда стверджувала, що Авраам, Ісаак і Яков повернутся на землю до кінця 20-х років ХХ століття. Патріархи не з'явилися в призначений час. Про-те, не виправдані чекання продовжувалися на основі пророчого тлумачення «Вартової Башти». Так само потерпіли фіаско прор.вання про те, що новий Армагеддон відбудеться в 1975 р..
Свідки Єгови християнське духівництво відносять до лиходіїв і роблять об'єктом ненависті. Тому християнське духівництво в них не заслуговує довіри, а його богослов'я не заможним. Приклад з публікацій «Вартової Башти» добре демонструє це саме за себе:
«...У християнському світі, як це ні покажеться дивним, лжерелігійні вчення створюють традиції, - а правління людей, як прямо, так і побічно , приводять до фізичної і духовної убогості мас, незважаючи на добродійність, що напоказ виставляється». [12]
«Християнське співчуття бідним перетворилося в найчистіше лицемірство…Його священики поглумилися над Моїм законом і опоганили Моє святе... Його правителі, подібно вовкам, що проливають кров нещасливої вівці, губ-лять душі заради шматка видобутку... Його пророки опога-нюють душі, виливаючи їх нечистоты пророчої неправди зі своїх бачень, стверджуючи: так говорить Єгова – коли Єгова так не говорив... Багаті гнітять і грабують, озлобляють бідних і нужденних, поневолюють ближніх... Порочне християнство, чому ти забуло про чисте служіння Богу? Чому ти переметну-лося до сил і стало частиною злого сатани, що гнітить людей? Чому ти не піклуєшся про бідних, як заповідає Єгова?» [13]
Вчення про пекло і вічну відплату разом з вченням про Трійцю, по походженню сатанинське, і повинне бути відкинуте як помилкове. Особливістю спілкування зі свідками Єгови є переконання, що християни завжди будуть нападати на них як на особистому, так і на релігійному фронті. У результаті комплекс мучеництва переслідування виявляється в них відразу ж, як тільки допускаються несхвальні висловлення на адресу Рассела, Рутерфорда, богослов'я «Вартової Башти» чи ж їх самих.
«Вартова Башта» без коливань обвинувачує християнсь-ке духівництво і християнський світ у потаканні всякого роду злу. І вона ж припустила, що християнський світ сприяв і нічого не робив для запобігання двох світових воєн: «Якби вони захотіли, те легко могли б їх запобігти». (The Watchtower, Dec. 1, 1951, p. 731)
Несподіваний ріст числа свідків Єгови зв'язаний прямо з астрономічним тиражем книг, видаваних і розповсюджуваних «Вартовою Баштею» щор.. Сьогоднішній світ жадібно тягнеться до книг, жителі нерозвинених країн Азії й Африки можуть, усмоктувати пропаганду «Вартової Башти».
Нижченаведена інформація була в одному з номерів «Вартової Башти». Вона уражає неухильним ростом числа прихильників «Вартової Башти»
1978 1979 1980 1981
Число «возве-щателей» % до попе-реднього р.: 513673
- 3,15 521370
+1,5 543457
+4,24 663453
+3,68
Число хрещень % до попереднього р. 20469
- 26,9 26958
+ 31,7 27811
+ 3,16 28496
+ 2,46
Результати пропагандистської діяльності за 1975 рік по-казує «евангелізм» свідків Єгови:
- по будинках рознесеноі 28410783 книги і Біблії, 12163803 буклетів, 293705005 журналів «Вартова Башта» і «Пробудися!»;
- зроблений родинам, що зацікавилися, 155336481 дзво-ник;
- організовано 1411256 біблійних кружків удома;
- прочитано 382296208 годин проповідей в Америці.
Висновки до першого розділу
Приступаючи до вивчення комплексу вірувань організа-ції свідків Єгови, ми розглянули ситуацію виникнення релігій на території колишнього Союзу. Що дало можливість їм знайти собі прихильників? Чому вони мають успіх у своєму розвитку? На ці та інші запитання можна знайти відповідь у даній дипломній роботі. Духовний вакуум, що утворився в Україні після розпаду Союзу, повинен був заповнитися якимось релігійним продуктом, не обов’язково якісним, але на перший погляд змістовним і глибокодумним. Тому це заповнення не могло відповідати очікуванням багатьох людей. Адже кожне вчення претендує на уніка-льність у висвітленні питань, які прямо стосуються життя й діяльності людини в її спрямуванні на духовний ідеал: правду про Бога, про гріх, про порятунок душі, про вічне життя. Якщо традиційні конфесії звикли бачити в богословських термінах визначений зміст і значення, то нетрадиційні релігії переосмислюють терміни, на основі чого пропонують людям конкретні відповіді на питання життя. Із позицій ортодоксального християнства переосмислення понять оцінюється однозначно як фальш. При цьому відзначено підвищену активність прихильників нових релігійних рухів. Ця активність виражається в місіонерській діяльності, в освіті, у поширенні літератури. Структура релігійної організації дозволяє ефективно впливати на її членів. Здійснюється також і фінансова підтримка релігійного руху.
Якщо розглянути взаємодію з іншими релігійними конфесіями, то можна відзначити, що організація свідків Єгови провела роботу в усіх без винятку. Це у свою чергу не може не позначитися на зростанні чисельності даної організації. Людям, які хочуть зрозуміти зміст вчення й діяльності організації свідків Єгови, необхідно визначити, чи узгоджується це віровчення зі Священним Писанням. Також необхідно знати історію виникнення організації. Щодо внутрішніх аспектів нового віровчення, то при їх зясуванні необхідно знати основні поняття про Бога (зокрема Ісуса Христа), гріх, порятунок і майбутнє життя після апокаліпсису. Як розуміють Бога в цій організації? Чи вірять, що Ісус Христос є Сином Божим? Що таке гріх у їхньому розумінні? Які існують апологетичні протиріччя в цьому контексті? Чи відповідає термінологія віровчення організації свідків Єгови фундаментальним доктринам Біблійного богослов'я? При висвітленні в даному розділі цих та інших питань ми намагалися дотримуватися оюєктивності, дистанціювавшись від того, як їх трактують керівники організації свідків Єгови.
Розділ ІІ. Історія виникнення і розвитку єговізму як релігійної спільноти та особливості нового віровчення.
2.1. Основні віхи історії релігійного руху
2.1.1. Перший етап. 1870 – 1916 р.р.
Свідки Єгови (скорочено - «єговісти») - назва релігійної організації, що виникла в 2 пол. ХІХ століття в США. Заснов-ником є Чарльз Тейз Расселл (1852-1916) - син власника магазинів готового одягу в Піттсбурзі, штат Пенсільванія, США. Його батьки ірландсько-шотландського походження належали до пресвітеріанської церкви, сам же він примкнув до конгрегаціоналістів.
Чарльз Расселл виріс у містечку Аллегені, штат Пенсільванія. Згодом він став власником кількох магазинів готового одягу в північному Піттсбурзі. У молодості Расселл відчував найсильніший страх перед пеклом, але пізніше захо-пився вченням адвентистів Сьомого дня. Унаслідок цього він довідався, що, досліджуючи Біблію, можна знайти дані для визначення часу пришестя Христа. Він ретельно почав вивча-ти Біблію саме з таким наміром. У 1869 р. Расселл залишив церкву конгрегаціоналістів і організував гурток із вивчення Священного Писання. Коли в 1876 р. чисельність гуртка зросла до 30 чоловік, Расселл був обраний «пастором» нової церкви.
Расселл, продовжуючи зв'язок із адвентистами, був дру-гом проповідника Георгі Сторса, захисника міллерізму і за-сновника Союзу «Життя і Пришестя». У 1876 р. він познайо-мився ще з одним проповідником – Нельсоном Барбуром, що поширював свою ідею другого пришестя, що, на його думку, відбулося в 1874 р.. Це пришестя, учив Барбур, варто розуміти не як видиме і явне явище Христа, а як таємне, ду-ховне і невидиме. Чарльз Расселл погодився з Барбуром і в 1877 р. разом з ним видав книгу «Три світи і план спокути». У ній вони стверджували, що Христос справді є присутнім на землі невидимо з 1874 р., і що наступним 40 років є «періодом жнив», що закінчиться в 1914 р.. 40-лет - період Божих судів, що закінчиться в 1914 р. встановленням 1000-літнього Царст-ва. На доказ вчення про невидиму присутність вони наводили грецьке слово парусія, вжите у Євангелії від Матфея 24:3. Вони говорили, що його потрібно розуміти не як пришестя, а як присутність.
У своїх працях і лекціях Расселл заперечував багато біблійних доктрин – Трійцю, Божественність Ісуса Христа, тілесне воскресіння Христа і Його друге пришестя, вічні му-ки, пекло, безсмертя душі, спокутну жертву Христа та багато інших. Расселл не одержав досить освіти, щоб обґрунтувати своє тлумачення Писання, проте як оратор уплинув на багать-ох. Як богослова його не приймали всерйоз у компетентних колах.
У 1878 р. Расселл перестав співпрацювати з Барбуром через розбіжності про поняття спокути Христа. Однак і після цього він продовжував проповідувати невидиме пришестя Христа. Підбираючи докази для своєї теорії, Расселл не об-межився Біблією. Його інтерес поширився на газетні статті про велику єгипетську піраміду Хеопса в Гізі, що вважалася «кам'яним чудом» і фігурує в багатьох середньовічних окультних рухах, особливо в Розенкрейцерстві.
Ґрунтуючись на цифрових розрахунках розміру піраміди, Расселл вирішив, що вона підтверджує дату невидимої присутності Христа з 1874 р. і що закінченням часу язичників у дійсності буде 1914 рік. Вирішальним моментом в історії людства буде Армагеддонська битва, після якої настане тисячолітнє Царство. Расселл і його друзі вважали велику єгипетську піраміду настільки важливою, що і через дванад-цять років після його смерті, аж до 1928 р., її називали кам'яною Біблією. Як відомо, у 1914 р. почалася Перша Світова війна. Тому цей рік став віссю, на якій обертається колесо віровчення послідовників Расселла.
Для своїх послідовників Расселл організував Міжнародну Асоціацію біблійних студентів, а пізніше, у 1884 р., - Біблійну Трактатну громаду «Вартової Башти», для ви-дання літератури і журналу «Сіонська Сторожова Башта». Цей журнал, заснований у 1879 р., виходить дотепер зі скоро-ченою назвою «Вартова Башта». У наслідку замість Міжнародної асоціації біблійних студентів з'явилася організація свідків Єгови. Журнал «Вартова Башта» є основ-ним джерелом віровчення свідків Єгови.
Незважаючи на те, що Расселл не мав вищої освіти, він випустив сім томів «Дослідження Священного Писання» і велику кількість трактатів. Їхній тираж за його життя досяг близько 16 млн. екземплярів на 35 мовах. У «Дослідженнях Священного Писання» Расселл довів, що кожен, хто буде чи-тати Біблію, не користаючись його поясненнями, через два роки виявиться в духовній пітьмі. А той, хто буде читати «Дослідження Священного Писання», навіть без Біблії знайде світло.
З позицій психології – це була самовпевнена людина з безмежною уявою, яку послідовники вважали великим тлума-чем Євангелія, ставлячи нарівні з апостолом Павлом, а також ототожнюючи з Вікліфом і Лютером. Чи можна так назвати людину, що стверджує, що без знання його праць не можна зрозуміти Писання? А один раз цей «науковець» дійшов до твердження, що краще не читати Писання, але читати його книги, аніж навпаки… У підтвердження цьому читаємо цита-ту з «Вартової Башти» від 15 вересня 1910 р. (стор.298), де «пастор» пише про свою книгу «Вивчення Писань»: «Шість томів моєї книги «Вивчення Писань» - це практично Біблія, складена по темах, кожна з який підтверджується біблійними текстами. Її можна назвати Тематичною Біблією. Це не прос-то коментарі до Біблії, але сама Біблія...». В іншому абзаці йдеться про те, що «Люди не тільки не здатні зрозуміти намір Бога без моєї книги. Навіть якщо людина читала «Вивчення Писань» протягом 10 років, якщо навчиться розуміти Біблію належним чином і якщо відкладе мою книгу і спробує читати Біблію, досвід показує: через 2 роки вона виявиться в повній темряві. З іншої сторонни, якщо людина стане читати тільки «Вивчення Писань» і ті посилання, що там дані, то, навіть не відкриваючи Біблії, буде бачити світло Писання». Ніде само-впевненість і зухвалість Расселла не виражена так явно, як у цих рядках. Вищим авторитетом для своїх послідовників Рас-селл оголосив власні коментарі. За інформацією громади «Вартової Башти», за своє життя Расселл прочитав більш 30000 проповідей і написав більш 50000 сторінок, а помер він 31 жовтня 1916 р..
У 1884 р. свідки Єгови зареєструвалися в штаті Пенсільванія за назвою «Видавнича громада Вартової Башти Сіону». Сучасна назва групи – свідки Єгови - офіційно закріплена за нею з 1931 р.. Цю назву вони запозичили з кни-ги пророка Ісаї 43:12: «Ви…ж свідки Мої, - говорить Господь /в одному з англійських перекладів - «Єгова»/, - а Я Бог!». Неофіційно членів цієї групи ще називають «расселітами».
Расселл не раз потрапляв у неприємні ситуації. Його помисли і діяння далеко не завжди були чисті. У 1913 р. його дружина одержала через суд розлучення, а йому було пред'я-влено обвинувачення в шахрайстві і лжесвідченні. У 1879 р. він одружився з Марією Ф. Аклей, в очах якої він був «вірний і розсудливий раб» (Мф.24:45). У них не було дітей. Марія Аклей співробітничала з Расселом у видавничій громаді. Од-нак у 1896 р. вона почала доводити, що її чоловік є «злим ра-бом» (Мф.24:48). Расселл обвинувачувався в марнославстві, егоїзмі й узурпаторстві, а також у тому, що непристойно по-водився стосовно прийомної дочки і їхньої покоївки. Докуме-нтально встановлен ганебний зв'язок «пастора» Расселла з послідовницями «нового» вчення. «Пастор» Расселл виявився не тільки самозванцем, «пастором» без усякого на те прав і рукоположення, але і порочною людиною. Претендуючи на «надзвичайне» знання грецької мови в справі тлумачення Біблії, Расселл змушений був під присягою на суді визнати, що він не мав богословської освіти і не здатен прочитати грецького алфавіту. Проте, володіючи комерційними здібностями, як торговець випустив фільм під гучною назвою: «Фотодрама утворення Всесвіту». Роз'їжджаючи з цим фільмом по всіх містах Америки, Чарльз знімав рясні жнива в доларах.
Швидкому збагаченню сприяла «чудо-пшениця», яку Расселл продавав тільки своїм одновірцям за високою ціною. Ця особлива пшениця нібито давала врожай у п'ять разів більший від звичайної пшениці. Їдкі газетні статті амери-канських кореспондентів викрили таку спробу неправедно заробляти засоби для існування для свідків Єгови. Суд уста-новив, що «чудесна пшениця» Расселла була не кращою, а гіршою від звичайної.
Ще одна велика невдача відбулася в 1912 р., коли пастор однієї баптистської церкви написав проти Расселла брошуру за назвою: «Деякі факти щодо самозваного «пастора» Чарльза Расселла». У відповідь на це лідер громади Вартової Башти пред'явив позов у суд на наклеп. Однак під час суду Рассела було викрито в клятвопорушенні. Він навмисне дав помилкові свідчення і програв справу. За свідченням сучасників «пастор» Чарльз міг, не моргнувши оком, говорити явну неправду і не почувати при цьому ні найменшого каяття совісті.
Його пророкування щодо пришестя Христа в 1914 р. теж виявилися хибними. Першу світову війну, що почалася в 1914 р., Расселл витлумачив як початок Армагеддону. Однак він помер у 1916 р., не дочекавшись її закінчення й настання Тисячолітнього Царства. Чарльз Расселл проповідував, що вже тепер настало обіцяне Богом Тисячолітнє Царство на землі і що ні він, ні його послідовники ніколи вже не вмруть, тому що в Тисячолітнім Царстві смерті немає. Яке ж було потрясіння і розчарування всіх послідовників, коли вони довідалися, що він вмер у потязі, що перетинав Техас. У надгробній промові Разерфорд сказав: «Брат наш не спить сном смерті. Він миттєво перетворився з людської сутності і тепер навічно перебуває з Господом». Це говорить про те, з яким благоговінням ставилися до Расселла. Напис на жалобній стрічці говорив «був вірним до смерті».
Расселл залишив після себе великий капітал, нажитий мозолистими руками простодушних людей – жертв омани. Коли прихильниками Расселла, що супроводжували його в поїздці, стало ясно, що смерть їхнього вождя наближається, вони, покликавши кондуктора і носія в купе, де лежав Рас-селл, сказали: «Нам хотілося, щоб ви переконалися, як уми-рають великі мужі Божі!» Але в смерті «великого мужа» не було нічого гідної уваги цих скромних залізничників. Лже-пророк, що вмирав, і лжеучитель не промовив оточуючим йо-го «поборникам правди» жодного слова. Лик помираючого був похмурішим від ночі. Расселл здавався сумним і навіть злим, ніби перечуваючи ті «пекельні муки», які він усе життя так завзято заперечував, і в чому він із такою запопадливістю намагався переконувати інших людей. Свідки Єгови й сьогодні дотримуються такої ж позиції. Вчення не вмерло ра-зом з ним. Мрія «пастора» пережила свого творця і донині загрожує християнам в усьому світі.
2.1.2. Другий етап. 1917 – 1942 рр.
Після смерті Расселла в 1916 р. рух очолив суддя Джо-зеф Ф. Разерфорд, що з 1907 р. був радником (юрисконсульт) суспільства. Джозеф Франклін Разерфорд виріс у баптистсь-кій родині. У 1894 р. став послідовником Расселла, а в 1906 р. вступив у «Сіонскую Сторожову Башту». На з'їзді в Коламбу-се, Огайо, у 1931 р., він дав назву організації свідки Єгови, посилаючись на Ісаию 43:10: «Ви свідки Мої, говорить Гос-подь...». Під керівництвом Разерфорда штаб-квартира Суспі-льства об'єднала контроль і прийняття рішень. Для здійснення цих цілей виникла програма «Бетел»- це програма забезпе-чення зайнятості з боку Вартової Башти, де за працю вірним свідкам гарантується житло, харчування і 20 доларів наявни-ми в тиждень. Завдяки старанням Разерфорда організація сві-дків розробила методи залучення людей шляхом систематич-ного особистого спілкування з ними.
