Завжди зi мною погляд твiй

Заходить  день, i темна нічка
Кружляє тихо над селом,
А місяць срібний, наче свічка,
Бентежить пам'ятi крилом.

І хочеться душi відразу
Вернутися в щасливі дні,
Коли не знало серце рани,
Коли були живі рiднi.

Чудовий край, моя вітчизна -
Солодкий сон, смертельний біль,
Моє село - мій Данул* рiднiй,
Завжди зі  мною погляд твій.

Тут запах квитів е особий,
I вільно дихати в життi,
Татарської криниці води -
Студені, чистi i святi.

У  кожнiй  крапельки водиці
Черпаю крапельку добра,
I вiри крапля, як пшениця,
Осипе щедрістю життя.

Тут батькiвске тепло – хатина, 
Криниця дiдова та сад,
Сліди добра братів-кровинок -
Медове  диво - виноград.

Без обiцянок, без пробачень
Земля ця кожного із нас -
Своїх  дiтей, не дуже вдячних,
Чекає, i вогонь не згас…

Зоря встає,  думання гложе :
Прийшла година каяття.
Пробач міні, Всевишній Боже:
Назад немає вороття.


3 июня 2016.

Автор фото – «Данул,Николаевка, Каменкуца».

*Данул - село, расположено на севере Молдовы, на реке Калдаруша, в 41 км. от г. Бельцы. Упоминается в документах с 1787 года.