Замало, мені тебе замало!
Як, замрійного, щасливого життя,
Коли він поруч, час в руках тримала,
А, час збігав, крізь пальці, як вода.
Замало, мені тебе замало!
Як подиху на смертному одрі!
Серце, ховало ту любов, так ховало,
Та, розум знищів, любові, всі сліди.
Замало, мені тебе замало!
Як, світла місяця, в темній ночі,
Ти розмовляв, я слухала, та вибирала
Думки: "кричи, або на вік змовчи"!
Замало, мені тебе замало.
Як, сиротинці, батьківського тепла,
Заради цього, стіни всі, зламала!
Крізь час, до нього, любого, я йшла.
Мен замало!
© Copyright: Ксения Шубенко Счастье, 2016
Свидетельство о публикации №216051801942
Свидетельство о публикации №216051801942
Рецензии