1918 рік Разерфорд визначив, як дату, коли Христос бу-де судити християнство (на землі є організація що представляє Христа – Суспільство «Вартової Башти»). Разер-форд розділив свідків на два класи: 144000 («помазаний клас, породжені знову) і «безліч» (вони не будуть жити на небі, але будуть мати вічне життя). Що стосується 144000, згідно Ра-зерфорду і його спадкоємцям, число це ще не забезпечено ре-альними людьми. Вакансії поступово будуть заповнюватися із середовища вірних членів організації до Армагеддонскої битви. Ніхто не знає, хто вони, крім їх самих. Тільки з ними уклав Христос Новий Завіт, і тому лише вони мають право приймати хліб і вино. Вечері «поміновення» відбуваються один раз у рік. У залах Царства, коли відбувається Вечеря, можуть бути присутнім багато людей, але деякі приймуть хліб і вино. Це покаже тих, хто є особливо обраними людьми. Відразу після смерті вони приєднуватися до находящихся на небі іншим, що ввійшло в 144000 з часу апостолів.
Вожді свідків Єгови позбавили себе і своїх послідовників голгофської смерті і воскресіння Христа. По-перше, вони применшують її значення тим, що називають її Вечерею «поміновення», а не Вечерею Господньою. По-друге, вони обмежують її дію тим, що дозволяють брати участь у ній тільки превілігірованим , незважаючи на те, що Господь повелів усім віруючим дотримувати її. По-третє, во-ни спотворюють її правдивість, стверджуючи, що Христос умер на стовпі, а не на хресті. По-четверте, вони відкидають тілесне воскресіння Спасителя і говорять, що Він воскрес тільки духовно.
При Разерфорде свідки Єгови значно розширили пропа-ганду ідей свого суспільства, зокрема, сталі ходити по будин-ках і поширювати релігійну літературу. Він прославився лю-тими нападками на «офіційну релігію». Його виступ по радіо, запис з мовами, численні книги, виконані антихристиянського пафосу, зводили основу духовного фонду організації аж до його смерті. Він умер від раку 8 січня 1942 р. у власному особняку «Беф-Сарім» у Сан-Дієго, Каліфорнія, у віці 72 р.. Вождь секти називав себе не «пастором», а «суддею», на що теж не мав належного права. Назвав він себе суддею на підставі, що, будучи сільським адвокатом, у штаті Міссурі, заміщав у декількох екстрених випадках суддю. «Суддя» Разерфорд виявився затятим пацифістом. Під час першої світової війни він був арештований за незаконні виступи і протести проти війни й існуючих в Америці порядків і уряду. Вийшовши з в'язниці, Разерфорд оселився в Каліфорнії, вів замкнутий спосіб життя, виступаючи з проповідями по радіо Америки.
Разерфорд пророчив «явище» на землю в тілесному виді Авраама і пануючи Давида в 1925 р.. У чеканні цих небожителів Разерфорд на зібрані гроші купив для них у м. Сан-Дієго розкішний особняк, обставив його багатими меб-лями і навіть поставив у гараж автомобіль кращої марки. У чеканні «небесних принців» Разерфорд жив на «їх» величезній віллі і користався «їх» автомобілем. Після обрання Разерфорда на посаду президента, його супротивники стали дорікати його в тім, що він сприйняв лише деякі ідеї з вчення Расселла, а замість став насаджувати свої, здебільшого «небіблійні, радикальні і крайні». Такого роду невдоволення привело до кризи і численних поділів. Разерфорд здійснив реформу «Суспільства» з метою створення централізованої теократичної організації. Відповідно до проведеної реформи, кожна громада єговістів визнавала, що «Суспільство» є види-мим представником на землі. 15 грудня 1971 р. в журналі «Вартова Башта» була надрукована схема, у якій на верху розміщався Бог Єгова, під Ним - Ісус Христос, під Ісусом Христом – Керівна корпорація. Таким чином, Бруклінскому центру удалося наділити себе генеральними повноваженнями для безумовного підпорядкування собі всіх ланок організації.
Ще в 1921 р. демократична побудова уступила дикта-торському керівництву. З 1938 р. керівництво має абсолютну диктатуру. Верхівка секти складається із семиголової дирекції і президента, що обираються дирекційним комітетом. Широкі маси послідовників не можуть впливати на вибір керівництва. Заперечення керівництву не терпятся, хто критикує, того виключають.
З кожним роком популярність Разерфорда росла, так і його влада. Протистояти йому означало сумніватися в Само-му Єгові. Прикладом його безмежної влади може послужити історія з розбіжностями, що виникли, коли Разерфорд відкинув схему пророцтв Расселла. Він назвав її спробою знайти Бога за межами Писання (1922 р.). Тоді багато послідовників Расселла вийшли із суспільства. Суддя Разер-форд обрушився на них з погрозами. Він сказав, що вони «за-гинуть» якщо не покаються і не визнають, що Єгова виражає свою волю через «Суспільство».
Разерфорд заспокоїв своїх послідовників тим, що дав своє «одкровення», як потрібно розуміти 1914 рік. Загалом, цей рік він залишив, як важливу віху історії і зробив його навіть більш значним у навчанні організаціі. Початок, невидимої присутності Христа він переніс з 1874 р. на 1914 рік, базуючи на наступних висновках. Разерфорд заявив, що сім часів пророка Данила (4:20) є також часом язичників, про які говориться в Євангелії від
Луки 21:24. Ці часи почалися в 607 р. до Р.Х., коли заги-нув Годолія, останній правитель – теократичного царства Іуди ( Іер. 41:2). Книга Об`явлення 12:6 і 14 даює зрозуміти, що сім часів означають 2520 років (в О`явленні 12 глави: один час, два часи і полвремені 14 вірша дорівнюють 1260 дням 6 вірша). Інакше кажучи, три з половиною часу дорівнюють 1260 дням, а сім часів дорівнюють 2520 дням. Якщо один пророчий день (Числа 14:34 і Іез.4:6) є по суті одним роком, тих 2520 днів позначають стільки ж років). Від р. Годолії по 1914 рік пройшло 2520 років. Отже, це останній рік пророчих часів язичників. Цього р., на його думку, невидимо запанував Христос. З Ним запанували духовні віруючі, котрі входять у 144000, породжених понад і особливо обрані свідками Єгови. Їм належить честь бути урядом у Царстві Божем.
Самовпевненість Разерфорда нерідко не уступала зухвалості його попередника. Він проголосив себе рупором Єгови для свого часу. Разерфорд не боявся осуду, не раз заяв-ляючи про своє повне презирство до всіх «религій» і їх лідерам. У 1933 р. він прийнявся сварити все християнство, особливо Римську католицьку церкву, за гоніння на свідків Єгови і призвав до відповіді за релігійну нетерпимість. Разер-форд притягав людей, і його завжди оточувала атмосфера таємничості. Він володів глибоким владним голосом. Він рідко виступав привселюдно і ретельно охороняв своє особи-сте життя від сторонніх.
Разерфорд подібно Расселу не являв гарний приклад для послідовників. Він любив розкішне життя, був грубий, пиячив і імовірно, тому не міг добре жити зі своєю дружиною. Але стосовно справ організації був активний. Разерфорд учив, що усі, хто вже в Божій організації, у «стані Божому», повинні викрадати душі «зі стану сатанинського», тому всі «нечестивці» приречені на винищування.
«Нечестивцями», звичайно, вважаються буквально усі, хто стоить поза їхньою організацією. Організація свідків – це надійне «місто притулок», і той, хто не устигне ввійти в цей «місто», буде убитий «за рисою міста» - в Армагедонскому бої. Разерфорд і його послідовники називали себе «безкомп-ромісними ворогами всього існуючого організованого хрис-тиянства». У силу цієї «бескомпромиссності» усі релігії і цер-кві всіх найменувань не тільки висміяні вождями організації, але і виставлені як головна причина усіх світових зол, не-щасть і лих. Усе християнство без усяких поділів і виключень було оголошено «великою блудницею», «Вавилоном вели-ким». Свою організацію вони назвали «Божою організацією», а всі інші церкви і релігії – «диявольськими організаціями». Користаючись біблійними термінами, вони називали політич-ні і комерційні організації Єгиптом, а католицькі і протеста-нтські церкви – філістимлянами, эдомлянами і т.д. Вони вва-жають, що всі «сатанинські» організації (у лоні різних церков) повинні бути викоренені і знищені.
2.1.3. Третій етап. 1942 – 1977 рр.
По смерті Разерфорда на чолі організації став Натан Х. Норр, але фактично організацією керував комітет, що усі свої видання випустив анонімно. Послідовники вчення «пастора» Расселла і «судді» Разерфорда хотіли поховати Разерфорда у великому маєтку при «палаці принців» і зробити це місце чи-мось начебто мусульманської Мекки, куди б приходили про-чани на поклоніння, але міська влада м. Сан-Дієго заборонила таке поховання, і плани свідків Єгови були зруйновані. За-мість пропонованої «Мекки» залишився порожній «палац принців», як речовинний доказ несправдженого прор.вання померлого лжепророка Йосипа Франкліна Разерфорда. «Па-лац принців» незабаром був проданий комітетом. При Натане Х. Норре організація початку феноменально швидко розвива-лася. Була удосконалена програма підготовки кадрів і випу-щена величезна кількість літератури, у тому числі «офіційно» визнана цією групою версія Біблії – «Новий всесвітній перек-лад Священних Писань».
Норр у віці 16 років залишив реформаторську церкву, щоб приєднатися до свідків Єгови. Найбільшою невдачею Норра було пророкування в 1968 р. того, що Армагеддон поч-неться в 1975 р.. Як пояснити, чому лідери організації вирішили прийняти цю дату? Справа в тім, що свідки Єгови дотепер не відмовлялися від доктрини Разерфорда, що Хри-стос невидимо прийшов у 1914 р. і при житті одного покоління людей повинна початися Армагеддонська битва, при якій наступить Тисячолітнє Царство. Сам Разерфорд да-тою битви пророчив спочатку 1925 рік, потім 1942 рік. Норр і його колеги випливали по уторованій дорозі. Адже час йде, люди старіють, і покоління народжених у 1914 р. вимирає. Тому питання, коли ж почнеться Армагеддон і за ним Царст-во, виявився дуже істотним для свідків Єгови.
Під час президентства Норра «Суспільство» збільшилося з 115000 до більш ніж 2 млн. чоловік у 207 країнах. Норр відкрив місіонерську школу в штаті Нью-Йорк. Цей лідер не мав диктаторські замашки. Він волів співробітничати з колегами і не часто з'являвся привселюдно. При його правлінні сильно піднялася дисципліна. Були введені строгі правила життя і поводження свідків. Для того щоб дотримувалася дисципліна, упроваджувалася система доносів під наглядом довірених осіб. Зведення про неузгоджені з офіційною лінією ідеями організації, що вира-жаються навіть у приватних домашніх зборах, сталі віддаватися донощиками. Такий новий, твердий порядок вик-ликав у багатьох рядових членів і відповідальних облич органызаціі страх і недовіру друг до друга.
Було отримане розпорядження під страхом вічної смерті дотримувати особливого, нового вчення. На основі довільного тлумачення Буття 9:4 і Левітам 17:10-14 Норр і його колеги проголосили, що всякий, хто хоче бути слухня-ним Єгові, повинний категорично відмовитися від уливання крові при будь-яких обставинах, навіть при погрозі смертельної небезпеки.
Норр вмер у червні 1977 р.. Президентом суспільства став Фредерик Франц, колишній віце-президент, що давно працював у керівництві корпорації. Франц пішов по стопах своїх попередників. З кожним новим президентом контроль над суспільством підсилювався.
2.1.4. Четвертий етап. 1977 р.
Раймонд Франц прийшов до керівництва в період кризи організаціі, викликаного розчаруванням у несправджених пророкуваннях Норра. Свідки почали цікавитися питанням, чому пророкування не збуваються. Не одержуючи відповіді, багато хто залишав культ. Цікаво, що навіть племінник керів-ника, Раймонд Франц, що багато років працював у видавниц-тві культу, залишив рух. Він прийшов до висновку, що орга-нізація свідків Єгови не від Бога. Раймонд написав книгу «Криза совісті», у якій заявив, що вчення свідків Єгови не ві-дповідає Біблії. Крім того, Раймонд Франц навів приклади, як лідери організації довільно змінювали пункти віровчення й несправедливо поводилися з рядовими членами організації в окремих випадках. Але помилка лідерів організації в цілому не завдала великої шкоди. Досвід показує, що невдалі проро-кування не обов'язково приносять організації шкоду. Звичай-но лідери знаходять якесь пояснення невдачі чи покладаються на «нове одкровення».
2.2. Основні пункти віровчення свідків Єгови
2.2.1. Вчення про Трійцю
Фундамент теології громади «Вартової Башти» можна спостерігати ще в 4 столітті в навчанні Арія з Олександрії, що говорив, що Ісус Христос був створений, а не був вічним Бо-гом. Арій висунув теорію, відповідно до якої Ісус був першим утвором, тварним богом, нижчим від Єгови. У 326 р. в Нікеї церква предала анафемі цей богословський міф разом із са-мим Арієм.
У свідків Єгови немає строго викладеного віровчення. Основні положення вчення єговістів містяться в працях за-сновників цієї організації: Рассела, Разерфорда й ін. Богосло-ви, що вивчають догматику свідків Єгови, відзначають супе-речливість, непослідовність і довільність тлумачення ними місць Священного Писання.
Слід зазначити, що Біблія, видавана Бруклінским цен-тром, піддається редакційному виправленню. Ряд віршів Священного Писання довільно вилучається з загального кон-тексту (напр. Іван. 1, 1-3; Іван.5:7 і ін.). У Біблії, виданій в 1961 р., слова «Бог», «Господь» були замінені словом «Єгова». У зв'язку з цим слід зазначити, що поняття свідків Єгови майже з усіх питань відрізняються від загальноприйня-тих у християнстві.
2.2.2. Погляд свідків Єгови на триєдність Бога.
Расселл пише: «Нісенітницю Божої триєдності всверли-ли в нас сивоволосі професора богословських семінарій. Ця теорія противна «Писанню» і здоровому глузду. Цей погляд підходить тільки людям середньовіччя. У наші дні ніхто не приділить йому найнікчемнішої уваги...» («Вивчення Пи-сань», тім 5). Разерфорд називає доктрину триєдності Бога – «сатанинською доктриною» і «сатанинською неправдою». Він пише: «Є тільки один Бог – Творець Неба і Землі, що дав життя всьому живому. Ісус – Син Божий, початок творчості Бога і великий виконавець Бога Єгови. Святий Дух – невиди-ма сила Бога...» Разерфорд говорив: «Визначення: доктрина, коротенько, полягає в тім, що існує три Боги в одному: Бог-Отец, Бог-Син, Бог-Дух Святой; усі троє мають рівну могутність, природу і вічність». [2]Зверніть увагу на те, що в цьому уривку суддя Разерфорд перекручено представляє Трійцю, як трьох Богів замість одного Бога в трьох Особисто-стях. Насамперед, християни зовсім не стверджують, що існує «три Боги в одному». Християні вірять, що є три особистості, єдиносущі, рівні, існуючі один з одним, вічні.
Свідки Єгови люблять говорити, що в Біблії немає слова «Трійця», а, отже, ця ідея має язичеське походження і від її треба відмовитися.[3] Але вони забувають, що ім'я Єгова, по їх же власній думці, єдине ім'я Бога, теж не зустрічається в Біблії. Так ми озвучуємо єврейські сполучення букв УHWН (ЙХВХ) чи JHWH, у яких будь-які голосні лише можливі. Так, що саме ім'я, що вони собі привласнили, зустрічається в Біблії нітрохи не частіше, ніж слово «Трійця».
Свідки Єгови стверджують, що вони відновили в тексті Нового Завіту втрачене ім'я «Єгова». Вони говорять: «Факти свідчать, що текст Писання на грецькому (так само як і Септуагінта – грецький переклад Старого Завіту) був підроблений, і з 3 століття по Р.Х. божественне ім'я, виражене тетраграммой ЙХВХ (яка звичайно озвучувалася як «Єгова), було вилучено з тексту наступними переписувачами... Замість нього вони вставляли слово «куриос» (Господь) чи «теос» (Бог)».
Факти, на які посилаються свідки – це папірусний сувій Сентуагінти, що містить 2 главу Второзаконня, де зустрічається дана тетраграмма. Акила (128 р. по Р.Х.), Оріген, Ієронім (4 в.) використовували цю тетраграмму. Розвінчати останні претензії можна наступним. У тисячах існуючих списках Нового Завіту, у тому числі й у Євангелії від Матфея, що імовірно, було написано на давньоєврейському чи арамейському і, таким чином, представляється найбільш авторитетним у даному питанні, тетраграмма жодного разу не зустрічається. Папірусний сувій тієї частини Септуагінти, про яку ми говорили, доводить ли-ше те, що в інших списках є «куриос» і «теос». Що стосується Акілы, Орігена, Ієроніма, то вони могли використовувати ім'я Бога ЙХВХ, але учені стверджують, що в Септуагінте частіше зустрічаються слова «куриос» і «теос» замість імені, а в Новому Завіті тетраграмма взагалі не використовується.
У Бутті 1:26 Бог говорить про створення в множині: «Створимо людину за образом Нашім, за подобою Нашою». Тут Бог говорить про щось єдиносущє Йому, тобто про Сина і Духа Святого. Те ж стосується Бут. 11:7. Бог говорить: «Тож зійдімо, і змішаємо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного» і Іс.6:8 «...хто піде для Нас?...» Твердження свідків, начебто ідею триєдності впровадили в християнство Тертулліан і Феофіл необґрунтовано, тому що вчення про Трійцю існувало задовго до них. Уривок тексту про водохре-щення Ісуса Христа в Йордану говорить про те, як Син приймає водохрещення, Дух Святий сходить у виді голуба і Отець говорить: «Цей є Син Мій Улюблений, що Його Я впо-добав» (Мф. 3:17). І якщо немає триєдності, те чому ж Сам Христос послав Своїх учнів на проповідь Євангелія і заповів їм хрестити покаявшихся: «...в Ім'я Отця і Сина і Святого Ду-ха...»? (Мф.28:19). І чому ап. Павло закінчує свої послання словами: «Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і спілність Святого Духа нехай буде зо всіма ва-ми...»? (11 Кор. 13.13) На ці питання і місця Священного Пи-сання в лжесвідків немає жодної розумної відповіді. Ми не можемо зрозуміти у всій повноті велике одкровення про Трійцю, але одне ми знаємо точно: є єдність Сутності. Немає трьох богів.
