Старенька баба голубів годує,
Розмоклий хлібець кида у траву
Ще й примовляє: «Гулі мої, гулі,
Багато вас, а я сама живу.
Нема нікого. Янголами стали
Брати і сестри, як були малі,
А діти вже давно повиростали.
Чи в космосі живуть? Чи на землі?
Як на землі – чого ж тоді не їдуть?
Хіба ж сюди не ходять поїзди?
Бо дуже скоро вже піду до діда
Та до братів із сестрами. Туди…
Голуби
© Copyright: Татьяна Курило, 2016
Свидетельство о публикации №216040502004
Свидетельство о публикации №216040502004
Рецензии