Вона чудово пам ятала усiх...

Вона чудово пам'ятала усіх, кого проводжала, кожен з них залишив відбиток на її тілі. Вона ніколи не приховувала того, що відчувала. Садила дерево по тому, за ким особливо сумувала. Розуміла прикрість помилок, усвідомлюючи руйнівне значення свого творчого бачення. Але в голос того ніколи не визнавала, не хотіла здаватися слабкою та безпорадною. Оточуючі завжди бачили посмішку, то була стіна, за котру ніхто не міг потрапити окрім неї самої. Змінюючи колір волосся, вона змінювала методи спілкування, від пустоголової пустунки з білими локонами до яскравого стерва, після якого все палало. Методи виховання не дозволяли їй вдаватися до відвертих образ, тому вона лише методично дошкуляла тим, хто їй набридав.
Вона уникала камер, які б засвідчили її присутність на тих заходах, де в неї з кимось співпадали сукні. Бачення відтінків залежало від її настрою, але цього також ніхто не помічав. Вона чудово виконувала свою роль, сценарій до котрої писала сама кожної ночі, так вона була чудовою акторкою, але паскудною особистістю, хоча й цього теж ніхто не помічав, тому що кожен в неї був закоханий.