В дитячі роки мені пощастило спілкуватися зі старшими людьми, народженими ще в 19 столітті. Російською мовою вони майже не спілкувалися і вкраплень російських слів у їх мові практично не було, як я тепер то розумію. Але я був дитиною книжною і всіляко намагався виправляти їх "мовні помилки": "случАй", "ловкий", "лучче", "пожар".
Ну та я був малим. Що я там знав? Добре, що ті дідусі та бабусі були поблажливими до мого пуризму. Але нині за звинувачення тих людей в суржикомовності я можу і по пиці надавати (віртуально звісно).
Сьогодні згадалися слова "случка і случАй". Ось гарні цитати зі словника Бориса Грінченка:
"Я й не знала, що їй така случка случилась, та й приходю до неї, а вона й каже, що і побито"
"Немає ніже єдиного случаю, щоб доладу було згадать. "
Улыбнули! Смешались славянские языки( наречия и сленги) и даже некоторые " дворы" пытаются ныне объявить себя Республиками а избы и уши то остались Прежними...
Вдохновения и солнечных дней!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.