Валентин Бугрим Библийное пророчество Чернобыля

Валентин В.БУГРИМ БІБЛІЙНЕ ПРОРОЦТВО ЧОРНОБИЛЯ (Із циклу "Пророцтва про Чорнобильську катастрофу. Версія 1. Публікація друга. Публікується вперше)

 За освітою – електромеханік, журналіст, історик.
За покликанням – мислитель, гуманіст, лідер, новатор, дослідник, літератор, природолюб, шахіст, господар, бджоляр, експериментатор ...

Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС (з травня-червня 1986 р.; наступні роки), автор перших телерепортажів для Українського і Центрального телебачення про аварію; академік, доктор філософії, історик, літописець і дослідник Чорнобильської катастрофи, автор першоєдиного наукового класифікатора висвітлення Чорнобильських подій у ЗМІ та монографічного збірника «Чорнобиль і преса: реалії взаємодії» (К., 1991), численних наукових публікацій (1986-2016 рр.), циклу «Пророцтва про Чорнобильську катастрофу» (січень-лютий 2016 р.); організатор і доповідач Міжнародних конференцій «Чорнобиль і засоби масової інформації»; член Національної Спілки журналістів України, поет/публіцист, генерал-хорунжий Українського козацтва (ІІІ-го Гетьманату), Посол миру, громадський діяч; учасник Міжнародного форуму «Уроки Чорнобиля – для ядерної безпеки світу» (18-25 квітня 2016 р., м. Київ) та Міжнародної наукової конференції «Радіологічні та медичні наслідки Чорнобильської катастрофи – тридцять років потому» (18-19 квітня 2016 р., м. Київ, Україна) ...

БІБЛІЙНЕ ПРОРОЦТВО ЧОРНОБИЛЯ ...
Публікація друга

Священне Писання або Біблія (грец. ;; ;;;;;;;, ;;;;;;, «бібліа» тобто «збірка книг») – збірник книг релігійного (історично-повчального) змісту, богонатхненні юдейським і християнським  віровченням. До Біблії  входить Старий завіт ((іврито-арамейські писання – 39 книг у так званому Олександрійському описку –  каноні – грецького перекладу Сімдесятьох із ІІІ-II ст. до н. е.) і Новий Завіт (писання на «койне», загальногрецькій мові елліністичного періоду) — 27 книг, написаних апостолами про життя й вчення Ісуса Христа та поширенням раннього християнства впродовж другої половини I ст. Святе Письмо, написане староєврейською мовою (гебрейською), арамейською й грецькою мовами, було частково перекладене на старослов'янську мову в IX-X ст.ст., звич. для літургійного вжитку, й у такому виді разом з християнством дісталася з Болгарії на Русь. Тому, почавши від Остромирового Євангелія 1056-1057 рр., найдавніші книги Святого Письма, збережені з Княжої Доби — це богослужбові євангельські й апостольські та старозаповітні читання. При переписуванні ці тексти, як і повні переклади святих книг, що згодом також появилися на українських землях, набирали прикмет сучасної української мови. Але повний текст Святого Письма з'явився в Україні з виходом першої друкованої 1581 р. церковно-слов'янською мовою Острозької Біблії за текстом «Олександрійської 70-ох» (Септуагінти), а подекуди латиномовної Вульґати. Тоді під впливом реформації появилися вже переклади окремих частин Святого Письма на «живу мову», як Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр.

Один із найдавніших творів християнської літератури, V-а, остання книга «Нового завіту» – «Апокаліпсис» – (грец. ;;;;;;;;;;,  тобто «відкриття», «одкровення») чи «Об'явлення Івана Богослова». За церковною традицією «Апокаліпсис» написано Іоаном Богословом на острові Патмос після видіння на засланні в 90-ті роки першого століття (деякі учені відносять книгу до року 69). Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа і тисячолітнє царство Боже після Страшного Суду «Апокаліпсис» містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу і це єдина книга зі всього Нового Заповіту, — яку, разом із пророчими книгами Старого Заповіту, — можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої літератури». Печера Апокаліпсиса і Монастир Іоанна Богослова, що на острові Патмос, нині внесені ЮНЕСКО до переліку об'єктів світової спадщини. «Апокаліпсис» – пророча книга, яка, як і старозавітні пророцтва, залишилися незрозумілими, доки не справдилися. Є різні теологічні школи інтерпретації пророцтв Об'явлення: «претеристи» вважають, що св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань; «футуристи» бачать в Об'явленні пророцтва про долю всього людства, усієї людської історії; «символісти» вбачають у пророцтвах Об'явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом. «Ангел волає до всього людства, як до того, що здатне чути це благовістя, так і не здатне до того, закликаючи молитись Богу, який створив небо і землю, і море, і джерела вод. Наступ суду буде несподіваним, адже Бог, як блискавка, та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського». (Мат. 24:27).

