Отож нехай восторжествують лютні
Нехай заспіває сурмич
Коханець вільх і вейлів
Зігне прути
У стогін
Вийде з вершин
У тінь
[Так має бути чинно
Що кожен у кого є Ім'я
Зрадливий
й у тому певний
Що йОму цнотливість твОя
iз надлишком надійде]
Імені не почути
Досить бридливих міфів
Тільки взуття вгадає
Хто був iз тобою в тернях
Випив останній місяць
Зтер весь дівочий бруд
І відвернув палечу
Більше не буде Смерті
***
© Copyright: Маргарита Вельбах, 2016
Свидетельство о публикации №216040402045
Свидетельство о публикации №216040402045
Рецензии
