Друже м й

Твій стан
привласнять
все те чим жив осміють
чим плакав і стонав отруюють
заволодіють спокоєм душевним
принизять сни, однак з кошмарів насміються
без коливань останні мрії
заповнять стрімко брудом
огидою покриють всіляку правду
нав’яжуть пути й запитають:
«Чи тяжко важко йдеться?
та ні, ви праві,
 то все
примарилось
то все
 співпало…
Диви як цей  юнак
щасливо
мчить до бою!
Да він скона за нас,
їй-богу! »
у хвилюванні слабкість знайдуть
 у щирості поразку
нарешті покажуть для повчання 
де той розум тліє на шматки,
де серце рветься навпіл;
для себе на нічні роздум’я
на солодкі побажання
залишать порції про втечі
зраду, про наміри бойкоту
спротиви чи дезертирство
а все для звань нікчемних
для посад нечесних.
Та по при всі стремління
затовчать тихо знову,
як тільки вчують програш
як вбачать паростки революційні
які ледь встигли прорости..
до трибуналів, до трибуналів
подадуться у жаху
лише від пощтовхів 
дій колективних!
До ям очікувань по черзі вкинуть
та все таки коли згадають
для сили  духу ось таке порадять:
«Тут місце є для вас, знайшлося, правда!
та тільки ваша ласка, люб’язно шию покладіть
 світогляд ваш противний!»
думки про краще брехнею обізвуть
плід праці викорінять
 без зайвих
мук
про боротьбу не згадуй, бо на місці
знищать!
дістануть найболючіше й промолять на рахунок три:
«Від тепер звільняємо усі твої страхи,
запам’ятай цей постріл!»
здобутки долі загребуть,
на все це скажуть просто:
«Ой ні, віддав по милості
ви що, колеги братья й сестри
Подарував,
розтавсь так швидко без вагань
без нехтувань світобудови
на благо устрою! для нас і наших
праць  вагомих,
для задумок високих
для цілей виправданих
для збагачень роду
пробачте то все є для
суспільної колиски!»

Здаватиметься 
що це їх справа, ось так чинити з кожним
не признавати рівності ніколи
та їм не вдасться спокусити
тима дарами тима шептаннями
про наслідки війни
ці спори зовсім не дратують
 справжньої боротьби!
Занадто лихими завважають справи твої
занадто голосно зазначать
що поклик твій до відчуття краси
до новотворення,
то байдуже для миру
за працю цю ж катують
і все для втіхи для злоради
для млявоти протесту
поставлять вартового, а як ні
 в мішок посадять.
Коли почнуть оголяти владу
відлякуючи одне від одного
на омання поведуть оті надії
тих жертв синів народу
до забуття персони власної та чужої
до німоти чуттів
до суджень сліпоти
до забуття різниць
до розірвань шляхів
до прірв розчарувань.
Твій опір металевий
хоч стомлений охоче не прогнеться
над жалісним становищем
той дух що б’ється поклик знає
нехай кричить, не замовкає, задіється
щосили правди комірець
підніметься понесеться
до справи кожного
проти кого скоєно злочин!