Видіння Іоанна Богослова на острові Патмос. Електронне зображення із книги «Розкішний часослов герцога Жана Беррійського». (1410-1411 рр.)
В «Одкровенні Іоанна Богослова», у розділі «8. Сьома печать і сім ангелів 1-5; перші чотири сурми 6-13», написано:
І третій ангел посурмив, і впала з неба зоря велика, що палала, як смолоскип, і впала на третину річок і на джерела вод.
Ім'я зорі мовиться – «полин»; і стала третина вод полином, і багато людей померло від вод, бо прогіркли.
(”Святе письмо» перекладу Івана Хоменка)
„І засурмив третій Ангел, — велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...” (Ап. VIII; 10-11). («Біблія» перекладу Івана Огієнка).

Ангели з трубами — це Христові проповідники.

Справа у тім, що «полин» по-українськи якраз і буде – «чорнобиль». 26 квітня 1986 р. вибухнув 4-й реактор Чорнобильської АЕС (“зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип”). Сталося радіоактивне забруднення цезієм, йодом, стронцієм, плутонієм та іншими металами прилеглої території, що зумовило утворення 30-км Зони (“стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона”). До речі, на Поліссі, у тодійшньому Чорнобильському районі росло кілька видів трави полинь, а всього їх нараховується близько 90-а.

De-facto: На думку деяких вчених і спеціалістів, місце для будівництва Чорнобильської АЕС вибрано невдало в багатьох відношеннях. Так, московський геофізик, доктор фізико-математичних наук Е.В. Барковський вважав, що ЧАЕС було споруджено на розломі земної кори у долині річки Прип’ять. У церковно-історичній хроніці, зокрема було описано руйнівний землетрус, який стався у Чорнобилі 1530 року. З 1972 року через порушення гравітаційної рівноваги внутрішніх геосфер Землі прискорилося осьове розтягнення планети, що зумовило багато геофізичних змін, зокрема активізацію сейсмічності. Незадовго до аварії на ЧАЕС спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора, пов’язані із рухом межі розлому.
 
Вигляд зруйнованого 4-го енергоблока ЧАЕС зверху.
 Фотоджерело: www.wikipedia.org

Post factum: У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів, пов’язаних із режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія. О 1 год 23 хв 40 сек 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в якому знаходилось 200 т урану. Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж після вибуху, зупинилась. Почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і всіх елементів активної зони. Утворився багатокомпозиційний розплав металу, що ділився. Розвитку обстановки у ще більш загрозливому напрямку сприяло те, що на тих дільницях зруйнованого реактору, які були доступні для попадання зовнішнього повітря з киснем і мали температуру 1200-1500о С, загорівся графіт. Усього графітове завантаження складало 1800 т. Після вибуху водню у реакторі залишилося близько 800 т графіту. Створилась украй загрозлива ситуація, коли горіння графіту і виникнення під реактором потужної теплової
колони утворили небачений в історії людства штучний радіаційний вулкан фантастичної сили. За перші десять діб після фатальних чорнобильських вибухів із руїн 4-го ядерного реактора було викинуто радіації у декілька мільйонів разів більше, аніж під час найбільшої до цього в історії атомної енергетики аварії на американській АЕС «Трімай-Айленд» у березні 1979 р., розташованій на річці Саскуеханна, неподалік від Гаррісберга (штат Пенсільванія, США).
Завжди мудра природа зі своїми самозахисними функціями на цей раз ніби втратила пильність, послабивши свій імунітет. Потужні вітряні потоки, що утворилися саме у цей час у чорнобильському районі, підхопили радіаційний циклон і він смертельним вихром пронісся над Україною, Білорусією, Литвою, Латвією, Польщею, Швецією, Норвегією, потім він погнав Фотоджерело: www.rusrep.ru ядерні хмари в Німеччину, Нідерланди та Бельгію. Зловісні вибухи на 4-му реакторі посіяли атомну бурю і розкидали радіацію по різних напрямках і концентраціях. Рівні радіоактивного забруднення місцевості не завжди залежали від відстані до ЧАЕС. У Києві, наприклад, 30 квітня-2 травня 1986 року зареєстровані середні рівні радіації становили 1,4 мР/год. Ці рівні радіоактивного забруднення були приблизно в 100 разів вище фонових, тобто природних.
Одразу після аварії майже 8,5 млн. людей були опроміненими, близько 155 тис. кв. км територій було забруднено, із них 52 тис. кв. км – сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору, в результаті чого утворився «дихаючий моноліт», над чим згодом почали зводити Укриття, назаване Саркофагом ...
Книга «Одкровенння Іоанна Богослова» (візія/бачення) чи «Апокаліпсис», згідно з церковною традицією і на думку багатьох дослідників була створена в  I ст. н.ери, у Малій Азії, історична обстановка якої у відповідну епоху в ній  почасти і відображається. Автором, згідно як і з церковним переказом, так і за змістом самої книги був євангеліст Іоанн, улюблений учень Ісуса Христа, того самого, який на останній пасхальній («Таємній вечері»), схиливши голову на груди Учителя, лежав із ним поруч і слухав його таємничі слова (Іоан. 13, 23-25).

