Сокотися, Йванку
Вуйшов на вулицю, гепнув плитов юй у оболок, та й чекат. А она - хитра биштия, видит го, а сидит тихо, шкірится, бо юй нич не болит, она знає, што Йванко ніде ся не стратит. За пару дню прийде ся сватати, оддаст од себе усьо, што має, упрягне ся, гі кунь у запряг, притягне цілий вуз гурок із паленков, а пак начинит юй файних діточок, а вна вгай буде панійов, бо має розум, а сись сигінь має лиш дяку... а із дяки мож учинити, що йси хочиш.
Дурні вгай мают платити за жунські фіглі.
Йми-ся за розум, куй читаш сись пустий папір. Аж увидиш файну дівку у параднуй свиті, а би-сь знав, што то є лиш хімія...
Сокотися Йванку...
Свидетельство о публикации №216060601938