Щастя купити не можливо, а емоцii - чому б нi

Щастя купити не можливо, а емоції - чому б ні. Вона ними торгувала, продаючи квитки на різні заходи, від того отримуючи особливе задоволення. Її не дуже цікавила творчість тих, хто приїздив з концертами, вона більше захоплювалася тими персонажами, котрі виринали з відкілясь, вмощуючись біля неї, розповідаючи всілякі нісенітниці, але з такою інструктивною інтонацією, неначе гіпнотизери, підпорядковуючи її мозок під свій лад. Завалювали її підсвідомість різноманітними графічними образами, котрі один з одним перетиналися й осідали там. Але вона того зовсім не відчувала, поки не потрапила в пригоду, котра ледь не коштувала їй життя. Під бурхливим тиском пережитого, всі ті образи сформували спектральні промені, які посилили її чуття. Вона спочатку не сприймала серйозно те, які дива з нею почали відбуватися. Достатньо було єдиного погляду на людину, щоб зрозуміти його настрій, відчути, що зараз з ним коїться й у якому напрямку він буде рухатися. Але одного разу, коли вона замріяно споглядала з даху найвищого будинку в місті за світанком, вона почула голос, від котрого здригнулася. То був голос, котрий пішов від неї колись так несподівано, як й з'явився, але лишив в її пам'яті світлі спогади, які гріли душу в часи сірих, холодних буднів. Він розповів про всі тонкощі її незвичного дару, котрий тепер все життя буде супроводжувати її і як їй з тим жити, а головне заповів, щоб як би не було тяжко й які б емоції не збурювали душу, ніколи не проклинай нікого, тому що те повернеться сторицею...