 Знаментиа фреска Леонардо да Вінчі «Таємна Вечеря» (1495-1497 рр.) Міланський монастир Санта Марія делла Граціє. Електронна репродукція. Відвідування автором під час «ЄвроМісії-2014 року»

Починається книга словами: Одкровення Ісуса Христа, що дав йому Бог, аби показати рабам Своїм, чому належить статися незабаром. І Він показав, пославши оне через ангела Свойого рабу Своєму Іоанну, який засвідчив слово Боже і свідчення Ісуса Христа, і все, що він бачив. Блажен, хто читає, і ті, котрі слухають слів цього пророцтва й додержують написаного в ньому, бо час – близько ... (Одкр. 1, 1-3).
Хоча це і не зовсім звично для нас, Ісус Христос називається тут «ангелом», тобто посланцем Божим, який передає Господню вість тому, кому вона призначена, у даному випадку – апостолу (грец. ;;;;;;; ‹ангелос› — «вісник», «посланник»). Сам вид Ісуса Христа, як він тут зображений, дуже нагадує опис ангела. Іоанн бачить «сина людського» чи «подібного сину людському», в священницькому білому (лляному) зодягненні – «подирі»:
«…І, посеред семи світильників, подібного сину людському, зодягненого в подир і попід  груди опперезаного золотим поясом…» (Одкр. 1, 13). Тут священницький білий одяг із золотим поясом носить Ісус – «ангел», який явився апостолу (можна порівняти опис священницького одягу також у Вітхому Завіті: (Ісх. 28, 39-41).
Восьма глава, що вже зазначалося, описує дуже важкі випробування, які очікують мешкаючих на Землі. Передусім, мова йде про «зірку полин» (Одкровення Іоанна Богослова. 8, 10-11), що «палала, як смолоскип». Безперечна тотожність із вибухом та загоранням  («палала») Чорнобильскої АЕС у квітні 1986 року, вказуючи і на однаковість назв, оскільки «чорнобильник» у ботаніці йменується також «полинню звичайною»… Провіщено про отруєння вод, бо «стала третина вод, як полин», та довкілля загалом: «багато з людей повмирали...». Все це наслідки падіння «зорі Полин» ... (Чит. “Post factum” вище). І потім: «І я бачив, і чув, одного орла, що летів посеред неба, говорив голосом гучним: Горе, горе, горе тим, які живуть на землі, від решти голосів сурмних – трьох ангелів, які зараз посурмлять». (Одкр. Іоанна Богослова. 8.1-13).

 
Джерело зображення: https://www.youtube.com/watch?v=9kPu6dhU1mk

Дев’ятий розділ, на який не звертають уваги у даному контексті,  починається так:  «І п'ятий ангел посурмив, і я побачив зірку, що з неба впала на землю; і дано їй ключ від колодязя безодні;  і вона відкрила колодязь безодні, і піднявся дим із колодязя, мов дим із печі великої; і затьмилося сонце і повітря від диму із колодязя». (Одкр. 9, 1-2). Коли відбувається атомний вибух, то від його ”гриба” здається, що на Землі ніби виникає «нова зірка», народження якої супроповджується отим потужним спалахом: «Я побачив зірку, спалу із неба на землю». Але цій «зірці» ще і «дано ключ від колодязя безодні». У буквальному розумінні, безодня – це велика воронка/яма, що залишається після вибуху атомної чи воднокисневої бомб. Але тут, звісно, мається й інший смисл: безоднею називаються водні глибини (Бут. 1, 2), які символізують, згідно з древніми уявленнями, речовину як таку – «безодню недослідиму». Ядерний вибух є ніби «ключем від колодязя безодні», який «відкриває» речовину на рівні атома – у самій його глибині. «... вона відкрила колодязь безодні» – тобто почалася атомна реакція – у надрах «безодні недослідимій», тобто некерованій ланцюговій реакції, що так і трапилося після невдалого експеримента на 4-му енергоблоці ЧАЕС. Атомні ядра деяких ізотопів хімічних елементів із великою атомною масою (наприклад, урану чи плутонію) при їх опроміненні нейтронами певної енергії втрачають свою стійкість і розпадаються із виділенням енергії на менші та приблизно рівні за масою уламки – відбувається реакція поділу атомного ядра. Далі Іоанн Богослов зазначає наслідки: «...і піднявся дим із колодязя, мов дим із печі великої; і затьмилося сонце і повітря від диму із колодязя». Дійсно, для атомного вибуху візуально характерним є стовп диму: ядерний «гриб», миттєво піднімаючись у небо, «затьмарює (тобто заховує) сонце» і «затьминає повітря» (радіація отруюює його і усе довкілля) ...

Збулося Біблійне пророцтво ... Все, на превеликий жаль, так і сталося 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції ...