Експеремент

- Ні! – кричав Доктор Григорій Шенберг, - тільки не це.
Біля вхідної двері роздався дзвінок. Доктор вибігши із лабораторії, подивився у екран домофона. На вулиці стояла Еліза Грен. Зібравши всі акторські таланти, які дісталися йому від мами актриси, він заспокоївся та відкрив двері. Ліза була заплакана, її і так бліде обличчя, побіліло ще більше.
- Що трапилося? – запитав доктор.
- Допоможи, будь ласка.
Ліза сіла на диван та заплакала. Плачучи вона розповідала історію з якою доктор зрозумів, що її брата Петра вбили. Всі крім неї вважають, що це був нещасний випадок.
Коли Ліза сьогодні вранці встала випити кави задзвенів телефон. Їй повідомили, що її брат попав під поїзд.
- Його зіштовхнули! – кричала Еліза
- Заспокойся, хто міг це зробити?
- Не знаю, - й вона ще сильніше заплакала.
- Гаразд-гаразд, я поїду туди де був випадок і найду вбивцю.
- Дякую Ігор, – Ліза обняла доктора та прошепотіла, «Дякую».
Він притиснув її до себе. У серці в нього защемило, яка вона маленька, як тоді у дитинстві. Коли він ще був хлопчиком.
Приїхавши на місце подій, він походив туди сюди, та вдивлявся. Невже це воно зробило. Григорій Шенберг був доктор-експериментатором і дуже захоплювався науку, але ради Елізи він був готовий на все. Доктор зібравши всі докази сказав:
- Я знаю хто це був.
Він поїхав до двоюрідного брата Елізи Грен - Андрій. Зайшовши в його квартиру, подивився на його черевики та оглянув його самого.
- Ви можете розповісти, що робили сьогодні зранку?
- Був у Батька та тільки зараз приїхав.
Уважним поглядом доктор побачив ще не розібраний валізу, а на ньому білет Київ-Харків. Після того як Григорі Шенберг розпитавши двоюрідного брата, він поїхав ще у пару місць. Та вернувся під ранок. Дома його чекала Еліза Грен, доктор вирішив залишити її на ніч. Григорій Шенберг запропонував Елізі спуститися вниз до лабораторії, там він показав розбиту клітку та сказав.
- Мій експеримент вибрався на свободу, - доктор глибоко здихнув, - він дуже небезпечний, адже може приймати різні форми та проникаючи у людину. Воно діє на психіку так, що та робить самогубство.
- Навіщо ти це створив!?
- Я робив препарат від грипу, але все пішло не так і експеримент-о63 виявився вбивцею. Влада зацікавилась у цій розробці, як я зрозумів вони хотіли таким чином вбивати вражих правителів. Його потрібно зупинити. Я думаю, що наступна жертва буде десь у цьому кварталі, - і він показав пальцем на карту міста.
- Я можу тобі чимось допомогти!?
- Так, мені буде потрібна поміч.
- Я розумію, що це створіння вбила мого брата?
- Якщо докази не брешуть, тоді так.
Ліза подивилась з якоюсь ненавистю та жалістю, від цього погляду Григорію Шенбергу стало боляче.
- Але якщо це чудовище залазить у мозок, то ми повинні його дістати з мого брата і все, справа закінчена.
- Ні, він відає лиш частину себе і там вона виростає та становиться зрілою особою і все починається з початку. Його вже витягнули з твого брата.
- І де він?
- Я його заморозив та вбив, але нікому про це не розповідай це секретна розробка.
Лізі кивнула доктор включив новини. Там диктор говорив, що троє людей вже скоїли самогубство. Еліза Грен кинулася дзвонити по моргам. Доктор після безсонної ночі ліг спати. О десятій годі ранку Еліза розбудила Шенберга та вони поїхали до моргу. У двох людей із трьох виявили експеримент-о63.
- Так не може продовжуватися вічно, люди помирають!
Еліза була цілком права, тому поки вона дивилась усі новини які тільки є Григорій Шенберг розробляв препарат, який виявить експеримент-063. Та через три дні все вдалося.
За цей час було чотири самогубста, два з яких були спричинені експериментом-063. Еліза Грен мужньо трималась та всі дні була поруч. Навіть коли дізналася, що це з його вени помер її брат, не кожна людина це витримає. Ходити по моргам та дивитися на покійних, це важко було навіть для доктора. Тимпаче допомагати діставати експеримент.
Але рано чи пізно все закінчилося. Шенберг та Грен сиділи у кав’ярні, святкували закінчення справи. Еліза була чудова, як колись у дитинстві.
Коли Григорію було чотирнадцять, він закохався у неї. Та не як, не міг зізнатися. Зараз вона була ще краще це була міцна жінка, справжня, вірна, добра, чутлива, ніжна, найкраща.
- Ліза!
- Що? – тихо відгукнулася вона.
- Я хотів сказати ти, ну, це, вийдеш за мене?
Вона усміхнулась, Григорій затамував подих. Шенбергу ніколи так не було страшно.
- Так. – і вона засміялась, так солодко і так щиро.
Весілля зіграли весною. Доктор знов затіяв, якийсь експеримент (будемо вірити, що на цей раз вдало). Еліза дивлячись на це, тільки посміхалась. «Може ще щось цікаве створить» думала вона.