Свідки Єгови ставлять розум вище біблійного вчення і відкидають усе непізнаване в Писанні. Заперечення всього недоступного розумінню людини, привело до того, що єговіс-ти систематично відкидають більшість основних положень християнства. Особливо яскраво це виявляється в запереченні сутності Трійці і Боголюдини Ісуса Христа.
По Расселлу, природа Бога доступна нашому занепало-му розуму. Зовсім очевидно, що представлення Расселла про сутність Бога виходять не з віри в богодухновеннє Писання, а з людської здатності представити її (сутність) на основі розу-му. Як видно, Расселл ніколи не звертав уваги на слова Єгови в 55 главі Ісаіі, що заперечують людським розумом Божест-венної сутності Творця. «Бо ваші думки – не Мої це думки, а дороги Мої – то не ваші дороги, говорить Господь, Бо наскі-льки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої – за ваші думки» (Іс. 55:8-9). Цим Бог зовсім не хоче сказати, що в про-цесі пізнання варто відмовитися від розуму і мислення. Він лише говорить, що ніхто не в змозі пізнати думки, природу, шляхи Бога, у всій їхній повноті, тому що людина кінцева, а Бог вічний.
У Ісаіі 1:18 Бог говорить: «Прийдіть, і будемо правува-тися...». Виходячи з цього свідки Єгови стверджують, що Бог ставить розум вище всього інші і використовує його як засіб спілкування зі Своїм утвором. У цьому є частка правди, але лише у визначеному змісті. Бог не говорить: «Розсудите о Моєї духовній сутності і обмежте Мою сутність здібностями вашого розуму. Але ж саме так надходять свідки Єгови, нази-ваючи Ісуса Логосом (Іван. 1:1), «божеством», «сильним бо-жеством», але не Богом Єговою. Спроба переоцінювати роль розуму веде до омани. По-перше, чи пояснює Бог, навіщо Він створив Люціфера і дозволив тому збунтуватися проти Себе? Немає. По-друге, чи дає Бог «розумне» пояснення Трійці – єдиноі сутності трьох Особистостей? Нема. Ніде в Писанні немає такого пояснення. По-третє, чи пояснює Бог причини убитим горем батькам, що утратили своєї дитини чому? Жит-тєві катастрофи можуть бути зв'язані з гріховністю людства, з цим можна не сперечатися. Але чи зобов'язаний Бог давати пояснення батькам, чому їхня дитина загинула? Немає. Ніде в Писанні про це не говориться.
Коли Ісус говорив: «Отець більше Мене» - Він говорив правду, тому що Ісус прийняв образ раба (Філ.2:17), став лю-диною і як людина стала нижче Отця. Але після воскресіння, у блиску Своєї слави, Він виявив Свою божественну сутність, проголосивши: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». (Мф. 28:18). От доказ Його внутрішньої природи і єдності Сутності. Зовсім очевидно, що Господь Ісус Христос ніколи не був нижче Отця у Своїй Божественній природі.
Необхідно додати, свідки Єгови, заперечуючи Трійцю, заперечують не тільки Ісуса Христа, як Єдинородного Сина Божого, але і Духа Святого, як третє обличчя Трійці. Вони розуміють Духа Святого, як божественний вплив, енергію, силу, який розташовує один тільки Єгова. Не так розумів Ду-ха Святого Христос, сказавши: «І вблагаю Отця Я, - і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, - Духа правди…» (Іван.14:16-17). У цій короткій фразі ми ба-чимо Три Обличчя Єдиносущої Трійці: Син молиться Отцю, Отець посилає Духа Святого.
Корисно пам'ятати, що єврейське слово Бог, «Элохім», уживається тільки в множині, тому що не має однини. У сло-вах Мойсея: «Слухай, Ізраїль: Господь, Бог наш, Господь Єдиний, є» учені богослови і знавці давньоєврейської мови вбачають у слові «Єдиний» складну єдність, а не просто Оди-ницю. Цим словом «Єдиний» з його складеним значенням часто користаються в Старому Завіті. Приклад цього слова: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою. Та й при-стане до жинки своєї, - і стапнуть вони одним тілом» (Бут.2:24).
Дух Святої не вплив, а Особистість, Що здатна «говори-ти», «облічать», «уселяться», «жити», «наставляти на всяку істину», «засмучуватися», і т.д. Тільки Особистість здатна на подібні прояви Самої Себе, але ніяк не «вплив».
У місцях Писання Мф. 27:50 і Лк. 23:46 (рівнобіжні місця) мова йде про розп'яття Христа. У Євангелії від Матфія свідки Єгови з легкістю переводять грецьке слово «пневма» як «подих», хоча мова в Біблії йде зовсім про іншому: про найтоншу матеріальну сутність, властивості людині. Свідки Єгови заперечують цю нематеріальну сутність у людині, на-зиваючи її просто «подихом», «життям», вважаючи її подібної вітру.
Уставивши слово «подих» у розповідь Матфія про розп'яття для доказу того, що Ісус лише перестав дихати, умираючи, не явіл Свою невидиму сутність, свідки попадають у свою власну пастку. Лука, як вчений, що превосходно володіє грецькою мовою, змушує свідків використовувати точне слово «дух» (пневма), а не «подих», як у Мф.27:50. Якби свідки Єгови були послідовні (якимись вони не є), їм би потрібно було перевести грецьке слово «пневма» однаково в обох випадках, тим більше що обидва рази говориться про одне й те саме. Свідки уставляють своє власне слово «подих» у тих випадках, де це можливо, сподіваючись, що читач не помітить невідповідності. Той факт, що Ісус віддав Свій Дух Отцю, показує, що людський дух продовжує існувати за могильною рисою. Соломон помітив: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Еккл. 12:7).
Особистість і Божественна сутність Святого Духа – це невід'ємна частина вчення Біблії. Наступні місця Писання спростовують позицію єговістів:
1. Дії. 5:3-4. У вірші 3 Петро обвинувачує Ананію в тім, що він збрехав Святому Духові, у 4-м вірші Петро нази-ває Його Богом. Чи можна збрехати Йому, якщо Він не Осо-бистість?
2. Дії. 13:2,4. Дух Святої говорить і посилає на служіння, а в Дії. 21:10-11 Він прор.є заключення Павла у в'язницю. Ці дії може зробити тільки Особистість, а не деяка невидима си-ла, як стверджують свідки Єгови.
3. До таких віршів, як Іван. 14:16-17 і 16:7-14 ко-ментар не потрібний. Святий Дух – Божественна Особистість, Він - Бог (Бут. 1:2).
2.2.3. Божественна природа Ісуса Христа.
Ще один неминучий наслідок заперечення Трійці – не-визнання Божественності Ісуса Христа. Використовуючи свій «пристосований» переклад Біблії, єговісти перекручено вит-лумачують слова «первородний», «єдинородний», «Син Бо-жий». Цим вони намагаються підтвердити свої небіблійні уявлення про Христа [4]. Вони стверджують, що Ісус був першим утвором Єгови, і що Єгова «використовував» Христа, щоб створити всі інші утвори. Єговісти вірять, що до свого втілення Ісус був Архангелом Михайлом, проводирем духовного воїнства Єгови.
Єговісти розробили свій власний «переклад» Біблії. Як і інша література єговістів, цей переклад виходить величезни-ми тиражами, і одержав дійсно всесвітнє поширення. Вся література організації видається анонімно. Немає ніякої можливості перевірити, хто був автором перекладу, чи робив-ся цей переклад із грецького чи давньоєврейського, чи він є зміненим варіантом інших існуючих перекладів.
Незважаючи на радість єговістів із приводу нового пе-рекладу, він не відрізняється високою якістю. Деякі місця Біблії в цьому перекладі перекручені, треба погодити Писан-ня з помилковою доктриною свідків Єгови. Наведемо кілька прикладів: 1. намагаючись заперечувати Божественність Ісуса Христа, єговісти переводять Іван. 1:1, як «Слово було богом». Якщо Іванн мав на увазі те, за що єговісти хочуть видати його слова, він написав би: «Слово було одним з богів». Але Іван пише: «Бог було Слово».
2. У «Новому Всесвітньому перекладі» Нового Завіту замість слова «Бог», використовується ім'я «Єгова». Найкра-ща фонетична транскрипція тетраграмматона - «Яхве» чи «Адонай», а не англійський варіант «Джегова».
3. У несумлінному прагненні пристосувати Писання до своїх догматів єговісти використовували у своєму перекладі слова, невідповідні грецькій граматиці (наприклад, вони пе-рекладають Кол. 1:16, як «Тому що створене все інше...»). З тією же метою свідки Єгови спотворили, упустили безліч інших слів і виразів.
Що ж до слова «Єдинородний» (грец. monogenes), то свідки Єгови стверджують, що воно означає «єдиний, зробле-ний». Виходячи з цього помилкового визначення, вони вва-жають, що якщо у Новому Завіті це слово вживається п'ять разів стосовно Христа, то Христос є утвір, як вони люблять цитувати Олександрійський кодекс, «єдиний породжений Бог» (Іван. 1:18).
Більшість словників і граматик, що користаються авто-ритетом, не говорячи вже про численні наукові праці, пере-кладають слово monogenes як «єдиний чи неповторний, єдиний у родині, отже, насамперед єдиний». У словнику грецького Нового Завіту Моултона і Міллігана на с. 416-417 monogenes перекладається як «один у своєму роді, єдиний, неповторний». Отже, і в класичному грецькому й у грецькому койне monogenes має значення «єдиний», «унікальний» чи «єдиний представник конкретного виду».
Отже, Біблія ясно учить, що Ісус Христос до Свого втілення був вічним Словом, чи Мудрістю Логосом Бога. Він був перед сущим від вічності з Отцем, рівним Тому, з Ким був єдиний у Своїй Божественній природі, і, навіть втілившись в людську плоть, Він залишався Божественним.
Свідки Єгови намагаються показати, що Ісус Христос був створений (як архангел Михайло). Для підтримки цього твердження свідки Єгови використовують три уривки. Притчі 8:22-25: «Господь мав мене на початком Свєї дороги... Народжена я, як безодень іще не було... Народжена я, поки гори поставлені ще не були». Дієслово «народилися» свідки використовують для доказу, що був день, коли Ісус був створений, подібно архангелу Михайлові. Але контекст ури-вка заперечує таке припущення. Притчі 8 говорить про мудрість з утвором і стверджує, що мудрість старше всього утвору. Мудрість Бога доводиться визнати вічною, подібно до Бога, тому що не було часу, коли Богу не вистачало мудрості.
Божественність Ісуса Христа – один з наріжних каменів християнства, і тому протягом століть цей догмат піддавався настільки лютим нападкам, як ніякий іншій в християнстві. Схиляючи до старої аріанської єресі, багато приватних осіб і всі культи незмінно заперечують рівність Ісуса Христа з Бо-гом- Отцем, а, отже, і Трійцю. Аріанська єресь була спросто-вана Отцем Афанасіем у його знаменитій праці «Про втілення Слова».
Божественна природа Христа є головна відповідь свідкам Єгови, тому що якщо Трійця дійсно існує, а вона, безсумнівно, існує, то Ісус і Єгова «єдині». У результаті вся структура вчення розсипається. Розглянемо наступні вірші:
а) Ісаія 7:14 «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвешь ім'я Йому: Еммануїл» (буквально Бог /чи Єгова/ з нами).
б) Ісаія 9:5 «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на ременах Його, і кликнуть ім`я Йому: Дивний Порад-ник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру».
в) Михей 5:1 «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, - із тебе вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних».
У Старому Завіті Бог розкрив Свій план з'явитися в людському вигляді і дав кілька пророцтв про чудо втілення Ісуса Христа. Бог стримав Своє Слово і дійсно втілився в лю-дину, ставши буквально «Богом з нами» (Мф.1:23; Лк. 1:32-33; Іван. 1:14). Ключем до Іс. 7:14 є святе ім'я «Еммануїл», що переводиться, як «Бог з нами». Це єдино правильний пере-клад. А оскільки немає іншого Бога крім Єгови, по Його влас-ному свідченню (Іс.43:10-11), то Ісус Христос і Бог Єгова єдині по природі, у владі й у вічності, тобто рівні. Пророцтво це виповнилося (Мф. 1:22-23). Свідки Єгови не можуть пред-ставити жодного аргументу, щоб спростувати Писання. Саме слово «Еммануіл» («Бог» чи «Єгова» з нами) відкидає будь-яку іншу інтерпретацію.
Стих Ісаї 6:9 з єврейського Священного Писання являє собою один з найсильніших доказів Божественності Христа, з якого незаперечно випливає: Сам Єгова мав намір у людсько-му обличчі прийти на землю. Стих ясно вказує, що уся влада буде віддана цій Дитині, Сину, що відкриється з зазначеними якостями. Ісаія перелічує якості властивому тільки Богу.
Сполучення «Бог міцний» указує на Єгову. Він є не просто єдиним Богом (Іс. 43:10-11), але ще і «міцним», незрівнянним у Божественності. Свідки Єгови намагаються ігнорувати цей вірш, говорячи, що Христос могутній бог, але не всемогутній (Єгова). Вони доводять, що раз у цьому тексті давньоєврейською мовою немає визначеного артикля, то «міцний» не означає Єгову. Тоді виникає питання, невже існує два «міцних» Боги? Щоб прийняти точку зору свідків Єгови, потрібно визнати існування двох «сильних Богів», що неможливо, тому що існує один щирий і сильний Бог (Іс.45:22).
Пророк Михей, провіщаючи слова Єгови, указує не тільки місце народження Христа (5:2) – це місто Давида, Віфлеєм, але і дає розгадку Його Особистості. Він – Бог у людському вигляді.
У словосполученні «походження з початку» мається на увазі тільки «походження». Таке сполучення підходить тільки для Самого Бога, Що «від днів вічних», тому що Він один «твердиня» (Іс.44:6-8). Переважаюча усе сила цих віршів ва-лить сумніву в Божественності Господа нашого Ісуса Христа, Що став людиною, уподібнився нам і пожертвував Собою назавжди в ім'я людства, приніс вічну жертву, що рятує усіх, хто визнає її спокутну силу.
У коментарях до Іван. 1:1 у виданні Перекладу Нового Світу 1950 р. свідки Єгови заперечують Божественність Ісуса Христа і називають Його меншим Богом: « Слово Логос – це не Бог, але Син Бога, і тому – бог» (с. 775). «На початку (грец. архе) було Слово (Логос) і Слово було в Бога (тон теон), і Слово було Бог (Теос)». Щоб підкріпити своє твердження, що Ісус Христос не єдиносущний Богу Єгові, свідки Єгови по-ставили в цьому вірші у своєму «Новому всесвітньому перекладі» перед словом «Бог» невизначений артикль, а саме слово «Бог» пишуть з маленької букви. Коли перекладач із грецького зустрічає в оригіналі слово без артикля, він повин-ний, виходячи з контексту, сам вирішити, ставити перед ним невизначений артикль чи ні. Щоб підтвердити свою концепцію, свідки Єгови почали попросту ігнорувати правила грецької граматики.
У книзі про основи граматики грецької мови (амери-канська назва) говориться, що коли слово вживається з визна-ченим артиклем, це підкреслює індивідуальність. Якщо ж пе-ред словом немає артикля, воно означає « якість, властивість». У даному випадку мова йде саме про якість. У грецькому оригіналі стоит не «бог», а «Бог». Отже, грецький текст підтверджує Божественність Ісуса Христа. Якщо ніякого артикля не стоит при слові Теос (Бог), переводити йо-го як «один з богів» чи «божество» граматично неправильне. Це свідчить про незнання давньогрецької мови. Тоді в пер-шому випадку мається на увазі Єдиний, Щирий Бог (Єгова), а в другому випадку «бог», нижчий стосовно першого, і цим «богом» є Ісус Христос. Свідки Єгови взагалі досить вільно звертаються з оригінальним грецьким текстом Нового Завіту. Щоб підтвердити своє неприйняття Ісуса Христа, як Бога, во-ни без коливань приставляють до слова «Бог» (бог) Євангелія від Івана 1:1 невизначений артикль. І хоча в грецькому тексті віршів 6,12,13, і 18 цієї глави перед словом «Бог» теж немає артикля. У даному випадку свідки Єгови невизначеного ар-тикля до цього слова не додають.
Вони не послідовні не тільки у своєму відношенні до оригіналу Біблії, але й у власному віровченні. Заявляючи, що поклоняються тільки одному Богу, вони обвинувачують тих, хто вірує у Святу Трійцю, в політеїзмі. Разом з тим, додаючи невизначений артикль до слова «Бог» (бог) у розглянутому вище випадку, вони самі винні в політеїзмі, тому що вважа-ють, що Ісус Христос – один з богів, а це – ніщо інше, як ба-гатобожжя. Комітет перекладачів «Нового світу» робить явне шахрайство, додаючи і вставляючи те, чого немає в грецько-му тексті. Вони заявляють при цьому, що ціль вставки – «до-повнити прояснити зміст англійського тексту» [5]Зрозуміло, що подібні необґрунтовані вставки не проясняють зміст Сло-ва Божого, а лише служать особистим цілям свідків – пред-ставити Ісуса як тварну істоту, а не як предвічного Творця. Так, у коментарях до Послання до Колосян 1:15 вони гово-рять про Христа: «Таким чином, Він – вище створення Бога, Його перший утвір, саме улюблене з усього, Ним створеного. Він не був Творцем світобудови, але після того, як Бог ство-рив Його, як первородного Сина, Бог використовував Його як співучасника в утворі, через Которого було створене все суще». У Колосян 1:15 написано: «Перш усякого творива» (грец. prototoros). Свідки Єгови, постійно намагаються принизити статус Ісуса до ангела. «Вартова Башта» учить, що раз про Христа говориться «породжений раніше усякого творива», те Він повинний бути створеним. Цей текст вони співвідносять з Об. 3:14, де говориться: «Свідок вірний і щи-рий (Христос), початок створення Божого». (гречок. слово «архе» - початок, Ісус – джерело «початок» утвору Божого).
На вигляд аргумент, висунутий «Вартовою Баштею», звучить розумно. Але якщо копнути глибше, те він виявляється надуманим. Слово prototoros можна цілком пере-класти як «прародитель» чи «першоджерело» (у Эразма Ро-тердамского), тобто воно виражає перевагу. Павло вказує, що Христос був раніше всіх, і дає ясно зрозуміти, що Він, вічне Слово Боже (Іван.1:1), існував раніше утвору (Евр.1), що Він вище всіх створінь через Свою Божественність. Більш того, Він – Творець усього, а не одне зі створінь.
