Магiя -Чайна Церемонiя-

Ці пасма незвичайних кольорів на небі, як музика мінлива тут_і_нині, її ніколи не почуєш більше, лиш в снах, як пощастить. Ці хмари дощові чи з мокрим снігом, як оливо, що переходить у оливи мурі, на заході повисли. Стою на мурах височезних. Іду по риштаках. Уперше не боюся впасти з висоти. Вдихаю вечір цей пастельний. Смакую пасту з імбирю та меду, як передсмак вечері. Для цього є уява, язик і піднебіння.

Він довго заварював чай. В джерельній воді пелюстки хризантеми настоював кілька годин. Горнятко, як пташку долонями грів. Насипав у-лон, срібні стріли, індійських конопель і цілу хвилину окріп наливав. Здавалось годину та цівка тоненька лилася із мідної турки. Рельність зі схованки вийшла і час зупинився, щоб в новому руслі текти непомітно.

Дощу не було. Десь поділися хмари. І рясно зірки заблищали і кілька планет утворили трикутників кілька з Антаресом і Бетельґейзе на радість чи сум звіздарям. Він чаєм мене пригощав, а я наприносив гостинців: родзинок, вина, маринованих слив, заквашених яблук і кавуна. Курились кориця, пачулі, коноплі та мак сянець. Земля нас несла, як лелека у дзьобі.

-- Знаєш, розпізнати людину, яка запізнала просвітлення не так вже і важко.
-- Як.
-- Дай її склянку води, філіжаночку кави, горняточко чаю чи кухлика з пряженим молоком і подивися. На рухи рук. На сміх очей. На поцілунки губ, посудини, питва.
-- Дуриний не побаче, а мудрий і так знає з ким справу має.
-- Як знати. Як знати...

Білий чай. Зоряний дощ. Сонячний вітер. Дао встелене пелюстками вишні. Час, як слимак, заховався в нефритову мушлю.