Перекреслена самотнiсть
Перекреслена самотність важким подихом крізь сльози та біль. Перший подих, перший ковток повітря, перші промені неосяжного й дивного світу. Її очі сяють, а погляд зігріває, неначе літнє ранкове сонце. Вона тремтить, ніжно беручи до рук своє віддзеркалення. Все її життя набуло сенсу, їй є кого захищати та з ким ділитися своєю мудрістю. Вона вільна в своїх думках, але вже обмежена в діях. Вона добре розуміє, що всі помилки минулого враз перекреслило те диво, яке зараз лежить поруч. Все знову буде як колись, сталося переродження душі. Але те відчуття дежавю вже не буде її лякати, як то було раніше, навпаки, вона буде ним насолоджуватися і їх обох захопить вирій перших дотиків, перших кроків, а палітра здивувань дозволить їм малювати захоплюючу й трохи дивакувату картину життя на свій лад.
© Copyright: Андрей Жадан, 2016
Свидетельство о публикации №216060801138
Свидетельство о публикации №216060801138
Рецензии