Магiя -Сила-

Кілька слів. Іноді досить одного. Головне інтонація. Ритм. Настрій. Стан. Впіймаєш їх у свій нейронний ятір. Витрусиш у човничок золотий, змахнеш срібним весельцем і нумо гребти фьйордом оцим на там-той берег.

Плине життя твоє, як потоки повітря, ламінарні та турбулентні. Ти міняєшся повсякчас, але не помічаєш цього. Лиш давні знайомі, що іноді виринають з минулого скажуть: "Старий, ну ти змінився, чортяко!" або "Ти майже такий, як був. Лише посивів трішки"

Мінливість приймаєш, як дар. Перетікаєш, переливаєшся, плинеш. Дивишся на вогонь у багатті, печі, каміні. Прикипаєш до нього зачаровано. Відчуваєш сорідненість плазми у цих язиках і твоєму тілі. Мітохондрії генерують потік, тебе переповнює Сила. Колись так само мій дід відчув її, переповнився і сказав, що ніколи не вмре. Його тіло давно зотліло, але дух все ще частенько зі мною.

-- Чому твоє вино так смакує? Знаєш секрет?
-- Знаю. (посміхається)
-- Додаєш маґістерію дрібочку з капшучка, отого що носиш на шиї? (хитро примружила очі)
-- Ага. Маґістерію дрібку, за тим п'яту есенцію беладонни, корінець мандрагори, шепочу заклинання шумерські аккадською мовою і вуа-ля! Призволяйтеся, пані ласкава, моя медовая! (Сміються обоє. П'ють вино. Цілуються. Любляться довго, ніби танцюють "танґо П'яццоли та флейти та скрипки").
-- Знаєш, люба, коли я роблю вино, я сповнюю себе і його любов'ю. Коли чавлю виноград,к оли витискаю з нього соки, думаю про тебе: цілую тебе, відчуваю запах твого тіла. Доливаю у сік води, дадаю винних дріжчів, закриваю бутля, чекаю коли почне грати. Люблю. Бачиш, як все просто?
-- Ти - чарівник з великої дороги. Я знала. (Сміються, як діти. Вона пахне вином і ваніллю. Він любкою трилистною і коньяком. Опустилась завіса).

Сьогодні почалося літо. Так от буденно і несподівано. Вранці ще подекди можна було побачити поважних пані в кожушках та полушубках та панянок в ботфордах на всі стегна, а вже в полудень місто наповнилося підлітками в тенісках, футболках і топиках. І спека з радістю дітей і пташок переливалася за вінця. Але жінки, ті в яких кутики губ опущені до землі та їх чоловіки з черевами вагітних були, як завжди невдолені, тому літо увійшло в місто інкоґніто.

А ми п'ємо бренді та ром. Закушуємо в'яленими винними ягодами. Смакуємо життя, те що одне на двох. Все бачимо і помічаємо: сходить Місяць, сідають Зоря і Меркурій. Запалюємо свічку та косячка. І то дарма, що за стіною ніхто нічого не вкурює. Ах, життя моє, ти -- коштовне вино.

Пульс - 47. Тиск 120 на 80. Планета втишена. Опускається зоряна курява...