Тремтять останні сонця промені,
День впав у прірву небуття.
Лиш те, що залишилось в спомині,
І називається життя.
Минеться все. І ми минемося.
Для щастя час. І час для болю.
Страждаєм, плачемо, сміємося,
З миттєвостей будуєм долю.
Ми всі сюжет своєї повісті
Складаємо із зради й вірності.
І в хороводі випадковості
Знаходимо закономірності.
Там, де немає місця радощам,
Біда чатує у віконця.
Затям собі - хвала дощам,
Без них ти не цінуєш сонця.
Тремтять останнi сонця променi
© Copyright: Андрей Кд Лаврик, 2016
Свидетельство о публикации №216061500633
Свидетельство о публикации №216061500633
Рецензии