Христос був раніше будь-яких створінь, тобто Він перевершує їх у прославленому тілі. Він перевершує всі утво-ри і Їм усе існує і тримається. Він не одне зі створінь, а Тво-рець усього, вічне Слово, Бог по природі (Евр.1:3). Помітимо, що у всьому уривку Кол. 1:15-22 про Христа говориться в чу-довому ступені. Він названий «образом Бога невидимого, по-родженим раніше усякої тварини». Христос, пише Павло, створив усе (ст.16), що на небесах і на землі, Він був, насам-перед (ст.17), «і все Ним стоїть». Даний уривок точно відповідає сукупному навчанню Писання о Ісусе Христі, як про Вічне Слово (Іван.1:1), що стали плоттю (Іван.1:14), про Яке написано: «Усе через Нього повстало, і ніщо, що повста-ло, не повстало без Нього». (Іван.1:3).
Автор Писання до Євреїв також говорить, що Син Божій «тримав усе словом сили Своеї» (Евр.1:3), що Він – Бог у всій повноті, як і Павло писав у посланні до Колосян: «Щоб у Нім перебувала вся повнота» (Кол.1:19). Писання, таким чином, однозначно стверджує Христа Творцем, відрізняючи Його від «усякої тварини». У свідків Єгови немає ніяких підстав для безчесних уставок, зроблених ними в Кол. 1:16, 17, 19. Вони і не зважуються вступити в суперечку з компетентними вченими, інакше в усьому знову стане ясно, що вони не знайомі з грецькою граматикою. Вірші 16 і 17 першого розділу Послання до Колосянам дається в «Новому всесвітньому перекладі» у наступному виді: «Тому що Їм створено всі (інше), що на небесах і що на землі, видиме і невидиме: чи престоли, чи влади, - усе (інше) Їм і для Нього створене. І Він є насамперед (іншій), і всі (інше) Їм стоит» (текст у дужках є частиною «Нового світу»). Ці вірші є яскравим прикладом того, на що здатні піти свідки Єгови, щоб підтвердити своє неприйняття Ісуса Христа як Бога. Вони попросту спотворюють текст Біблії. В оригінальному грецькому тексті немає слова, перекладеного в їхнє версії, як «інше». Проте, вони чотири рази вписують його в ці два вірші. У первісному варіанті «Нового всесвітнього перекладу» слово «інше» йшло навіть без дужок, що показують, що в оригінальному грецькому тексті Біблії воно відсутнє, однак пізніше свідки Єгови усе-таки взяли його в дужки, пояснивши, що «слова в дужках уставлені для до-дання закінченості англійському тексту».
Свідки Єгови також користаються тим, що люди, як правило, не знають точного оригінального тексту Біблії. Крім, того, свідки Єгови псують вчення про непорочне зачаття. Во-ни говорять, що Христос просто перевтілився з духовної істоти в істоту людську, і тоді став називатися Ісусом. Отже, єговісти заперечують основну істину християнства, а саме, що Бог став Людиною і приніс Себе в жертву за гріхи людей. Щоб хоч як-небудь удержатися на основі своїх помилкових передумов, єговістам приходиться шукати, а іноді і просто ігнорувати деякі найважливіші місця Писання – такі як Іс. 7:14; 9:6; Мих. 5:2; Іван.1:1; 8:58; Філ.2:11; Кол.2:9; Тит.2:13; Евр.1:3,8. Єговісти розуміють, що якщо Єгова й Ісус єдині, уся їхня віра нічого не стоит.
Незважаючи на те, що єговісти визнають безгрішність Христа, вони намагаються всіма способами применшити зна-чення викупної жертви Його на хресті. Свідки Єгови учать, що Христос тільки частково відпокутував наші гріхи. Смерть Ісуса, на їхню думку, очистила нас від первородного гріха Адама, але тепер ми повинні самі заслужити свій порятунок. Таким чином, Христос не дарував нам порятунку, а тільки надав можливість «заробляти» його – у земному житті чи ж у тисячолітньому Царстві Господньому.
2.2.4. Воскресіння Христа
Крім помилкового погляду на Особистість Христа свід-ки Єгови дотримуються помилкового вчення про Його воск-ресіння. Вони заперечують фізичне воскресіння Христа.[6] Расселл сказав з цього приводу: «було тіло розкладене на га-зоподібні речовини десь воно зберігається, як величний па-м'ятник Божої любові, слухняності Христа нашій спокуті – ніхто не знає». Разерфорд також заперечував фізичне воскре-сіння Ісуса, він говорить: «І цар Ісус Христос був мертвий во плоті і воскрес як невидимий дух».
Ісус з'явився учням після Своєї смерті і воскресіння. Це явище свідки Єгови пояснюють тим, що Христос матеріалізувався в тіло, але це було не те тіло, що було на хресті. Ми читаємо про це: «Ісус матеріалізувався в інше тіло, у якому і з'явився Своїм учням, щоб ті побачили і повірили».[7] У Біблії ж говориться зовсім інше: після воскресіння Христа Марія Магдалина помилково прийняла Його за садівника (Іван.20:15). Господь Ісус Христос запро-понував Хомі поторкати Його рані в боці і на руках (Іван.20-27). Свідки Єгови від цього просто відмахуються, заявляючи, що Ісус часом «матеріалізувався», щоб бути людям як живий, а насправді ніякого фізичного тіла в Нього не було. Така точ-ка зору спотворює справжній зміст Писання. Це зайвий раз підтверджує, що свідки Єгови відносяться до тлумачень своїх лідерів з великою повагою, чим до вчення Біблії. Основна ідея про воскресіння Христа – це 1 Кор. 15. Це ж є заставу фізичного воскресіння віруючих.
У низці вирваних з контексту і не зв'язаних один з од-ним віршів свідки Єгови для захисту свого вчення про духов-не воскресіння Христа використовують вірш 18 третього розділу 1 Послання Петра, де він говорить, що Христос був «умерщвлен по плоті, але ожив духом». Зміст вірша простий. Бог воскресив не дух Ісуса, але Його Своїм Духом. Це підтверджує Іван.20:27 і Лук. 24:39-44, де говориться про фізичне воскресіння Христа.
Свідки Єгови намагаються підірвати віру в тілесне воскресіння нашого Господа. Вони вказують, що коли Ісус з'явився у верхній кімнаті, «двері були замкнені (Іван.20:26). Однак потрібно врахувати, що Христос у стані Своєї слави володів «духовним тілом» (1 Кор.15:50, 53), тотожним по ви-гляду Його земному тілу, але безсмертним і тому однаково здатним входити в земні і небесні виміри, не порушуючи їхні закони.
2.2.5. Спокута Христа.
Жертва Господа Ісуса Христа, що відпокутувала усе – це одне із самих головних положень Біблії. У ній гарантія вічного життя. У ній повне прощення гріхів будь-якої людини, що признала її силу. Господь Ісус Христос став тією єдиною жертвою за гріхи наші, Котра дає впевненість у вічному житті. Іван, побачивши Ісуса, сказав: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Іван. 1:29).
У свій час Чарльз Расселл залишив посаду помічника редактора в Рочестере через розбіжності з редактором по пи-танню про спокуту. Вчення про спокуту у свідків Єгови не має нічого загального зі Священним Писанням. Вони, не див-лячись на Друге Послання до Коринфянам 5:20, стверджують, що спокута не від одного тільки Бога, а наполовину від Нього, а наполовину від людини. По їхніх доводах, Ісус, обмил наслідки гріха Адама Своєю жертовною кров'ю на Голгофі, але усе завершиться тільки тоді, що коли ті щопережили Армагеддон повернуться до Бога по своїй добрій волі і підкоряться теократичному правлінню Єгови. Для свідків Єгови повна спокута полягає в примиренні з Богом, що не завершится до тисячолітнього царства.
Расселл і свідки Єгови намагаються применшити зна-чення пролитої крові Христа. Вони бачать у ній тільки части-ну всемогутньої сили. Висновку тільки два: чи досить чи не досить пролиті крові Христа. В останньому випадку людина безнадійно заплутується в безглуздому лабіринті навчань, що проголошують обмеженість жертви і, отже, обмежені можливості Бога.
2.2.6. Про фізичне воскресіння Ісуса Христа.
Расселл писав: «Христос не є вже людською істотою, а раз так, то очікувати, що Він прийде в подобі людськоі, ми не повинні…Ісус Христос прийде, але не як людина, а як духов-на істота... Око людський не побачить Другого Пришестя Христа – це встановлена істина...» (З «Час близький», том 2; «Так буде Бог, прав», «Істина зробить вас вільними».)
Розуміючи пришестя Христа духовно, расселиты учать, що Христос уже прийшов на землю в 1874 р., а спустя три з половиною р. всі щирі християни, що спали в поросі землі, теж воскресли, але в невидимому тілі. Це духовне воскресіння відбулося в 1878 р., Христос незримо бореться з полчищами пітьми на землі вже з жовтня 1914 р., У цей час і почався великий день Єгови, а спустя 3,5 роки, тобто в 1918 р., Христос ввійшов у небесний храм і проголосив теократію влади Єгови на землі. Останнім боєм Христа із сатаною буде Армагедонський бій, де «офіцер, що виконує накази Єгови, Христос Ісус, приведе із Собою невидимі духовний війська і, предводітельствуя 144000 расселітами, винищить сатану і йо-го демонічну армію разом із земними релігіями й організаціями людей», не освічених расселлітским псевдо-вченням. Врятуються від Армагеддона тільки ті, хто розсуд-ливо і заздалегідь ввійде в суспільство свідків Єгови.
Вчення Расселла про воскресіння верующих нібито в 1914 р., не ново. Ще в часи апостола Павла «що вони погрі-шилися в правоті» Гіменей і Філіт учили, «що воскресіння було вже, і віру деяких руйнують». Для грецької філософії характерно було розуміння душі як безсмертної субстанції, а тіла – як тимчасової його в'язниці. Єресь, що поширювалася Гіменеем і Філітом, ймовірно «стояла» на тім, що воскресіння варто розуміти, як чисто духовний акт, що відбувається при звертанні или водохрещенні. Таке вчення апостол Павло на-звав у своєму посланні до Тимофія неправдою і призвав лю-дей, що спокусилися з правильного шляху, Господніх порвати з цією неправдою, говорячи: «Та однако стоіть міцна Божа основа та має печатку оцю: “Господь знає тих, хто Його” : “Нехай від неправди відступиться всякий, хто Гос-поднє Ім`я називає!». (2 Тим. 2,19).
У Расселла одне мінливе тлумачення випливає за іншим. Слова Писання: «Сіяй Ісус, вознесшийся від вас на небо, прийде в такий же спосіб, як ви бачили Його висхідним на небо». Расселл пояснює: «Це значить, що Ісус прийде назад так само непомітно і безшумно для людей невіруючих, як Він і пішов». Не так описує Друге пришестя Христа Священне Писання. Навпроти, ми читаємо, що «Сам Господь із наказом, при голосі архангела та при Божій сурьмі зійде з неба…» (1 Сол.4:16). Де ж тут «тихе і непомітне» пришестя, про яке мріє Расселл? Чи можна говорити про якімсь «таємнє» пришестя, відомим одним тільки расселлітам? Слово Божие ясно попереджає нас: «і побачить Його кожне око, і ті, що Його «прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним…» (Об.1:7). Дивне видовище очікує людей при Другому пришесті Христа: «…сонце затьмиться, і місяць не дасть свого сітла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І того часу на небі з`явиться знак Сина Людського, і тоді”заголосять всі земні племена”, і побачать вони “Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних” із великою потугою й славою». (Мф. 24:29-30). «Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з`являється аж до заходу, так буде прихід Сина Людського» (Мф. 24:27). Усі ці слова вийшли з вуст Самого Христа. Де ж тут «тихе і непомітне» явище Христа на землю, про яке проповідують расселіти?
Отже, свідки Єгови стверджують, що Христос повер-нувся в храм у 1914 р. і до 1918 р. очистив його, щоб улашту-вати суд грішникам і організаціям сатани. Вони говорять, що раз Він не воскрес фізично, то Він і не повернеться фізично. Вони засновують це, на словах Ісуса «...і вже світ Мене не бачить» (Іван. 14.19) – тобто жодному смертному не дано Його побачити. По-друге, тим, що грецьке слово parousia (присутність, пришестя, прихід і т.д.) у Мф. 24:26-28 потрібно перевести саме «присутність», а отже, Христос уже «є присутнім», а не ще тільки грядет. Ці аргументи представля-ють черговий приклад тієї підлоги правди, користаючись якої, свідки Єгови збивають людей з вірного шляху.
Починаючи з того, що Тейер, що є покликаним автори-тетом у наукових колах, на стор. 490 свого «Грецько-англійського лексикона Нового Завіту» явно говорить, що parusia, особливо в Новому Завіті, відноситься до другого пришестя Христа у відимій формі, щоб воскресити мертвих, здійснити останній суд і установить Царство Боже.
Христос присутствует. Він завжди близький («Я тебе не покину…» - Евр.13:5, «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» - Мф.28:20), тому що Він, будучи Богом, усюдисущий. Але це не виходить, що фізично Він уже тут. Фізично Він буде тільки під час Його Другого пришестя, як говорить Священне Писання. Для всіх християн фізичне по-вернення Христа – це «блаженне сподівання» (Тит.2:13). Ав-тор послання явно говорить про видиме повернення.
Грецьке слово epiphaneia (явище) у посланні до Тита 2:13 має відтінок «стати видимим», тому що воно походить від phanero – «зробитися явним, видимим, відомим». У Ста-рому Завіті говориться про фізичний прихід Месії, що чудово підтверджує сталість Слова Божого. Якщо порівняти Зах. 12:10 і 14:4 з Об. 1:7, Мф. 24:30 і Дії. 1:9-12, стає очевидним, що піднесення Господа було видимим: апостоли бачили, як Він піднісся. І Він повернеться подібним же чином (грец. tropos), як возвестили ангели. У Зах. 12:10 говорить Сам Єгова: «І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи...». В Одкровенні 1:7 говориться, що Христа простромили, і Він буде видимий оку людському. У Зах. 14:4 показаний Христос на горі Елеонской після Свого фізичного (видимого) повернення. Це в точності відповідає ангельської звістки в Дії. 1:9-12. Господь повернеться саме туди, відкіля Він піднісся, на гору Елеонскую (ст.12). Неможливо відкинути вчення про фізичне повернення Христа, не заперечуючи все Слово Боже і не висловлюючи тим самим приголомшливу зневагу Священним Писанням.
2.2.7. Погляд свідків Єгови на безсмертя людської душі.
Свідки Єгови учать, що тіло і душа людини – це те саме. Коли тіло вмирає, вмирає і душу. «Бо ти порох, - і до пороху веренешся» (Бут. 3:19). Душа – це подих. Подих припиняєть-ся, і душа перестає існувати. Расселл продовжив вчення субо-тників-адвентистів, перейнявши від засновника адвентизма Міллера заперечення безсмертя людської душі. «Суддя» Разе-рфорд учить: «Душа – це об'єднання тілесних функцій люди-ни з Божим подихом, а тому, коли людина перестає дихати, він утрачає свою душу і право на життя. Немає різниці між душою людини і тварини. Раз немає душі, то і немає безсмер-тя». В іншій своїй книзі він, навпаки, доводить «безсмертя» 144000 девственніков. Разерфорд говорить, що «безсмертя належить тільки одному Богу, але воно буде дано Богом у ви-ді особливої нагороди тільки 144000 і нікому іншому зі смер-тних». По навчанню свідків Єгови, 144000 «запечатлених» - це те «мала череда» із усієї безлічі расселлітов, що удостоїться ввійти в рай. Для інших, з фізичною смертю усе кінчається. Померлі не приходять більше у свідомість. Якщо Бог не воск-ресить померлих, створивши для них нові тіла, щоб вони мог-ли мати повторну можливість порятунку, то вони автоматич-но вийдуть з буття, зникнуть, перестануть існувати, що й означає «вічне покарання». «Смерть завжди була повним припиненням існування, повним знищенням, небуттям», - стверджують вони.[8]
Свідки Єгови, так само, як адвентисти сьомого дня і «Всесвітня церква Бога», вважають, що після смерті віруючий залишається в могилі, позбавлений свідомого існування, доти, поки він не буде відроджений Богом. Свідки Єгови не вірять, що душа людини самостійна істота, наділена свідомістю. Те, що расселіти говорять про душу, може бути віднесено тільки до тварини, але ніяк не до людини, про створення якого сказано: «І Бог на Свій образ людину створив…» (Бут. 1:27). «І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі ії, - і стала людина живою душею» (Бут.2:7). Так сказано в Писанні про троїстість нашої людської природи при її створенні.
А от, що говориться про «розпад» цієї троїстості в мо-мент фізичної смерті людини: «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться знову до Бога, що дав був його!» (Еккл.12:7). Дух людини – світильник Господень. «Говорить Господь, що небо напнув та землю заклав, і вформував дух людини у нутрі її» (Зах.12:1).
Створюючи людину, Господь Бог створив тіло «з поро-ху земного», але цей «порох» Він оживотворив, вдунувши в нього подих життя.[9] Підкоривши матерію «духу життя» і утворивши таким шляхом єдину сутність людини, «душу», Бог назвав його «душою», чи людиною. Обоє початка, поча-ток духовний і початок матеріальний, визнавав Христос, го-ворячи: «Що вродилося з тіла – є тіло, що уродилося з Духа – є дух» (Іван.3:6). Апостол Павло пише: «А Сам Бог, миру не-хай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Гос-пода нашого Ісуса Христа!» (1 Сол. 5:23).
Говорячи про безсмертя душі людської, Христос відкрив нам, що «Бог є Бог мертвих, але живих, тому що в Нього усі живі…» і «що користі людині, якщо він увесь світ придбає, а душі своєї зашкодить, чи який викуп дасть людина за душу свою?» По слову Божому, кожен людин має тіло, душу, і дух, що співіснують у ньому. Тіло має п'ять почуттів (зір, смак, нюх, дотик, слух). Душа – розум, емоції, волю. Душу з трьома її областями допомагає тілу довідатися, що робити, коли ро-бити і як робити. Розум не може досягти Божества. Бог дав духу людини тягу до зв'язку і спілкування з Божеством. Через свій дух людина може спілкуватися з Богом.
