Вона мандру мiж двома свiтами

Вона мандрує між двома світами, від меридіану до меридіану, відчуває вітер на долоні, хоча гравітація все одно тримає її в полоні. Але вона терпляче чекає тої миті, коли блакитне полотно її огорне, й вона відчалить від земної гавані до зірок, котрі всміхалися їй, коли вона спала.
Піщана вежа, з котрої вона у дитинстві запускала повітряного змія, вже давно осіла й заросла будяками, лише пожовклі фотографії бережуть ті найважливіші миті безтурбоття та свободи. З кожним роком ставало все більше обов'язків й все менше вільного часу. Її внутрішня боротьба між традицією, започаткованою культурою, що дівчата підпорядковані чоловікам й мрією літати, не згасала, а навпаки розпалювала в душі лаву збурення, котра врешті-решт призвела до виверження протесту. Й одної похмурої ночі вона втекла, розчинившись серед безкрайнього степу, щоб через роки здійснити таку жадану й на той час майже нереальну мрію, перелетіти океани й визначити клаптик землі, котрий можливо є тим самим кінцем Землі й з котрого вона ж бере початок.