Магiя -Саторi-

Саторі - це чути пучками спокій. Стати спокоєм. Стати рухом ритмічним крові, світла у ній, тепла, сили. Стати тілом, переповненим любові, поливати нею дерева, траву, хідники.

Саторі це смак шоколаду на піднебінні, запах цвіту персиків, яблунь, груш. В саторі потрапляєш під склепінням готичного собору, коли промовляєш молитву без слів.

Саторі означає розчинитися в барвах вечірнього неба; стати листям клену, жовтогарячим, червоним, журхітливим, що впало одразу за якусь ніч. Саторі - це бути ніким і всим водночас. Світитися і любить життя і нічого більш.


-- Привіт! Це я.
-- Привіт!
-- Вибач, трішки забарився. Останнім часом вже не можу бути таким пунктуальним.
-- Пусте! То є ознакою набуття тобою майстерності. (дзвінко сміються)
-- Як приємно пахне! Що то печеться?
-- Вгадай. (підморгнув)
-- Каштани?
-- Так. А ще?
-- Ще чую суміш якихось спецій. Кориця, кардамон, ще там щось.
-- Вип'ємо бренді?
-- Сам гонив?
-- Так подвійної перегонки, п'ять років витримав у дубовім барильці.
-- Звісно. Аквавіта з твоїх рук, чи ж є що ліпше? (беруть коньячні келихи, нюхають, гріють п'ястями, смакують маленькими ковточками)
-- Думаю, скоро ЛСД легалізують і повернуть знову в клініки та аптеки.
-- Давно пора. Світ таки змінюється на краще. Вип'ємо за упокій душі доктора Гофмана та за здоров'я бранців шизофренії.
-- Залюбки! (п'ють мовчки. слухають Queen)


Саторі. Листя вишні. Теплий вітер у жовтні. Останнє тепло. Озеро холодне і глибоке, як небо. Сонце яскраве. Вас двоє, засмаглих  в затишку на осонні. Вона - твій Всесвіт. Ти у ній - ритмічне відлуння первісного грому. Переплетіння Янь-Інь.

Саторі. Нині нас двоє у ньому. Одне на двох Дао. Аура спільна і спільна кров. Коли це скінчиться ніхто не знає. Нірвана не ціль, а засіб, але ми не скажем про це нікому. Сьогодні. Можливо колись, потім...