Після смерті тіло вмирає, дух же і душу не припиняють свого існування, а просто залишають тілесну оболонку. У Євангелії від Мф. 10-28 говориться: «І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні». У Євангелії від Лк.16:19-31 розповідається історія, що підтверджує, що свідоме існування не припиняється для лю-дини навіть після його смерті. Це повість про богача і жебра-ка по імені Лазар. При житті Лазар вірил в Бога, тому після своєї фізичної смерті він перебував у стані усвідомленого блаженства. Багатій же, відказавшійся від Бога при житті, після смерті випробував усвідомлені пекельні муки. При цьо-му він не тільки був притомним, але і зберіг пам'ять про своє земне життя. Пам'ятаючи про своїх п'ятьох братів, він просив Авраама, щоб той послав Лазаря попередити їх про це місце мучень. З цього уривка видно, що всі люди і врятовані і не врятовані, після своєї фізичної смерті перебувають у свідомості.
Свідки Єгови вважають Євангеліє від Луки 16:19-31 притчею. Вони говорять, що в «притчі» описується прийдеш-ня подія, що виповнилася в 1918 р. по Р.Х.. Багатій символізує духівництво, а Лазар – « вірне Тіло Христово»: істина, проголошена жменькою вірних, постійно досаждає духівництву» («Нехай Бог буде щирим», стор.98). Безглуздо коментувати це тлумачення, тому що свідки Єгови перекру-чують зміст Священного Писання в угоду особистим цілям незалежно від навколишнього тексту. Господь же в даному випадку просто розповів про умови, у яких перебуває за-блудша душа (багатій), отвергшая Бога, і жебрак, що пізнав милість Господню. Після фізичної смерті багатій пізнав усвідомлені мучення (грец. basanois), причому страждає навіть його духовна свідомість (грец. odynomai): «...Тому що я мучуся в полум'ї сем» (див. Тейер, стор.438). Немає ніякого сумніву в тім, що він мучається і знає про це. Свідки Єгови, однак, стверджують, що для страждання необхідно фізичне існування.
Якщо проаналізувати мову, якою написаний текст, навіть якщо його розуміти буквально, прекрасно малює сцену духовного страждання. В історії Луки відбитий дійсний факт страждання душі після смерті й усвідомлення нею своїх мук. І хоча свідки Єгови часто вказують на ті чи інші місця в Ста-рому Завіті, щоб підтвердити їхнє вчення про сон душі, насправді ніде в Біблії такої ідеї немає. Апостол Павло гово-рив, що між нинішнім і прийдешнім життям немає ніякої пау-зи. Він знав, що відразу після смерті негайно виявиться з Гос-подом Ісусом Христом: «ми ж відважні, і бажаємо краще по-кинути дім тіла й мати дім у Господа» (2 Кор.5:8). У 1 Сол. 4:14 він рішуче стверджує, що поки тіла віруючих очікують у могилі загального воскресіння, душі їхн аж ніяк не знаходять-ся в несвідомому стані. При Другому пришесті Христа тіла померлих віруючих повстануть з могил і возз'єднуватися своїми душами і духом. Слово Боже учить, що хоча тіло по-мерлого і залишається після смерті в могилі, його душа і дух перебуває з Христом, і душа і дух невіруючого випробують пекельні муки.
Усі матеріалісти, включаючи і свідків Єгови, визнають тільки матеріальний початок і відкидають початок духовний. Вони стверджують, що єдиною основою буття є матерія, а все щиросердечне чи духовне є продуктом матеріального мозку і зв'язаних з ним настроїв і бажань. Матеріалісти ігнорують за-гальноприйнятий факт, якщо деякі функції души і залежать від тіла, то все-таки духовні функції вищого порядку є зовсім відособленими від тіла і ні в якому разі не зв'язані фізіологічними узами. Дарма свідки Єгови намагаються доз-волити загадку людської душі самотужки, розумом і засобами. Христос – щирий ключ, легко і просто відкриваючі всі таємниці невидимого духовного життя.
2.2.8. Вчення свідків Єгови про пекло і вічне мучення грішників.
Расселл, що написав сім книг, велику частину свого вчення запозичив зі створінь вождів адвентизма Вільяма Міллера, Олени Уайт і інших. Від них він перейняв, що «лю-дина не має душі, окремої від тіла, тому що душа всякої плоті в крові. Душа разом з тілом смертні, тлінні, здатні жити тільки на землі, де зі смертю тіло вмирає і душу». Разерфорд заперечує пекло і вічні мучення. Він говорить, що Бог не всемогутній, якщо не може умертвити безсмертну душу лю-дини. Можна в цьому випадку заперечити, що якщо Бог не може умертвити Самого Себе, то тоді Він теж не усемогутній?
Свідки Єгови, як і представники багатьох інших релігійних культів, вважають, що грішники будуть позбавлені вічного життя і їх чекають не вічні муки, а знищення. На їхню думку, вчення про геену вогненну, у котору будуть увергнуті грішники після суду, помилково по чотирьох причинах: 1. воно не відповідає Писанню, 2. воно не розумно, 3. воно суперечить Божої любові, 4. воно не сумісно з принципом справедливості. Отже, заперечення існування пекла засновано не на Слові Божому, а на наступному: 1. на людських передумовах і словесних хитруваннях, що навмисно вводять в оману, 2. на так званих «софизмах» - умовиводах, формально і навіть логічно правильних, але помилкових власне кажучи.
Олена Уайт, Вільям Міллер і Разерфорд не були перши-ми хто почав відкидати загробне життя душі, пекло і вічні мучення. Теорія, що душі померлих сплять у стані повного без свідомості, підтримувалася різними протестантськими групами в епоху Реформації. Адвентисти, а за ними і расселіти зробили це основою свого псевдовчення. Унітарианцы так само учать, що людина занадто гарна, щоб бути приреченим на вічні мучення. Вони вважають, що Бог настільки добрий, милостивий і велелюбний, що не здатний на таке покарання людини. Олена Уайт учила, що душі смертні, як і тіло, і в період від смерті Христа до Його Друго-го пришестя знаходяться в могилі в несвідомому стані. У мо-мент пришестя Христа душі людей віруючих одержать «вічне життя», а інші, не воскреснувши, перестануть існувати. Олена Уайт і Расселл заперечують вічні мучення.
Видаючи себе за знавця давньоєврейської мови, Расселл заявляв, що єврейське слово «шеол» означає не «пекло», а «могилу» чи «місце для небіжчиків». На сторінці 96 книги «Нехай Бог буде щирим» свідки Єгови заявляють: «Скрізь, де грецьке слово геєна переводиться, як «пекло», воно означає вічне знищення». Це відверте перекручування грецького тек-сту, що стоит в одному ряді з їх помилковим перекладом «бог» (Іван.1:1) і виявляє собою ще один приклад абсолютної фальші.
У Новому Завіті ніщо не вказує на те, геена, коли-небудь, значила «знищення», скоріше навпаки. У Євангелії від Мт.5:22 сказано буквально: «геена огненна», а в 10:28 во-но сполучається зі словом «погубити», чи «довести до убого-сті вічної». Мф.18:9 підтверджує значення «вічної убогості».
По аргументах свідків Єгови «геена» - це просто розпе-чені вугілля Гиннома. Але чи вічний цей вогонь? Немає. Сьогодні в долині Гинном нічого не спалюють. Отже, геена є символом вічного поділу в усвідомлених муках негасимого вогню (Іс.66:24). Вчення єговістів вступає в протиріччя з безліччю біблійних текстів, у яких ясно говориться, що –ад (це обитель жорстоких страждань і свідомого відчуження від Бога). Див. Мф.8:11; 13:42, 50; 22:13; Лк. 13:24-28; 18:19-31; Об. 14:9-11.
Свідки Єгови заперечують болісну свідомість відчуження і підмінюють його безболісним зникненням (відсутністю буття). «Вогонь вічний», «вогонь невгасимий», що не перестає горіти, не може сам собою припинитися і ніким не може бути погашений. Це вогонь був «уготован» Богом, але не для людей, а для «диавола й ангелів його», тобто істот безтілесних, духовних, невидимих. Однак вогонь цей буде використаний не тільки для тих, для кого він був уготован, але і для земних послідовників диявола, для нечестивих человеков, «Вони кару приймуть, - вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його»(2 Сол.1:9). Кожний з них «то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед анголами святими та перед Агнцем» (Об.14:10-11).
Чи можна ці ясні істини Слова Божого погодити прими-рити з нахабною неправдою расселлітов, що учать: «Ми ба-чимо, що з поняттям про геену вогненну чи другу смерть не зв'язано рішуче ніякого представлення про муки. Геена – це стан остаточного знищення». Що ще можна сказати у відповідь на таку оману, як не повторити наступні неприємні для них місця зі Священного Писання: «І вдруге сказали во-ни: “Алілуя! І з неї дим виступає на вічні віки!”А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чаривни-кам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, - їхня частина в озері що горить огнем та сіркою”, а це – друга смерть» (Об.19:3; 21:8).
Хто може заперечити Духові Святому, Котрий уписав ці слова у Свою вічну книгу? Не дивно, що для закріплення своєї версії расселлітам треба було створити «свій власний» переклад Біблії, щоб те, що не піддається мінливому тлума-ченню, могло бути без особливої праці виключене чи просте викинуто. Зрозуміло, чому у всіх численних виданнях свідків Єгови приведені вище вірші ніколи не цитуються. Підраховано, що в Біблії є незрівнянно більше місць, що го-ворять про пекельні муки, чим про райське блаженство (Іов. 10:20-22; Пс. 9:18; Іс.14:12-15; Іс. 33:14; 38:18; Мф. 23:32-33; 18:9; 2 Петро. 2:4, 9; Об. 19:20; 20:10,15). Вічне перебування в геене вогненної аж ніяк не суперечить принципу Божої любові. Навпроти. Саме це допомагає нам зрозуміти, чому Бог виявив Свою любов, пославши Сина Свого на хресну смерть, щоб люди могли прийняти Його як Спасителя і по-збутися від осуду в геене.
Якщо вчення про геену вогненну нерозумно, то чому ж свідки Єгови не бачать протиріччя принципу Божої любові в тім, що Він послав Свого Сина на муки і смерть за гріхи людські? І чим вчення про геену вогненну суперечить прин-ципу справедливості? Адже Бог дав людині право самому ви-бирати – чи увірувати в Ісуса Христа й одержати прощення гріхів, чи відкинути Христа і провести вічність у пеклі. Ми самі вибираємо свій осуд. Що може бути більш справедли-вим?
2.2.9. Свідки Єгови перекручено учать про Церкву Христову.
Церква по навчанню свідків Єгови, складається з Глави Церкви – Христа і 144000 членів Його тіла. Хто попадає в це число, ще невідомо. Щоб бути членом «небесної» церкви, треба пройти земний шлях до смерті. Це число перестало по-повнюватися в 30-х роках. Другим класом у Суспільстві «Ва-ртової Башти» є «вівці» чи «іонадавы», що не знайдуть існу-вання на небі, але будуть проводити вічне життя в раї на зем-лі. «Суддя» Разерфорд писав: «Незліченну безліч вірних лю-дей, що зараз діють як свідки Єгови, іноді називаються «вів-цями» чи «іонадавами». Вони не очікують, що потраплять на небо. Їм було обіцяне вічне життя на землі».
По навчанню свідків Єгови апостоли й інші віруючі «спали у своїх могилах до дня свого «духовного» воскресіння, що відбулося в той момент, коли в 1918 р. Христос ввійшов у «небесний» храм. У цей час усі воскреслі з'єдналися з Главою Церкви – Христом. Ті зі свідків Єгови, що вмирають тепер «перетворюються в мить ока» у духовну істоту, що і перебуває з Христом. Крім «небесної» церкви є ще «небесна організація» і інші установи. Вхід у «небесну» церкву закриється, коли в нее ввійде повне, Богом визначене число членів – 144000.
Хто ці 144000? Це ті, котрі були запечатані ангелом із усіх колін синів Ізраїлевих (Об.7:4). У наші дні з'явилося кілька релігійних сект, що говорять, що 144000 запечптлених – це не хто інші, як члени їхньої організації. Цю оману проповідують не тільки свідки Єгови, але й адвентисти, «Но-вий Ізраїль», мормони й ін. Усі вони бувають, однак, збентежені, якщо їм наводять слова з Біблії: «Запечатлених же з усіх колін синів Ізраїлевих було 144000» - і запитують: «До якого ж коліна синів Ізраїлевих ви належите?»
Щира Церква складається не з 144000, а з відроджених понад християн усіх століть, із усіх народів, племен і мов. Вона є результатом проповіді Євангелія з дня П'ятидесятниці до замилування Церкви при Його Другому Пришесті. Члени щирої Церкви запечатані, але не в дні великої скорботи, як ці 144000, а в той момент, коли вони прийняли верою Ісуса Христа, як свого особистого Спасителя. І були вони запечатані не ангелом, «обетованим Святим Духом» (Еф. 1), «запечатані на день викупу» (Еф. 4.30). Сам «Який і запечатав нас, і в наші серця задаток Духа» (2 Кор. 1. 22). Це благодатне запечатленіе людей, що увірували, у Христа ще продовжується. «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови, ані з пожадливости мужа, але народились від Бога» (Іван. 1.12-13). Віни і знають, що прийняті Богом у момент їхнього покаяння, помилувані і запечатані Духом Святим, Котрий свідчить духу їх, що вони «діти Божіі» (Рим. 8), що вони врятовані благодаттю Христової і мають життя вічне.
Свідки Єгови не можуть цього сказати. Вони не мають ні впевненості в порятунку, ні радості порятунку, тому що вони рятуються власними зусиллями, а не спокутою через благодать Христову. Вони «рятуються» не від вічного осуду, а тільки від прийдешньої Армагеддонскої битви. І ще: вони рятуються не особисто, а як група, що належить до «небесної організації». Суспільство «Вартової Башти» заперечує силу спокути кров'ю, як спокутної жертви Христа за наші гріхи, перетворивши його лише у викуп зробленого людського жит-тя з земними правами і надіями. Але спокута Ісуса Христа набагато більше викупу. Спокута – це результат Божої любові до нас (Рим.5:8). Про це говорять наступні місця з Писання: Евр. 9:22; Рим. 8:1; 3;25; Евр. 2:17; 1 Іван. 2:2; 1 Петро. 1:18,19; Дії. 20:21. Свідки Єгови благоденствують унаслідок тієї плутанини, що вони самі створили. Плутанина збільшується ще і тим, що у своїй місіонерській роботі вони всіма силами уникають відкрито визнаватися перед співрозмовниками, що вони є емісарами «Вартової Башти». Простіше говорячи, що «справа в капелюсі», вони не відкривають своє щире обличчя.
2.2.10. Вчення свідків Єгови про суботу.
По навчанню свідків Єгови, Бог створив за шість днів небо, землю й усе, що на землі, і «почив від справ своїх» на землі, але не у всьому всесвіті. Цей сьомий день, у який «Бог почив», не можна обчислювати 24 годинами. День цей зв'язаний з попередніми йому шістьма днями утвору, тривалість кожного з них обчислювалося декількома тисяча-ми років (імовірно, по 7000 років кожний). Людина була створена наприкінці шостого дня, а тому вона повинна була почати своє існування до кінця 42000 р.. Виходячи з «циклу семідневності», кінець світу наступить на початку 49000 р.. Таким чином, ми з вами живемо останню тысячу років.
Субота, що люди святили «від сходу до заходу сонця», втратила в наш час своє значення. Як виповнилися про Хри-ста пророцтва і не мають потреби в повторному виконанні, так і старозавітний Закон, включаючи суботу, був виконаний Христом і вже не має потребу в тім, щоб його виконували послідовники Христови. Тисячолітнє Царство буде суцільною суботою, і хто не буде там дотримувати суботи, неодмінно буде знищений.
На відміну від адвентистів, що дотримання суботи став-лять на перше місце, свідки Єгови не дотримують ні суботи, ні воскресіння. Слово Боже учить: «Один вірізнює день від дня, іншій кожен день судить однаково. Нехай кожен за влас-ною думкою тримається свого переконання» (Рим.14:5). « Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи» (Кол. 2:16).
Математичні викладення і цифри: 7000*6=42000; 7000*7=49000 ні на чому не обґрунтовані. Чине сказав Хри-стос апостолам: «то не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй?» (Дії.1:7)» «Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою анголам, вдаючися до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом» (Кол. 2:18).
2.2.11. Свідки Єгови перекручено учать про нову землю.
Разерфорд стверджує, що наш дійсний, видимий світ призначений Богом для вічного перебування в ньому людини. Для підтвердження наводить слова пророка Ісаіі: «…Він той Бог, що землю вформував та її вчинив,…на проживання на ній Він її вфрмував….» (Іс.45.18).
Расселл вважає, що слово «земля» ужито в переносному значенні. Під цим словом мається на увазі визначений рід лю-дей, що населяють землю. Грішна, стара, диявольська земля означає сучасне людство, кероване дияволом. Цей рід «землі» згорить, вірніше, поступиться місцем новій землі, тобто но-вому поколінню людей, здатних коритися волі Божией. На цій, новій землі буде «жити правда», а теперішня «земля і всі дела на ній згорять». «Але це буде та ж сама планета, тому що сказано: «Покоління відходить, й покоління приходить, а зем-ля віковічно стоїть!» (Еккл. 1:4). Дивно незрозуміло тільки те, що прихильники Расселла не приводять цілком тексту, у яко-му говориться, що земля згорить (2 Петр. 3:5-7, 10-13). Інші місця Писання: Об.20:11; гл.21. Ці Божественні Слова не пот-ребують ні яких людських пояснень і тлумачень.
2.3. Висновки до другого розділу
Причини, чому вчення свідків Єгови знаходить послідо-вників, криються ось у чому. Вожді свідків Єгови встигли поширити його по всіх країнах світу. Незважаючи на погану репутацію засновника організаціі «пастора» Расселла і на скандал з нездісненими лжепророцтвами, свідки Єгови все-таки спокусили на шлях погибелі багато нетвердих у вірі хри-стиян. Симпатизують пересічним вірянам деякі моменти у вченні свідків Єгови, а саме:
А) Нескладне «богослов'я» расселлітов імпонує безвід-повідальним невимогливим людям. Їм подобається висмію-вання церковні порядки, осудження і ганьблення священно-служителів. Їм бажане заперечення безсмертя душі й існуван-ня пекла, «повторна можливість» порятунку в Тисячолітнім Царстві і відсутність відповідальності перед Богом за своє те-мне, гріховне минуле.
Б) Можливість заслужити порятунок, осягнувши випра-вдання і праведності власними зусиллями. Це завжди служи-ло великою притягальною силою у всіх язичеських релігіях.
