Епiгонство

Більшість учнів української радянської школи отримали потужну промивку мізків на уроках літератури, як української, так і російської. Позаяк зарубіжна література майже не викладалася, а мови іноземні в СССР вивчали, але не знали, то більшість так і залишилася з промитими мізками.

Уже дорослим чоловіком я дізнався, що великі поети росіян Пушкін і Лєрмонтов практично невідомі читачам в цивілізованому світі. Спочатку я думав, що то через те, що поезію дуже важко перекладати, і цим двом поетам не пощастило. Але потім я зрозумів банальну річ: на Заході помічають лише оригінальне, своєрідне. Вторинне нікому не цікаве. Не хочу образити шанувальників поезії Пушкіна та Лєрмонтова, ба бальше скажу, що я досі шаную красу їх поетичного слова, але обоє поетів були епігонами Лорда Байрона. А для чого на Заході хоч і гарні, але реплікації Байрона?

Памятаю, як я захоплювався дивовижною поетичною майстерністю Костянтина Бальмонта. Але згодом, коли моя англійська мова стала настільки гарною аби читати в оригіналі Едгара По, якого так багато на російську перекладав цей поет, я зрозумів, що Бальмонт - епігон цього американського генія.

До чого це я? Та все до того: якщо хочеш сказати в літературі щось своє, проведи ревізію своєї творчості та рішучим чином позбася впливів великих або просто популярних попередників. Так, вони можуть бути твоїми вчителями, але наслідувати їх не варто. Той, хто не виборсався з тенет епігонства, не має жодних шансів на щасливу літературну долю, як би гарно він не писав.

Прикро іноді стає за деяких молодих і не дуже авторів, на творах яких лежить печать улюблених поетів чи прозаїків. Той схожий на Євгена Плужника, а та на Ліну Костенко. А он той хлопчина мріє стати українським Уельбеком.

Для чого бути українським кимось? Чому не має розуміння, що намагання бути кимось це -- маніфестація комплексу меншовартості. Що гарного може створити людина з таким комплексом, навіть якщо вона поцілована Всесвітом в маківку і має талант до красного письма?

Бути собою, шукати свій шлях, свій стиль -- найкраща дорога до Майстерності.


Рецензии