«А флейта розносить
Мелодію, повну нудьги…»
(Лі Бо)
Не журись, моя флейто,
Не співай так надривно,
Не шматуй мого серця,
Журби забагато осінньої
У Піднебесній квітучій.
Відколи гримлять барабани,
Відколи дзвенять мечі
На посріблених холодом схилах
Диких і спраглих шпилів Тянь-Шань,
Відколи китайці місять ногами
Жовті піски пустелі,
Відколи колючки
Їжа для наших коней,
Відколи хапаємо ребрами
Стріли й списи дикунів,
Відтоді флейта
Чорна, як ніч дощава
Співає пісню журби,
Пісню нашого суму
За синами Китаю,
Що пішли назавжди
У вічний холод пустелі.
Чорна флейта журби
© Copyright: Ли Чень Дао, 2016
Свидетельство о публикации №216040100189
Свидетельство о публикации №216040100189
Рецензии
Это уж точно, по-русски китайскость бы пропала.
Возрадуешься, что когда-то в Харькове в школе учился.
Михаил Гольдентул 15.02.2018 04:13 • Заявить о нарушении
Возрадуешься, что когда-то в Харькове в школе учился.
Михаил Гольдентул 15.02.2018 04:13 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.