В) Расселіти не зацікавлені Євангелієм, що проголошує порятунок через прощення гріхів усякому розкаюваному грі-шнику.
Г) Расселлізм – плотська, не духовна релігія. Пропону-ючи людям вивчати Біблію, свідки Єгови займають розуми людей другорядними і незначними речами. Вони ховають го-ловну тему всієї Біблії – благодатний порятунок грішника, що зроблений Ісусом Христом.
Ґ) «Досягнення» свідків Єгови порозуміваються ще і тим, що у своєму навчанні і проповіді вони користаються по-лу істиною. Вони начебто «в усі вірять і усі визнають», а на-справді – нічого не залишають без кривотолков і перекручен-ня.
Д) Свідки Єгови видають себе за глибоких дослідників Біблії, але в дійсності знають у Біблії ті місця, якими безна-дійно намагаються підкріпити свою оману, витлумачуючи і розуміючи їхній перекрут.
Е) Свідки Єгови апелюють у своїх проповідях до низь-ких похилостей людини. Вони діють на зразок древніх рим-лян, девізом яких було: «Хліба і видовищ!». Обіцяють своїм послідовникам у Тисячолітнім Царстві всі те, чого не мали на землі: забезпеченість, справедливість, довголіття, безкарність перед Богом і безвідповідальність перед людьми.
Є) Християнська віра, любов святість, лагідність і смиренність, ними засуджується, на нее нападають і обмов-ляють.
Ж) Свою організацію свідки видають за «місто-притулок», за «ковчег порятунку», де члени їхньої організації уникнуть Армагеддонського бою. Разерфорд сказав: «Ми покликані не рятувати людей, а проголошувати, що вони вже безнадійно приречені і неодмінно будуть знищені в битві Бога з дияволом у долині Армагеддона». Свідки Єгови порівнюють себе також із сараною (о якой пише пророк Іоиль), що покликаний «пожирати» номінальне християнство. Якщо взяти до уваги, що сарана завжди порівнювалася Богом і людьми як паразитів, як нещастя і кара понад, те расселіти не могли знайти для себе кращого порівняння.
З) Росту організаціі сприяли арешти їхніх активних працівників. Свідомість «мучеництва за істину», переслідування і гоніння перетворили багатьох з них у крайніх фанатиків. Цей фанатизм часто підігрівався бажанням «бути якось заміченим».
И) Велику частину в роботі свідків Єгови грає те, що вони не чекають, поки до них прийдуть люди, але самі йдуть до них.
І) У свідків Єгови приналежність до організаціі визначається ступенем їхньої активності в загальної «евангелізаціонной» роботі, тому кожен расселліт повинний на ділі довести, що він віддано виконує доручені йому зав-дання. Особливих успіхів, що домоглися, у цьому «служінні» посилають оплачуваними місіонерами в різні регіони.
Ї) Дисципліна перетворює всю організацію в могутній слухняний робот, що знаходиться в руках вождів. Люди, примкнувши до свідків Єгови, поступово стають безвладними рабами диктаторської релігійної організації. З моменту вступу в секту виключається усяка власна ідея, приватна ініціатива, індивідуальна воля. Усі накази і розпорядження повинні прийматися, як «веління зверху».
Й) У «евангелізаціі» цього псевдовчення немає нічого радісного. Усі життя свідків Єгови зайнятий підрахунком го-дин: скільки протягом дня, тижня, місяця, р. було ними вит-рачене часу і на відвідування вдома, на стояння з журналом на вулиці, скільки продано книг, скільки роздано трактатів і запрошень на збори. Скільки знайдено «прагнучих», «кандидатів».
К) Одним з найдужчих засобів впливу цього псевдо-вчення є величезна кількість розповсюджуваної літератури. Расселіти, як і комуністи, вірять у силу друкованого слова і не шкодують засобів на видання і поширення літератури. Хри-стос повелів Своїм учням ходити «по двох», і расселіти дот-римуються цього принципу.
Свідки Єгови діють за строго встановленим планом. Перший крок у їхній духовній роботі – нав'язати своє спілкування, змусити співрозмовника погодитися з яким-небудь пунктом їхньої бесіди, прийняти хоча б одну з прине-сених книг, якщо не у власність, то хоча б для прочитання. Другий крок – прощаючись, домовитися зі співрозмовниками про повторний візит, нібито за залишеними для читання кни-гами. Третій крок – заручитися згодою неофітів відвідувати домашні зібрання свідків Єгови щотижня в зручний для них день і час для спільного читання книг і молитви. Четвертий крок – намагатися привести їх на свої збори. П'ятий крок – спонукати до дій із поширення їхнього вчення, спонукати прийняти водохрещення й бути активним працівником серед свого оточення. Людина, яка пройшла всі ці п'ять етапів, не-забаром переконується, що все її подальше життя знаходиться цілком у руках ватажків організації. Але це ще не все. За ор-тодоксальною християнською доктриною, пронісши через усе життя хрест марного служіння і відійшовши у вічність, свідок Єгови зустрінеться з невимовним жахом і розчаруванням. Ря-туючись від Армагеддону, він зневажив Богом, вічністю і Христом – Спасителем його безсмертної душі.
Свідки Єгови вже у практичних проповідях дають зро-зуміти, що вчення є властиво їхнім. Ознаками його є: 1. не-прийняття Церкви, її історичного розвитку; 2. відмова від вчення про Святу Трійцю і Божественне походження Христа; 3. заперечення Божественної Особи Святого Духа; 4. розраху-нок на придбання вічного життя по заслугах; 5. думка про се-бе, як про єдиних християн; 6. призначення дат Другого Пришестя Христа; 7. невизнання тілесного воскресіння Хрис-та; 8. відмовлення від вчення Христа про вічну погибель; 9. перекручене тлумачення есхатологічних подій; 10. абсолют-ний авторитет бруклінских вождів.
Незважаючи на це, існує можливість для бесід зі свідками Єгови. Свідки Єгови можуть звернутися до Христа і звільнитися від псевдовчення. Для бесід серед свідків Єгови, як і в інших культах узагалі, потрібна любов до душ і розуміння. Через молитву Господь може дати керівництво, у такий спосіб почати і продовжувати обговорення важливих тем віри і порятунки. Знання грецької мови Нового чи Завіту, принаймні, вивчення корисних книг і статей, що пояснюють відповідні вірші грецького тексту, буде дуже корисним.
Якщо підходити до бесід зі свідками з наміром не спе-речатися, а розважливо обговорювати важливі питання, мож-на допомогти їм побачити істину Божу. Варто пам'ятати тільки, що вони щиро вірять у свою правоту і навчені розгля-дати всіх інших вірян із агресивно-експансивної точки зору, прагнучи нав’язати їм своє вчення. Успіх полягає в тім, щоб не «довести», а дати побачити свідку, що насправді говорить Біблія. При цьому необхідні такі якості характеру, як послідовність і терпіння.
Розділ ІІІ. Стовпи віри свідків Єгови у світлі біблійного вчення
3.1. Загальні зауваження
У свідків Єгови немає формального символу віри, який існує у відомих християнських конфесій. Це не означає, що в них немає основних пунктів вчення [10]. Традиційні церкви і протестантські конфесії в основу свого віровчення приймають символ віри, прийнятий у ІV столітті по Р.Х. Громада «Вартової Башти» займає протилежну позицію по основних пунктах символу віри. Свідки Єгови – це по суті прихильники александрійца Арія. Арій і його прихильники відкидали Божество Христа і Його єдиносущність з Богом-Отцем. Досліджуючи віровчення «Вартової Башти», можна виявити, які пункти віри цієї організації головні, і які – другорядні. Різні дослідники можуть визначити це по-різному.
Ми розглянемо шість основних пунктів, без віри в які сучасний єговіст не може бути повноправним членом місцевого Залу Царства і громади «Вартової Башти». Ці «сто-впи віри» відіграють важливу роль у контролі розуму свідків Єгови, а також у їхньому розумінні Біблії.
Стовп 1 – віра в те, що Керівна Корпорація громади «Вартової Башти», що знаходиться в районі Бруклін міста Нью-Йорк, США, володіє абсолютним теократичним автори-тетом у вченні і практиці для усіх свідків Єгови.
Стовп 2 – віра в те, що Бог дає поступово еволюціонуючий новий світ керівництву громади «Вартової Башти», що допомагає йому уточнювати доктринальне вчен-ня і з'ясовувати неясності.
Стовп 3 – віра в те, що єдиний вічний Бог – це Бог Отець Єгова, що Христос не є вічний Бог, і що Дух Святої не володіє окремою Божественною Особистістю.
Стовп 4 – віра в навмисно вигадану схему тлумачення пророчих подій громадою «Вартової Башти» і пов'язане з нею вчення про людину та її кінцеву долю.
Стовп 5 – віра в те, що народ Єгови повинен складатися з двох класів віруючих, для яких визначені дві різні надії на вічне життя.
Стовп 6 – віра в те, що медичне переливання крові по-мираючим – це смертний гріх і ні під яким приводом не по-винне прийматися тими, хто слухняний Богу.
3.2. Аналіз розбіжностей між християнською релігією та вченням свідків Єгови у стовпах віри.
3.2.1. Перший стовп віри «Вартової Башти»
Вищий авторитет для свідків Єгови – це група головних керівників біблійної і Трактатної громади «Вартової Башти» у Нью-Йорку. Ця група уподібнює себе 12-ти апостолам Хрис-та. У різні періоди історії громади вона складалася з різного роду кількості людей, але не більше 18-ти. У руках президента громади і його колег зосереджена вся духовна, адміністра-тивна і матеріальна влада організації. Для того, щоб утримати таку владу в руках, її треба обґрунтувати. Доктрина влади за-снована на вірші Мф. 24:45-47. Це неправильне тлумачення даного місця Писання і називається доктриною про «вірного і розсудливого раба», якого «пан його поставив над слугами своїми, щоб подавати їм їжу». Слово «раб» означає особливий клас свідків Єгови, на чолі якого перебувають лідери громади «Вартової Башти». «Слуги» - це всі інші члени, а «подавана їжа» - це духовне вчення, що викладають лідери.
Говорячи про систему правління, можна сказати, що «Вартова Башта» подібна Римо-католицької церкви в ієрархічній структурі, хоча вона набагато більш тоталітарна. Колишній єговіст Джеймс Пентон у своїй книзі «Апокаліпсис затриман» дає наступне порівняння між ієрархіями:
Папа Римський - Президент Суспільства» Вартової Баш-ти»
Колегія кардиналів - Керівна корпорація
Папська курія - Структура комітетів
Ватикан - Бруклінскій Вефіль
Архієпископи - Обласні наглядачі
Єпископи - Окружні наглядачі
Священики - Старійшини
Диякони - Службові помічники
Звичайні ордени - Піонери
Католицькі миряни - Рядові свідки Єгови [11]
Свідки Єгови говорять, що для них вищий авторитет – Біблія, у дійсності це не так. Вищий авторитет для них – це керівники Суспільства «Вартової Башти». Усі єговісти повинні цілком коритися президенту і Керівній Корпорації, як у тлумаченні всіх Біблійних віршів, так і в їхньому практичному застосуванні. Свідки Єгови поширюють незліченну кількость номерів журналів «Вартова Башта» і «Пробудитеся!», трактатів і книг. Усі вони видаються під контролем невеликого видавничого комітету, підзвітного Керівної Корпорації. Лідерам даного релігійного руху небажано і небезпечно, щоб їхні послідовники самостійно писали і видавали статті, журнали і книги. Ніяка місцева чи громада, група обласних громад єговістів не видає свого журналу. Виключення бувають дуже рідко.
Поряд з вченням про вірного і розсудливого раба, лідери «Вартової Башти» створили доктрину про «теократичне» правління. На практиці теократична форма державного правління – це та, у якій зосереджена влада духовна і влада світська в тей самий час. При такім правлінні світська влада підлегла духовної і керується нею. Як правило, свідки Єгови не беруть участь у голосуваннях за чи проти кандидатів різних партій. Їхня доктрина про теократію відноситься тільки до влади усередині організації «Вартової Башти». Вона відноситься до 12-ти членів Керівної Корпорації Суспільства на чолі з президентом. Ці люди претендують на абсолютну доктринальну й організаційну владу у відношенні всіх відділів і учасників свого руху. Крім того, вони приписали собі статус Божого пророка.
У своїй релігійній діяльності засновник Суспільства «Вартової Башти» і його послідовники користалися відомим англійським перекладом Біблії, зробленим у 1611 р. в Англії під заступництвом короля Якова. У 1961 р. свідки Єгови ви-дали переклад усієї Біблії, за назвою Переклад Нового Світу Священних Писань. Вони зробили самий невірний переклад Біблії, що коли - або взагалі існував. Їм потрібний був пере-клад, що виправдав би їхнє вчення. Є багато прикладів явного перекручування Слова Божого в перекладі Біблії Суспільством «Вартової Башти».
Даний стовп віри свідків Єгови помилковий з кількох причин:
По-перше – теорія про те, що вірним і розсудливим ра-бом є особливий клас свідків Єгови, на чолі якого стоит Керівна Корпорація Суспільства «Вартової Башти», не підтверджується змістом віршів Мф. 24:45-47. Лідери цього релігійного плину засновують на них своє теократичне правління. Однак ці вірші говорять не про значення обраного класу свідків Єгови на чолі з Керівною Корпорацією, а про те, щоб кожен віруючий в Ісус Христа був готовий до Другого Пришестя Христа. Про це ж свідчить уся 24-я глава.
В – других: ідея тоталітарної влади, що керівники «Вартової Башти» проголосили через вчення «про вірного і розсудливого раба», практикується в нових релігійних рухах без посилання на Мф. 24:45-47. Одна з особливостей нових релігійних рухів – це проголошення верховного, божествен-ного авторитету засновників і їхніх спадкоємців. Це видно в таких нових релігійних рухах як мормонізм, мунізм, бахаізм, крішнаізм, «біле братерство», віссаріонізм і т.д. Усі вони пре-тендують на те, що їхні лідери мають владу і повне божест-венне право вести за собою людей і учити їх своїм доктринам. Суть такого поводження одна: усі вони практикують диктаторство стосовно своїх послідовників.
В – третіх: усі колишні підрахунки і прор.вання проро-чих подій у світі, що проголошували керівники Суспільства «Вартової Башти», виявилися помилковими.
3.2.2. Другий стовп віри «Вартової Башти».
Ця доктрина, від якої залежить існування Суспільства «Вартової Башти». Завдяки їй, є відповідь на такі питання: «Чому не збулися прор.вання, і з якої причини були застосо-вані пункти вчення?» Теорія посилюючого нового світла– це відповідь єговістів на всі незручні питання. Теорія нового сві-тла є прогресивним одкровенням з особливим ухилом. Поси-лаючись на факт, що Бог давав апостолам авторитетні одкро-вення, вожді єговістів співвідносять щире світло в апостоль-ський час і «сяйвом світла – сильного і слабкого» у Суспільс-тві «Вартової Башти». Їх ціль – переконати людей повірити в авторитетність свого світла, зробити себе спадкоємцями апос-толів. Вони стверджують, що «світло» у короткій історії «Ва-ртової Башти» і світло Божих одкровень у часи апостолів – тє самє світло. На жаль, ця аргументація успішно приймається багатьма, хто не знав і не знає ні історії «Вартової Башти», ні Священного Писання так, як необхідно знати.
Основні вірші, що вживають на доказ цієї теорії наступ-ні: Пс. 96:11, де написане «Світло сіється для справедливого, а для простосердих – розрада» і на Притч. 4:18, де сказано: «А путь праведних – ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!».
Свідки Єгови заявляють, що авторитетом для їхнього вчення є Біблія, але в дійсності їхній верховний авторитет – це нове світло, що «світлішає» за допомогою лідерів «Варто-вої Башти». Практично все, що публікує «Вартова Башта» у своїх книгах і журналах, вважається більш важливим, чим на-писане в Біблії. Ніхто зі свідків Єгови не вивчає Слово Боже без навчальних посібників організації.
Лідери «Вартової Башти» ніколи не дозволяли рядовим єговістам брати під сумнів свої помилкові тлумачення Біблії і пророкування пророчих подій. На основі теорії світла, що збі-льшується, можливі зміни і «уточнення» у навчанні «Вартової Башти». Є ряд причин, згідно яким теорія нового світла, про-гресивного одкровення «Вартової Башти» неспроможна. По-перше, теорія поступового посилення нового світла заснована на неправильному тлумаченні і застосуванні вірша Притч. 4:18. «Вартова Башта» використовує його для виправдання своїх доктринальних змін і нових пунктів вчення. Нові пояс-нення до не виповнившихся прор.вань називають adjustments, що переводиться «уточнення» і «підправлення». Своє розу-міння «уточнень» і «підправлень» лідери організації виправ-дують вираженням «більш і більш світлішає до повного дня» у Притч. 4:18, але якщо розглянути цей вірш уважно, у його контексті, то він не має нічого загального з правом робити доктринальні зміни. Притч. 4:18 варто тлумачити не так, як кому заблагорассудится, а як вимагає контекст цієї глави і узагалі всієї книги Притч Соломона. Тому четвертий розділ, як і вся книга Притч, нічого не говорить про зміни в розвитку вчення. Тут наставляння про інше; а саме, про необхідність зберігати моральну чистоту і досягати моральної досконалості в духовному житті віруючого людини.
По-друге, між щирим світлом одкровень, що давав Бог апостолам, і «світлом» у навчанні «Вартової Башти» є вели-чезна різниця. Для свідків Єгови «світло» «Вартової Башти» є продовженням світла Божих одкровень, даних апостолам. Наприкінці 4-го століття від Р.Х. канон Нового Завіту було остаточно визначений. Це відбулося не за рішенням єретиків, а за рішенням тих, хто вірив у Святу Трійцю і хто боровся проти Арія. Сьогодні «Вартова Башта» погодилася з богодух-новенностю 27 книг Нового Завіту, але спотворює Писання подібне Арію.
В – третіх, світло Божій світить прямо. Бог веде Свій народ вузьким, але прямим шляхом. Це відноситься до мора-льного виправлення життя. Апостоли йшли прямим шляхом, як у моральному відношенні, так і в доктринальному. Вони не виправляли і не уточнювали своє вчення.
В – четвертих. Не можна думати, що коли променисте світило сіяє слабко, то відбуваються доктринальні протиріччя і помилкові зміни пророцтв, а коли це світило стане сіяти яскравіше і яскравіше, помилки поступово виправляються.
