Найстрашніше почуття – це передчуття швидкого кінця. Особливо коли комусь пообіцяв, особливо, коли обіцяв не відпускати. Ці моменти схожі на ті, коли в руках вже тримаєш білет на поїзд, а в пам’яті ще невтілені бажання.
Частіше це випадки одностороннього квитка із самотнім купейним місцем. В такі моменти хочеться перекричати звуки перону, хоча, насправді, тоді не потрібні ані вибачення, ані виправдання. Людей ніколи не втримаєш. Тим паче словами!
От по правді, мої слова сказані в бурю забуваються в тиху погоду. Ніби кажу що відчуваю серцем, кажу те, про що думаю. Алеж емоцїї понад усе,а слово не горобець. Хочу вбити себе за це, тому що знаю що не змінюсь. Знаю що поряд потрібен той, хто попередить мої емоції обіймами. Стосунки це мабуть занадто тажка праця для мене.
***
© Copyright: Ирина Бестюк, 2016
Свидетельство о публикации №216050301637
Свидетельство о публикации №216050301637
Рецензии