Звёздный час Малоданиловского лицея

      ЗІРКОВИЙ ЧАС МАЛОДАНИЛІВСЬКОГО ЛІЦЕЮ
15 листопада Малоданилівський ліцей, відомий старшим випускникам цього навчального закладу, як Малоданилівська середня школа, святкував своє 50-річчя. Взагалі, як школа він існував значно більше. Ваш покірний слуга ще вчився у середній школі, а мої онуки зараз вчаться вже у ліцеї.
     Час плине, а часи змінюються. У мої часи, це 60-ті роки, школа (старші класи) була розташована частково на території селища, що ближче до зупинки поїздів «Підміська». А інша частина (середні класи) – у старому, пристосованому приміщенні на території теперішнього селища ПМК. Пригадую: класи обігрівали теплом від груби у коридорі. Для неї треба було багато дров і вугілля. Що цікаво, щоби отримати можливість побавитися сокирою і нарубати для школи на день дров завжди стояла черга хлопців з 6-7 класів. Для нас це було, як би для розваги, і зовсім не важко. Кабінет директора і викладацька кімната – одне і те ж, і розміщувалося воно на другому поверсі, у надбудові (голуб`ятник), бо там більше ніщо не могло поміститися. За три роки свого навчання я побував там лише один раз. Директор Семен Пилипович Звєрєв терміново викликав до себе, бо я з необережності розбив шибку у вікні. Потім там побували і мої батьки з того ж приводу.
     Коли перейшли у старший клас, то почали ходити до школи, що на «Підміській». Йти по шпалах залізниці було далеко, ніякого такого громадського транспорту у тому напрямку не було. А поверталися додому в ХЗІ  з другої зміни по темну, увечері.
     І ось у 1963 році на пустому місці, посередині між академмістечком ХЗВІ і селищем Мала Данилівка виросла нова простора, білокам`яна школа. Яка це була знамена подія, яке свято! В середині школи все блищало від чистоти і нової фарби. Величезні по тім часам вікна. Ми, на тоді учні 8-В класу, почувалися наче у королівському палаці. А, восьмих класів набралося аж три. Випускні класи добре попрацювали, щоби навести повний порядок у приміщеннях – виносили будівельне сміття, фарбували вікна, тощо. А головний коридор нам здавався стометрівкою на стадіоні. Одразу і не добіжиш до кінця. Загалом, після тих халуп, в яких розміщувалася стара школа, школярі почувалися на сьомому небі від такого щастя, як нова школа! А нам, учням-жителям сели ща ХЗВІ теж стало значно ближче ходити до школи.
    Відтоді і веде рахунок нова школа, що нині зветься Малоданилівським ліцеєм. На це свято і зібралися випускники різних поколінь та вчителі. Спортивна зала була у святковому вбранні. Спадає думка, скільки ж різних людей тут вчилися?! Солідні, святкові, молоді і не дуже, деякі з державними нагородами. Вчителі і почесні гості у перших і на перших лавах. На шкільне свято прибули голова Дергачівської районної адміністрації Андрій Руденко, голова районної ради Михайло Бушев, голова Малоданилівської селищної ради Анатолій Вєліканов, депутати селищної ради, серед яких почесний громадянин селища Мала Данилівка Маринкін Д.М. Були запрошені і творчі люди: письменник - краєзнавець Ростислав Рибальченко, викладач ХДУ Віктор Мельник. Усі вони, і багато інших запрошених на зустріч, у своїх виступах тепло привітали із святом ліцей, згадали своє шкільне минуле. Було багато квітів, подарунків. Так, наприклад, від РДА ліцей отримав нове обладнання для кабінету фізики. Вчителька-ветеран  Олександра Григорівна Білих подарувала школі власноруч вишиту ікону. Серед багатьох подарунків від випускників і ветеранів школи був і наш, від редколегії газети «Темпус», - книжка нарисів, віршів і художніх оповідань її автора «Я звоню вам с вокзала». Там є нарис під досить оригінальною назвою «Школа», який був опублікований раніше у нашій газеті. Директор ліцею Світлана Пилипівна Катасонова із радістю і задоволенням приймала і сприймала подарунки і добрі слова на адресу ліцею і його вчителів.
       Присутнім у залі дуже сподобався великий святковий концерт у якому прекрасно виступили учні ліцею, викладачі музичної школи ім. Гната Хоткевича, народна артистка України Ніна Шестакова! А на заключному етапі свята продемонстрував свої вокальні можливості весь ансамбль педагогічного колективу Малоданилівського ліцею. Всі три години, поки тривало святкове дійство, було дуже цікаво слухати, бачити все це і знову відчувати себе десятиклассником із далеких 60-х.