В – п'ятих, теорія нового світла виправдує омани керівників «Вартової Башти». Щоб зберігати й утримувати апостольський авторитет лідери організації створили теорію нового світла. Учні Христа до Його розп'яття і воскресіння припускали, що Його Царство наступить, коли Він востаннє ввійде в Єрусалим (Лук. 19:11; 24:21). Після Воскресіння Христа, вони теж припускали, що от-от наступить Царство Боже. З цієї причини вони запитували Христа, коли саме буде Його пришестя. На їхні питання Христос відповідав: «…То не ваша справа знати час та добу, шо Отець поклав у владі Своїй» (Дії. 1:7). Тому після піднесення Ісуса і зішесття Свя-того Духа ми знаходимо, що вони писали про останні події, але ніколи не призначали дат, як це роблять лідери «Вартової Башти».
Що стосується точного часу, Ісус попередив учнів: «А про день той й годину не знає ніхто: ані анголи небесні, ані Син, - лише Сам Отець» (Мф. 24:36). Є важлива причина, чо-му Господь не дав точного часу Свого пришестя. Саме тому Він умовляв їх і узагалі всіх християн, щоб вони бодрствова-ли: «Тож пильнуйте, бо не знаете, котрого дня прийде Гос-подь ваш». (Мф. 24:42)
Висновок, теорія нового світла неспроможна тому, що цю теорію могли б застосувати до себе лідери будь-якого релігійного руху. Теорію про «нове світло» легко застосувати для виправдання всякого роду провалів.
3.2.3. Третій стовп віри «Вартової Башти».
Свідки Єгови відкидають вчення про Бога, як про Єдину Святу і Божественну Трійцю. Вони говорять, що тільки Бог Отець – нестворений Бог. Вони наполягають, що Син Божій, Ісус Христос не вічний Бог, але був створений Єговою раніше того, як відбулося все інше.
Суспільство «Вартової Башти» учить, що до Свого яви-ща на землю Христос був архангелом Михайлом. А після вос-кресіння з мертвих (духовного) Він знову став Михайлом (Даний. 10:13; 10:21; 12:1; Іуд. 9,1.1 Сол. 4:16 і Об. 12:7). Не-зважаючи на те, що в Посланні до Євреїв Син Божій Ісус Христос показаний Тим, Хто вище всіх Божих ангелів. Про Духа Святому вони учать, що Він не тільки не Бог, але взагалі не існує, як особистість. Вони вважають, що Дух Святий – лише духовний вплив Бога Отця і Його діюча сила.
Третій стовп віри єговістів неспроможний по наступним причинах.
По-перше. Старий Завіт дає підставу вірити у Святу Трійцю.
По-друге. Новий Завіт, що спочатку написаний грець-кою мовою, показує вічне Божество Христа, а так само Боже-ство й Особистість Духа Святого. Неспотворений переклад Біблії на будь-якій сучасній мові приведе безстороннього чи-тача до переконання, що Творець Господь є Бог Отець і Син, і Дух Святої.
По-третє. Історія Церкви перших століть показує, що християни вірили в нестворене Божество Христа і Духа Свя-того. Апостол Матфей закінчує своє Євангеліє велінням Хри-ста учням: «Тож ідіть і навчить всі народи, христячи їх в Їм`я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мф. 28:19). Говорячи, про От-ця і Сина, і Духа Святого, Христос говорить про Боже ім'я в однині. Інакше кажучи, Бог Отець і Син, і Дух Святої мають одне ім'я. Це ім'я є ім'я Господь по-еврейскі Яхве; Єгова.
3.2.4. Четвертий стовп віри «Вартової Башти».
Четвертий стовп віри свідків Єгови – віра у вигадану схему тлумачень пророчих подій. Один з ознак тоталітарних плинів – це створення своїх особливих систем історії світу і тлумачення по-своєму його останніх подій. Схема подій Суспільства «Вартової Башти» має свої дати і причини того, чому вона вважається важливою. Президенти Суспільства, їхні співробітники видозмінювали цю схему, коли події, що вони прор.вали, виявилися невірними. Нет гарантії, що теперішня схема Суспільства не буде в подальшому змінена.
Як і попередні, цей «стовп» віри також у своєму фундаменті й в окремих частинах містить помилкові компо-ненти. Існує чотири причини, чому пророча схема «Вартової Башти» неспроможна.
По-перше, Святе Писання не учить про те, що кожний із семи днів утвору являє собою по 7 тисяч років. І що всі вони разом складають 49 тисяч років. Як же вони прийшли до вис-новку, що сім днів утвору складають 49 тисяч років? За відправну крапку вони взяли сьомий день утвору. Створивши Адама й Еву в шостий день, Бог «І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєі, яку був чинив» (Бут. 2:2). Цей сьомий день, як вважають лідери «Вартової Башти», тягнеться вже шість тисяч років і закінчиться наприкінці наступаючого тисячоріччя, яким буде Боже Тисячолітнє Царство. Тисячолітнє Царство повинне прийматися теж за один день, тому що сказано: «…в Господа один день - немов тисяча років, а тисяча років - немов один день» (2 Петр. 3:8). Тому одному дню дорівнюють то сім тисяч років, то одна тисяча.
По-друге. Немає ніяких історичних даних, що Навухо-доносор зруйнував Єрусалим у 607 р. до Р.Х. Колишній член Керівної Корпорації (вищий орган правління) Суспільства «Вартової Башти», Реймонд Франц, племінник передостаннь-ого президента Фредерика Франца, посилене пробував знайти хоча б хоча б якесь виправдання того, що свідки Єгови можуть обґрунтувати 607 рік до Р.Х., дату руйнування Єрусалима. Він не зміг цього зробити. Всі історичні дані по-казують, що Єрусалим був зруйнований Навуходоносором у 587 чи 586 р. до Р.Х. У наслідок чого підрахунок 2520 років, починаючи з 607 р. до Р.Х. і закінчуючи 1914 роком. Був зроблений лідерами «Вартової Башти» на основі помилкових передумов. Рік 607-й до Р.Х., по навчанню даного плину – початок часів язичників (Лук. 21:24). Лише в 1914 р. по Р.Х. цей період закінчився невидимим воцарінням Христа, обіцяного Царя – месії з дома Давидова.
По-третє. Лідери даного релігійного плину у своїх публікаціях писали, що покоління людей жили в 1914 р., не вмре до настання Армагеддона і Царства Божого. Дана заява підтверджувалася такими словами: Творець «обіцяв ... ще при житті покоління, що випробувало пришестя 1914 р., устано-вити спокійний і безпечний новий світ». Потім ця заява була замінена наступним: Він обіцяв «установити мирний і без-печний світ, що незабаром замінить нинішню беззаконну, по-рочну систему речей». Стверджувати, що Творець обіцяв, а потім від цього відмовлятися без вибачення – це нечесно. Усякій розважливій людині ясно, що цей стовп віри складається з надуманої схеми пророчих подій у світі і спеціальному навчанні про людину.
3.2.5. П'ятий стовп віри «Вартової Башти».
Лідери даного релігійного плину учать, що народ Божій, котрий буде жити вічно, складається з двох класів людей. Во-ни заявляють, що якщо будь-яка держава має уряд, те Боже Царство теж повинне мати уряд. Це особливий клас свідків Єгови, на чолі якого стоит «вірний і розсудливий раб». Нижче привілейованого класу знаходиться клас другий, йому визначена доля бути простими громадянами під час Тисячоріччя і потім вічно жити в раї на землі.
Вчення про два класи з'явилося під час правління друго-го президента Джозефа Разерфорда. Кількість свідків Єгови сталася зростати, і було очевидно, що воно досягне 144 тисячі і перевищить його. З цієї причини в Джозефа Разерфорда в голові «воссиял світло», і він оголосив на конференції свідків Єгови 31 травня 1935 р. у Вашингтоні нову доктрину про «безліч», довільно витлумачивши Об. 7:9. Ці «інші вівці» (Іван.10:16) повинні будуть зібрані у свою особливу череду в останні десятиліття перед Армагеддоном. Проголошення но-вого класу не могло бути зроблене без пояснення того, хто ці люди, яке положення їхн і перспективи. Члени другого класу не можуть навіть розраховувати на посередництво Христа між ними і Богом.
Про посередництво Христа написане в 1 Тим. 2:5. Тому що Христа є Заступник Нового Завіті (Евр. 9:15; 12:24), ті члени другого класу не входять у число тих, з якими Він ук-лав Новий Завіт. Доктрина про другий клас – не євангельська. Вона протилежна тому, що пропонує люблячий Господи.
Необхідно звернути увагу на основні причини, чому не-спроможний цей стовп віри.
По-перше, Христос не поділяв Своїх послідовників на дві окремих череди. Так, Він назвав Своїх учнів «малою чере-дою». Він передбачав, їх буде більше, і усі вони будуть однією чередою. Ми читаємо Іван. 10:16 «Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, - Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, - і буде отара одна й Один Пастир!».
По-друге, абсолютно всі щирі християни володіють однією надією. Ми читаємо Еф. 4:4: «Одне тіло, один Дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання» У всіх християн є одна надія – Ісус Христос (1 Тим. 1:1). Там, де бу-де Він, будуть і усі вівці Його єдиної череди. (Іван. 14:3).
По-третє. Лідери даного релігійного руху суперечливо тлумачать вірші Об. 7:4-8 відносно 144 тисяч. Попечатаних ангелом Божих людей свідки Єгови відносять 144 тисячі до малої череди обраних. Це суперечить тлумаченню о 12 тися-чах з 12 колін ізраїльських у тій же главі книги Об`явлення(Об. 7:7). Ті самі цифри свідки Єгови тлумачать по-різному і суперечать самим собі.
По-четверте. Безліч в Об. 7:9 має ту ж небесну надію, що і 144 тисячі обраних в малі череди. Апостол Іванн показує в 7 главі Одкровення, що відбувається на небі. У 9 вірші він ясно говорить, що безліч «стояло перед престолом і перед Агнцем». Якщо усі перебувають перед престолом Божим, Котрий на небі (Об. 4:1-6), то це значить, що безліч іншої че-реди буде на небі. Четвертий стовп віри свідків Єгови засно-ваний не на навчанні Біблії, а на помилковій людській ідеї. Наприклад, у гностиків були духовні і щиросердечні віруючі, у маніхеев були совершенні і прості слухачі, у катарів були совершенні і рядові віруючі і т.д. Христос же не поділяв Своїх послідовників на два чи класи череди. У Нього є один врято-ваний народ і одна Церква.
3.2.6. Шостий стовп віри «Вартової Башти»
Ніяка релігія, крім Суспільства «Вартової Башти», не учить, що медичне переливання крові в тіло людини – це зло-чин перед Богом. Лідери «Вартової Башти» вважають, що Бі-блія не тільки забороняє християнам вживати в їжу кров тва-рин, але забороняє також давати кров хворим, яким вона не-обхідна для порятунку життя.
«Вартова Башта» забороняє медичне переливання крові в її цілому виді, а також уживання таких її частин, як плазма, червоні і білі кульки. Але «Вартова Башта» дозволяє викори-стовувати альбумін, що витягається з крові, імунний глобулін, що необхідні для хворих гемофілією, сироватку з дрібними часточками крові. У Старому Завіті ми зустрічаємо згадування про це: Бут. 9:4; Лев. 7:26:27; Повт. 12:27; Лев. 17:11.
У Новому Завіті єговісти посилаються на Дії. 15:20.29. У цьому місці, крім інших утриманій, апостоли повеліли віруючим з язичників утримуватися від крові. Чому віруючим з язичників? Тому що звернені до Христу євреї за звичаєм Старого Завіту не вживали в їжу кров.
Перший президент Суспільства Чарльз Рассел писав у журналі «Вартова Башта» 15 квітня 1909 р., що заборона відносилася тільки до євреїв Старозавітного часу. Перший крок відходу від цього погляду був зв'язаний з питанням ме-дичних щеплень проти віспи. У журналі «Золоте століття» Суспільство «Вартової Башти» оголосило, що ці щеплення – пряме порушення Божого завіту з Ноем після потопу. Причи-ною цьому була думка лідерів, про щеплення, що вони вироб-ляються з крові тварин. Шляхом щеплень проти віспи кров тварин і її часточки будуть змішуватися у венах із кров'ю лю-дини. А це рівнозначно вживанню в їжу крові тварин. У зв'язку з цим лідери Суспільства «Вартової Башти» зробили висновок, що розбещеність людей походить від вживання в їжу крові тварин. Але Слово Боже учить, що розбещеність – це результат духовної гріховності людини, а не змішування крові тварин із кров'ю людини.
На підставі цього до квітня 1952 р. «Вартова Башта» за-бороняла своїм послідовникам приймати щеплення від віспи. Заборона була знята після того, як Вільям Центар, один з колишніх єговістів, знайшов, що щеплення від віспи не виго-товлялися з крові. Тим часом, скільки свідків Єгови умерли від віспи без щеплень, керуючись довільним, чим гуманним розумінням лідери даного релігійного руху 1 липня 1945 р. проголосили, що «переливання крові» - це язичество і безчес-тить Бога. Дана заборона спонукала медиків шукати альтернативні шляхи для допомоги свідкам Єгови і їх дітей, що звичайно відмовляються приймати кров. Коли свідки Єгови її порушують, бажаючи врятувати себе чи життя своїх дітей, вони позбавляються всякого спілкування зі своїми ро-дичами друзями, що залишаються членами Суспільства.
Говорячи про переливання крові, не можна не торкнутися питання пересадження людських органів. Це питання виявилося досить суперечливим для самих свідків Єгови. 22 грудня 1949 р. лідери «Вартової Башти» у журналі «Пробудитеся!» у статті «Запчастини твого тіла» заявили, що пересадження органів і кісток – чудеса сучасної хірургії. Потім у номері «Вартової Башти» від 15 листопада 1967 р. вони писали, що пересадження органів подібно людожерству. Вони були проти заповіту органів тіла для пересадження іншим людям. У спеціальному буклеті був зроблений відповідний висновок, що переливання крові – це пересадження органа. У результаті багато свідків осліпли через відмовлення від пересаджень рогових оболонок, інші вмерли, відмовивши від пересадження життєво важливих органів тіла.
Відповідно до статистики, від половини до одного відсотка людей, яким необхідна хірургічна операція, умруть, якщо їм не зробити переливання крові. В даний час 12 млн. чоловік відвідують Зали Царства, відповідно 60-120 тис. чоловік знаходяться в небезпеці передчасної смерті.
Існує 4 причини, по яких можна визначити неспроможність шостого стовпа віри.
По-перше. В апостольські часи християнам – євреям бу-ло важко залишити такі Старозавітні веління, як обрізання, різницю між чистою і нечистою їжею. Тому заради мира і спілкування уверовавшім з язичників було сказано утримува-тися того, що спокушало євреїв, включаючи стримування від м'яса, що пропонувалося людям після ритуального прино-шення ідолам.
Відповідно до апостола Павлові, коли він писав у 1 Кор. 8, 4.8: зрілий християнин живе у волі Христової і знає, що ідол є ніщо і що їжа не наближає віруючого до Бога і не наближає віруючого до Бога і не віддаляє від Нього. Такий християнин може без шкоди для своєї совісті істи ідоложертвенную їжу, тому що знає, що вона не буває нечистої сама по собі. Однак для християнина немічного у вірі положення справа виглядає не так. Він ще підданий марновірним представленням минулого життя і спокушається, коли бачить, як зрілий християнин вкушає ідоложертвенную їжу. Він може настільки спокуситися, що може відмовитися від віри в Христа. Ап. Павло попереджає: «Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за споти-кання слабим!»(1 Кор. 8,9).
Багато звернені до Христу євреї в часи раннехристиянскої Церкви були немічними. Для них ритуальні й образні веління в Старому Завіті продовжували мати силу. Коли християни з язичників вживали в їжу кров, удавленину чи ідоложертвенное для них це було великою спокусою. Для приклада візьмемо сьогоднішніх ортодоксаль-них євреїв. По велінню Старого Завіту і розпорядженню рабинів, вони можуть їсти тільки кошерное м'ясо. Це значить, що м'ясо повинне бути м'ясом чистої тварини, зарізано запро-понованим рабинами образом, кров тварини повинна бути цілком витекти.
Однак, коли стосується хірургічних операцій і перели-вання людської крові для лікування порятунку життя, ортодо-ксальні євреї нічого не мають проти того, щоб у їхні вени вливали кров людей. Тому виникає питання, хто краще розу-міє Старозавітну заборону про вживання крові в їжу, - орто-доксальні євреї, що мають релігійні, національні, і історичні зв'язки зі Старим Завітом, чи лідери свідків Єгови?
По-друге. Заборона переливання крові супроводжуется забороною вживати в їжу «тук» чи жир тварин. Якби керівники «Вартової Башти» були послідовні, вони б заборо-нили членам своєї організації вживати в їжу також жир тва-рин. У Лев. 3:17 ми читаємо: «Оце постанова вічна для ваших родів а всіх осадах ваших: жодного лою й жодної крови не будете їсти».
По-третє, вчення «Вартової Башти» про те, що душу людини – це кров (як і тварини), не погодиться з Біблією. Між людьми й іншими земними утворами існує величезна різниця. Людина створена по образі і подобі Божию (Бут. 1:27), а тва-рини позбавлені такого привілею.
Слово душу (по еврейскі, нефеш) має широке вживання в Старому Завіті. По-перше, воно відноситься до тварин. По-друге, до людини. І, у третіх, до Самого Бога. Коли воно відноситься до тварин, воно позначає життя їхнього матеріального тіла. Але коли воно відноситься до людини, вона позначає життя його вічного духу. Те ж у відношенні до Бога.
Слово Боже говорить, що Бог є Дух (Іван. 4, 24). Він не має фізичного тіла. Однак у Біблії говориться, що в Бога є душа (Лев. 26:30; Іс. 1:14) – Його душа нематеріальна. Подібним чином душа людини нематеріальна, тому що Бог створила людину по Своєму образі і подобі. Душа людини існує після його фізичної смерті.
По-четверте. Вчення «Вартової Башти» про кров і забо-рона переливання крові неспроможні. Вони суперечать практиці і навчанню Христа. У Новому Завіті Христос зцілив людей у суботу. Книгарі і фарисеї були затятими супротивни-ками цього. Настільки проти, що навіть змовлялися за це уби-ти Його (Мф. 3:6). Але Господь не дивився на ці перешкоди. Ісус шкодував про цьому неразуміі книгарів і фарисеїв. Не один раз Господь їх запитував: «...”У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погубити?”...» (Мр. 3:4). Подібним чином поводяться керівники Суспільства «Вартової Башти» у Брукліне. Вони створили вчення, що ускладнює можливість для видужання їхніх хворих послідовників. Часто це буває причиною смерті.
