Магiя Радостi

Все починається з посмішки.
Обійми душею, поцілунки серцем, губами, пучками. То буде все потім.
А зараз променяться очі, пломеніють вуста, метелики пурхають в животі,
а горобці цвірінчать під стріхою.
Ніяковієш, шарієшся, тримаєш горіхи в спітнілій долоні.
Іржать за рікою стриножені коні. День без кінця і краю
тримає Сонце в точці зед мінус епсілон пі.
Підімо у хату. Там пахне живицею, полином, татаринням.
Почастую тебе вином, настояним на травах, взятих на Місці Сили,
висушених тут над вікном у пучечках прип'ятих до сьомого сволока.
Причастя любов'ю: медом його і молоком триватиме довго,
аж поки не зійде над Всесвітом Вічність.

-- Ти не скажеш який час? - прошепотіла вона і попросила води - так чогось спрагла.
Він простягнув склянку. Відпила.
-- Спішиш кудись? - запитав він
-- Ні.
Мовчки пригорнув до себе. Пахнув жаром. Сплелися тіла. Світ знову перестав існувати.

Потяг прогуркотів вдалині, а може просто дрезина. Вигулькнула з туману неполохана лань. Скинувся клень. Пішли по воді кола. Ранок якогось надцятого життя.
-- Дежав'ю? День Байбака?
-- Ні. Треба знову іти в школу.