Лина Костенко

ЛІНА КОСТЕНКО

Любов Нансена

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не кажіть мені "так", хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні.

Світла мрія про Вас співає мені як сирена.
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.

Моя Пісня Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам"- це значить "Вперед". Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.

Тиждень буде все добре. цілуватиму Ваше обличчя.
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть?

Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і Воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно.

Ваші теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зумієте жить від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?

"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?...
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти!
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.

Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен.
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське,
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.

Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрію буду я.

***

Я люблю Вас, о Ева!
спешить соглашаться - не Ваше
Хоть и тяжко без Вас
но я замуж идти не зову
Я прошу Вас -
ни слова...
и мудрое утро подскажет
и рассудок на "нет" повернёт Ваш ответ по уму

Моя светлость!
Поют лишь о Вас мне сирены
Но я уши залью диким воском
о, Песня Песней!
Моё счастие Вы!
Но а счастье ли узы и стены?
Я люблю первый раз
и боюсь Вас - так будет честней

Поплывёт мой корабль
его в берегах не удержишь
Вы останетесь ждать
моя птаха
жар-птица
печаль
"Фрам"* - "Вперёд" означает
идти и искать - его стержень
не послушает блудное сердце приказа:
- Причаль!

Вечный поиск в снегах
вечный снег
и любовь может годы...
не недели
не месяцы
годы во счастье пленять!
Ну а вдруг позовёт то Оно?
Вопреки непогоде?
Вы сумеете, Ева, простить
и понять
и принять?

Вы не будете плакать?
Не поставите душу на якорь?
Не столкнутся во мне два начала - Вы и Оно?
Я без Вас несчастливый
без него никакой
и во мраке
Мне не выжить без Вас...
Без него же я кану на дно.

Вашы теплые руки...
мои онемевшие руки...
Как уста оторву от печальной и нежной руки?
Вы сумеете жить от разлуки
и вновь до разлуки?
Ну а если придется не год умирать от тоски?

"Фрам" застрянет во льдах...
И... А вдруг не вернусь я оттуда?
Я ж себе не прощу!
Ведь у нас может будет дитя?!
Вы так молоды, Ева
сияние Ваше повсюду
...
Я люблю тебя, Нансен
и ждать буду вечноТебя
Всё, что свято во мне
уж поверь
называется Нансен
Пусть сирена поёт
она перед нами в долгах.
Я сама разобью о грудную обшивку шампанское
если "Фрам" позовёт пропадать тебя
в вечных снегах.

Моя Песня Песней!
Сад вселенский без листопада!
Ты откроешь свой полюс
теченье поможет шутя
Одолеешь снега
я разрушу мой милый преграды
и раздвину пространства
для "Фрама"
любви
и тебя!


* «Фрам» (норв. Fram — «вперёд») — норвежская деревянная парусно- моторная шхуна, Проект Нансена.