3.3. Висновки до третього розділу
У будь-якій традиційній церкві важливе значення займає символ віри. Формально в організації свідків Єгови його не існує. Це не означає, що його немає. Символ віри організації існує, більше того, його можна визначити за ознаками, без яких жоден свідок Єгови в місцевому Залі Царства не може бути повноправним членом зібрань. Дослідники по-різному визначають, що є головною, а де другорядною ознакою. У розділі нами було розглянуто шість ознак. Ось вони: авторитет у навчанні і практиці концентрують у своїх персонах керівники Корпорації; керівництво ж володіє новим світлом, яке допомагає уточнювати доктринальне вчення; Бог ототожнюється з Єговою, суть Христа не вважається Божественною, Дух Свя-тий нібито не є Особистістю; вигадане тлумачення пророчих подій про людину і їі кінцеву долю; вони ж поділяють вірую-чих два класи і виводять дві надії на вічне життя; а медичне переливання крові вважають смертельним гріхом.
Загальні висновки
Поява нових релігійних феноменів – це не виняткова особливість ХІХ і ХХ сторіч. Усім релігіям були властиві змі-ни старих догм релігійних вчень новими формами. Це харак-терно для розвитку релігії. Сучасні релігійні рухи – це не аг-ресія чужих ідеологій, не бажання якогось авторитетного лі-дера, а закономірне явище, що акумулює в собі багато факто-рів громадського життя.
Науково-технічна революція ХХ ст. і особливості індус-тріального урбанізірованного суспільства призвели до руйну-вання міжособистісних стосунків, у першу чергу – сімейних. Велике значення для появи нетрадиційної релігійності має збільшення значення ролі особистості у всіх сферах громад-ського життя, загальна демократизація суспільства і ствер-дження широких прав людини. Це відображається у світогля-дних орієнтаціях.
Розум людини не зміг перебороти моральних норм. Раціоналізм виявився в глибокій кризі. Він утратив свій пре-стиж і поступився місцем ірраціоналізму, містиці, езотеризму. Нові релігійні рухи є наслідком цього, а з іншого погляду – проявом подолання кризи раціональності.
ХХ ст. називають періодом активного утворення релігійних рухів, або ж релігійних експериментів. Не задо-вольняючи своїх потреб в існуючих релігійних системах, лю-ди або трансформують їх, або утворюють свої власні.
Поява в Україні нових релігій зумовлена насамперед глобальними світовими причинами. Україна на цьому тлі має специфічні особливості. В цьому унікальності ситуації додає українська історія і ментальність народу. Відіграє значну роль соціально-економічна і політична нестабільність. Це створює обстановку непевності, соціальної й духовної незахищеності. Внаслідок цілеспрямованого впливу атеїзму на суспільство значення церкви і релігії не стало авторитетом. Крім того, глобальна криза церкви та традиційної релігійності викликала появу нових релігійних рухів.
Поява неорелігійних рухів ще пов'язана з тим, що в Україні загалом існує давня традиція віротерпимості. Українці ніколи не були моноконфессійними. Україна часто вибирала і релігійний синкретизм. Прикладом може стати криза православ'я кін. ХVІ – поч. XVІІ ст., що вилилася в таку форму релігійного життя як унія. Українці в цілому виявили-ся духовно незахищеними від зовнішніх ідейних впливів.
Поряд із зовнішніми причинами утворення неотечій існує і цілий ряд мотивів пошуків суспільством духовно-цілісних орієнтирів. Більшість людей, що вибрала нові релігійні рухи, шукає задоволення своїх інтелектуальних і пізнавальних потреб у пізнанні Бога, світу, людини. Нові релігійні явища доповнюють наше уявлення про нові тенденції в релігійному житті.
Неорелігії активно змінюють релігійну карту світу, геополітичний баланс між релігіями. Вони, як правило, не мають географічних, державних, національних, культурних меж. Крім того, сучасну людину не задовольняє існуюче по-яснення навколишнього світу в рамках традиційних філософських і релігійних систем, що вказує на кризу світогляду сучасності.
Актуальною сьогодні є криза моралі. Людство так і не стало моральним і гуманним від впливів усіх відомих філософських і релігійних рухів. Частка нових релігійних рухів серед світових конфесій незначна. За даними статисти-ки у світі до них належить близько 120 млн. чоловік, із них проживає в Азії – 118,6 млн. Неовіруючі складають близько 3,5 % серед усіх віруючих. В Україні цей показник ще мен-ший і становить не більше, ніж 1 %. Панорама нетрадиційної релігійності дозволяє прогнозувати можливі процеси в цьому середовищі на найближчу перспективу. Тенденція розширен-ня меж поліконфесійності на релігійній карті світу, у т.ч. в Україні, має незворотний процес. Протягом найближчих років цей релігійний процес буде тривати з різною інтенсивністю.
Свідки Єгови – організація, що є нетрадиційним релігійним рухом. Розвиток цієї релігійної групи пов'язаний із кризою традиційних соціальних цінностей і панівної ідеології. На міжнародній арені такі нетрадиційні релігії працюють як могутні міжнародні корпорації, що займаються великим бізнесом, мають свої філії в багатьох країнах світу. Свідки Єгови – це специфічна форма релігійних вірувань і своєрідний тип організації. У ній, як правило, не розроблена послідовна система віровчення. Релігійна громада має тверду структуру, яку очолює харизматичний лідер. Він має необме-жену владу. Такі релігійні групи негативно ставляться до за-гальнолюдських цінностей: моральних і соціальних. До офіційних властей знаходяться в опозиції. Особливо активно свідки Єгови в Україні почали працювати в роки перебудови, в епоху М.С. Горбачова. Успішному розвитку організації та успішній місіонерській діяльності сприяли новизна, оригінальність віровчення, екзотичність обрядів і молитовних зборів.
Офіційне християнство не змогло адекватно пояснити зміни громадського життя. Розчарування у цінностях сучасної споживчої філософії, коли люди залишаються один на один зі своїми проблемами, втрачають сенс життя і перспективу, переоцінюють систему цінностей, шукають нові ідеали, інший спосіб існування. Лідери організації свідків Єгови вия-вилися саме там, де потрібно відкривати недоліки цього світу і рекламувати своє оригінальне віровчення. Історія релігії свідчить, що виникнення альтернативних рухів ортодоксальної Церкви – явище досить поширене. Їхня поява обумовлена глибокими соціальними процесами, у яких про-явилися інтереси різних шарів суспільства. Офіційні Церкви завжди негативно ставилися до змін у віровченні, тому поява нових релігій є для них неприпустимою авантюрою. Нові віровчення розглядаються як єретичні. Нетрадиційні рухи в Україні мають свої особливості в культурі, організації, у сто-сунках із державою і громадськістю. Аналіз причин появи неорелігіі, особливостей їхнього розвитку, характеристика сучасного стану дає можливість визначити перспективу діяльності, врахувати як позитивні сторони, так і недоліки.
Список використаної літератури та джерел:
1. Алексеев В. Тщетные усилия // Независимая газета. - 3 січня. - 1995.
2. Бережко К. Історія Свідків Єгови на Житомирщині. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. 182 с.: іл..
3. Біблія / Українське Біблійне Товариство, 2003. – 1375 с.
4. Близнюк І.В. Погляди науковців на витоки та періодизацію сучасного молодіжного руху в Укарїні.
5. Боа Кеннет «Лабиринты веры».
6. Бражник І.І. Сектантство і сектанти: від минулого до сучасності. - К., 1989. -С.6.
7. Верещагина А. В. Религиозное сектантство я его отри-цательное влияние на быт и культуру верующих. (по мате-риалам Белорусии). Автореф… К. И. - Минск, 1988. — С. 15;
8. Волков Н.С. Государственно-церковные отношения в условиях демократизации общественной жизни. Автореф... к.ф.н. -М., 1992. - С. 13.
9. Гарольд Дж. Берри. Во что они верят //Издание ассо-циации «Духовное возрождение». М, 1994 – С.74
10. Гегешидзе Д. В. Секты баптистов и пятидесятников, реакциояная сущность их деятельности и идеологии. (На ма-териалах Грузинской ССР). Автореф… к. ф. н. — Тбилисси, 1964. — С.13;
11. Головащенко С. Історія християнства. – К.: Либідь, 1999. – 350 с.
12. Голодний М. О. Радянське законодавство про релігійні культи. — К., 1968.
13. Голько О. Свідки Єгови – Сибірський маршрут. – Львів: ТОВ Фаворит, 2002. – 201с.
14. Гопченко П. Г. Социальные истоки и идеологическая направленность христианской эсхотологии и ее модерниза-ция. в современном протестантизме. Дис… д. ф. н. — Одесса, 1980. — С.257;
15. Горохов И., Кашников М. Тени уходящего мира. — Калининград, 1977.
16. Грабовський В. Поєдинок // Комсомольська зірка, 1982. 26 січня
17. Град К. Фарисей одержав по заслугах // Радянська Жи-томирщина, 1983. 6 лютого
18. Дудар Н.П. Нові релігійні течії: ураїнський контекст (огляд, документи, переклади) / Дудар Н.П., Філіпович Л.О. - К.: Наукова думка, 2000. - 132 с.
19. Ельжбета А. Українці протестантської віри в міжвоєнній Польщі (1920-1939) // Історія релігій в Україні. Тези повідомлень Міжнародного V кругло¬го столу. - Львів, 1995. - С.34-35.
20. Ефимов И. Современное харизматическое движение сектантства исторический очерк, критический разбор веро-учения, положение в настоящее время. — М.1995.
21. Иванов А. И., Лобазов П. К. Политика Советского го-сударства по вопросам религии и церкви. — М., 1973;
22. История Евангельського движения в Евразии (Элек-тронная Христианская Библиотека) – 1995.
23. Історія релігії в Україні. За редакцією професорів А. Колодного і П. Яроцького. – К., 1999
24. Кавун О. Кому потрібен Армагеддон // Радянська Жи-томирщина, 1981. 26 травня
25. Калугин В.М. Современное религиозное сектантство, его разновидности и идеология. - М., 1962. - С.6.
26. Коник В. Истины Свидетелей Иеговы. – М: Политиз-дат, 1978. – 111с.
27. Косуха П.І Модернізація соціально-етичних концепцій сучасного християнського сектантства. Дис… к. ф. н. — К., 1967. — С. 1-247;
28. Крамер Дж. Маски авторитарности: очерки о гуру / Крамер Дж.., Олстед Д. - М.: Прогресс-Традиция, 2002. - 408 с.
29. Куроедов В. А. Религия и закон. — М., 1970;
30. Куроедов В. А. Религия и церковь в советском общест-ве. — М., 1984;
31. Куропас Мирон. Українці — праведники між народа-ми. Український тижневик
32. Ліщинська О. Культова психічна залежність особистості / Олена Ліщинська . - К.: Шк. Світ, 2007. - 112 с.
33. Литтл Пол «Путь к истине» - // Slavic Gospel Association – Мытищи, 1992 – С.102
34. Любащенко В.І. Эволюция пятидесятничества в Запад-ных областях УССР (опыт анализа обыденного религиозного сознания). Автореф… к. ф. н. — Минск, 1987. — С.9;
35. Любащекко В.І Історія протестантизму в Україні. Курс лекцій. Львів, 1995.- С.270.
36. Любащенко В.І. Протестантизм в Україні: генеза, структура, місце в соціо-культурних процесах. Автореф... д. ф.н. -К., 1998.
37. Макдауэл Джош. Стюарт Дон. Обманщики. – М.: Но-вая жизнь, 1995. – С. 83
38. Макдуэлл Дж. Обманщики / Макдуэлл Дж., Стюарт Д. - М.: Протестант, 1993. - 224 с.
39. Марзанова С. К. Антинаучная сущность пятидесятни-чества в Болгарин. Автореф… к. ф. н. — М., 1970. — С.6;
40. Мельник В.І. Эволюция современного пятидесятниче-ства. - Львов, 1985;
41. Мельник В.І. Малі конфесіональні об’єднання в Україні // Філософська і соціологічна думка. - 1992. - С.78-94.
42. Мельник В.І. Молодежь в пятидесятничестве: поиски идеала. - Львов, 1992;
43. Мельник В.І. Наповнюйтесь світом... // Людина і світ. - 1991. -№3, 4;
44. Мельник В.І. Новий тип віруючого у п’ятидесятництві. - К., 1991;
45. Мельник В.І. Сучасне п’ятидесятнищво: на шляху до церкви // Проблеми релігії і атеїзму, 1991. - №27. - С.57-63;
46. Митрохин Л. Христианская “наука жизни”. — М., 1961
47. Москаленко А. Т. Идеология и деятельность христиая-ских сект. — Новосибирск, 1978. — С. 197, 199.
48. Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953-1991. аннотированный каталог. Под. ред. В.А. Козлова и С.В. Ми-роненко; сост. О.В. Эдельман. – М.: Международный Фонд «Демократия», 1999.– 944 с. (Россия. ХХ век. Документы).
49. Неизвестные страницы истории. Общество Стороже-вой Башни, 2000. – 80 с.
50. Одинцов М. И. Совет Министров СССР постановляет: «выселить навечно!»: Сборник документов и материалов о Свидетелях Иеговы в Советском Союзе (1951 – 1985 гг.). – М.: Объединение исследователей религии, Арт-Бизнес-Центр, 2002. – 240 с.
51. Одинцов М. Хождение по мукам // Наука и религия. - 1990. - №7. - С.56.
52. Парахонський Б.О. Нетрадиційні релігійні культи, як питання наіональної безпеки / Парахонський Б.О., Сьомін С.В. // Стратегічна панорама. - 2000. - № 1. - С. 54-68.
53. Пащенко В. Свобода совісті в Україні. - С.157.
54. Перевод нового мира христианских греческих Писа-ний. – С.6
55. Петрик В.М. Шляхи та механізми вдосконалення дер-жавно-церковних відносин в Україні (на прикладі новітніх релігійних об'єднань): дис. ...на здобуття наук. ступеня канд. н. з держ. управління / Петрик В.М. - Донецьк, 2003.
56. Порублев Н.В. Организация свидетелей Иеговы в свете истории и учения Библии» - //Славянское Евангельское общество(Австралия)/ - 2001 – С. 85-86
57. Порублев Николай. Культы и мировые религии. - //Благовестник/ - М., -1994 – С.15
58. Потапов В. Н. О содержаний антиобщественной дея-тельности и формах ее проявлення у некоторьгх религиозно-сектантских организаций. Автореф… к. ф. н. — Алма-Ата, 1973. — С. 13-17.
59. Реабілітовані історією. Закарпатська область. – Ужго-род: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2004. – 798 с.
60. Релігієзнавство / за ред. Калініна Ю. та Харьковщенко Є. – К.: Наукова Думка, 1998. – 335 с.
61. Релігієзнавство: Підручник / Є.К. Дулуман, М.М. Зако-вич, М.Ф. Рибачук та ін.; За ред. М.М. Закович. – К.: Вищ. шк., 2000. – 350 с.
62. Релігієзнавчий словник. - С.90.
63. Рогозин П.И. «Лжесвидетели».
64. Розенбаум Ю.А. Некоторые социально-правовые черты религиозых обьединений в СССР // Советское госудаоство и право. - 1984. - №12. - С. 114.
65. Рощин А. Кто такие сектанти. — М. — Л., 1930.
66. Сафронова Н. А. Критика мистических идей современного христианского сектантства (На материалах конкретно-социологических исследований). Дис… к. ф. н. — К., 1966. — С. 160;
67. Скородумов А.А. Сектанство как социальное явление: учебное пособие / Скородумов А.А. - СПб: СПВУРЄ ППО, 1995. - 76 с.
68. Терещенко Ю.І. Повчання і справи "слуг святого духа". - К., 1968. - С. 11.
69. Угринович Д.М. Философские проблемы критики рели-гии (О специфике религии и ее месте в общественном созна-нии). - М., 1965. - С.237.
70. Уолтер Мартин. Царство культов. – СПб.: Санкт-Петербург- СП «Логос»- 1992. – С.73
71. Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – К.: „Академ-видав”, 2003. – 352 с. (Альма-матер)
72. Шретер Э.Ф. «Саморазоблачение духов пятидесятни-чества»// «Шихинь» / - 1993 – С.18
73. Юрген Граф, Великая ложь XX века: Пер. с нем. Во-ронцова С. Сенеж, 1997. ISBN 5-89123-040-2
74. Яковлев В.Г. Формирование научного мировоззрения и христианское сек¬тантство. Алма-Ата, 1965. -С.221, 234.
75. Яроцький П.Л. Релігієзнавство: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 308 с.
76. Guy Kanonici. Les Temoins de Jehovah face a Hitrer. - 1998
77. Germar Rudolf. Lectures on the Holocaust Controversial Issues Cross Examined.Hastings (East Sussex): Castle Hill Pub-lishers, February 2005. — 392с. ISBN: 1-902619-07-2 (Англ.)
78.
79. jw-russia.org/jwh_15.htm
80. jw-russia.org/jwh_16.htm
81. jw-russia.org/jwh_17.htm
82. jw-russia.org/jwh_18.htm
83. Macmilan A.H. Taith on the Marh. – Prentice- Hall, Inc., 1957
84. M. James Penton, Apocalypse Delayer: The Story of Jeho-vah’s Witnesses, Toronto: University of press, 1985, p. 212
85. New York Post, February 16, 1997
86. Rassinier Paul, Le Mensonge d'Ulysse, Paris: La Librairie fran;aise, 1950,
87. Rassinier Paul, Le Drame des Juifs Europ;ens, Paris, 1964
88. Rose, Rick. «Museum of Pain». The Advocate, October 19, 1993
89. SwidKowie Jehowy glosieli Kzolewstwa Bozero. – Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsilwania, 1995
90. The Watchtower, Dec. 1, 1951, p. 731
91. The Watchtower, Dec. 1, 1951, p. 732-733
Володимир Чаплинський
ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СВІДКІВ ЄГОВИ
Підписано до друку 1.08.2013. Формат 60х84
Папір офс. 80 г/м;
Гарнітура Times. Наклад 50 прим.
Ціна договірна
Для заміток
Особливост рел г йно д яльност орган зац св дк в г
© Copyright: Владимир Чаплинский, 2016
Свидетельство о публикации №216030502230
Свидетельство о публикации №216030502230
Рецензии