Вiдчуття Душi

Ох, як важко, важко те сказати,
Що почуто не словами, тяжко передати.
Не намалюєш те, що не бачив ти очима
Не передаси ніяк, якщо на дотик не відчув.
Занадто ж, складні ті слова
Щоб була в них істина проста
Проте кожен з нас
Сам з собою наодинці
Залишаючись в хатинці
Зрозуміє цю підказку враз.
Бо в середині кожного таїться,
А в декого ще й іскриться,
Вогник Щастя, вогник вічний
Почути можна, на рівні серця,
Як посередині, щось там рветься
Спершу тихо та легенько,
А з часом, сильно та живенько.
Запалає той вогонь Душі,
Що вічно горить в пітьмі
Та почуєш ти його, лиш тоді,
Коли закривши очі і на самоті
Ти вдивлятимешся в той Вогонь,
Що сонячне сплетіння,
Лоскотатиме с твого веління
Не завжди, зразу, то виходить
Бо справа та, така важка
Почути Душу – робота не проста.
Без думок собі сидіти
І з любов’ю, старатись Душу зрозуміти.
Хто шукає – той найде.
Хто старанно робить – тому буде.