Про укра нську мову н ч 24. 04. 16

Я народилася в Україні и живу тут майже все своє життя. Одного разу ми переїхали до Росії й жили там два роки. Насправді, то були кращі роки мого життя. Але я дуже сумувала за рідною країною. З усіляких новин, білбордів, від школярів і знайомих не можна було побачити й почути українського слова, окрім прекрасного слова «кохання», яке зараз знають навіть іноземці.
Беручи ідеї з інших мов, створюючи сленги або говорячи суржиком, я не розчаровуюсь у своїй мові, але я люблю її. Іноді мені так хочеться побалакати тою українською. Бо ж зараз лише приблизно двоє з десяти мають її за свою материнську. Добре про неї говорять: співуча і гарна. Бо дійсно: такі іноді слова почую, і навіть уперше, так думка зразу: яка гарна й співуча наша українська мова!
Роками формувалася, виборювала своє право на існування, жила у серці багатьох письменників – то є наша українська мова.
Найкраще звучить вона тоді, коли правильно її використовувати. Літери «ч» й «щ» слід вимовляти по-українськи – тоді і слуху буде приємно. Наші фразеологізми, незвичайний іноді порядок слів речення роблять її більш різноманітною.
Пригорнувшись  душею до рідного слова, не станемо забувати його витоків; будьмо любити і поважати його – нашого рідного щирого українського слова.