Магiя -Снiговий Kоан-

Свіжий сніг, дзюркотить у струмку вода,
підіймається пара, випадає іней.
Паморозь, шержень, тонкий і прозорий лід.
На узвишші кущі глоду.
Далі терен.
За ним берестки і холодне прозоре небо.

Я до себе іду. На горі дім.
Біля нього стара кузня.
Клуня повна торішнім сіном, отавою і пучками трав,
що під сволоком висять на бантинах.
Похилився старий тин.
Треба лагодити весною.
Спокій, мир.
Засівальники там внизу
зграйкою пробиваються левадами.

Я стою, посміхаюся сам до себе.
Захотілося тютюном люльку чомусь набити.
Дивно. Я ж ніколи по-справжньому не курив.
Вже не п'ю горілки, вина, бренді.
Та, мабуть, і не буду пити.
Не питаю для чого живу.
Не шукаю істину.
Просто кохаю.

Зараз треба топити піч, кидати в жерло дубові дрова,
довго дивитися на вогонь.
Час наповнити хату теплом, спокоєм, любов'ю, дзеном.

Дао сьогодні проліг снігом.


© Copyright: Валентин Лученко, 2016