Ассоль

(Где-то в пятидесятых посетил домик-
музей Грина в Старом Крыму...
Говорили о его творчестве
с его женой Ниной Николаевной.)
           * * *

Я золотом щирим на море впаду   
та вистелю стежку до тебе.            
Наповню вітрами вітрила. Знайду 
я в морі окраєць ще неба...   
Сховалось бо небо в небачений сум   
та в хмар безнадійність хлипаву. 
О, збав мене, Боже, від тяжкості дум
та дай перейти мені в вищу октаву.
Де співи веселі всіх нот, де бемоль
з дієзом грайливо шлють чари...

Ти глянь, моя вірна, моя ти Ассоль –
червоні вітрила летять із-під хмари!
---------------------------------------------
Я золотом чистым на море паду
и проложу тропинку к тебе.
Наполню  ветрами свой парус. Найду
еще в море краюху небес....

Ведь спряталось небо невиданно в грусть 
и в туч безнадежность крутую 
Избавь  меня, Бог мой, от мыслей всех уз 
позволь перейти мне в октаву другую,
где нот всех веселье и там, где бемоль   
с диезом волшебно   восстали

Смотри, моя радость, моя ты Ассоль -
паруса из-под туч летят ало!