І знову вибач. Що тобі ще?
Якщо образив, то ненавмисно.
Вже вкотре липень обмив дощем
Старече тіло сумного міста.
Я в цьому фільмі лише глядач,
Що йде в кіно, ніби інші – в храми.
Та клятий автовідповідач
Торочить знову одне й те саме.
Вже небо квітне рясним сузір’ям,
Зірки яскраві, мов смолоскипи.
Я йду самотньо твоїм подвір’ям
І відчуваю, як пахнуть липи.
Коли настане лиха година,
І землю виснажать суховії,
Тебе любитиму. Це єдине,
Що я в житті цім насправді вмію.
Тебе чекатиму. Це останнє,
Що сенс в житті надає поету.
Якби не мрійники й не кохання,
Господь давно б знищив цю планету.
I знову вибач
© Copyright: Андрей Кд Лаврик, 2016
Свидетельство о публикации №216071100394
Свидетельство о публикации №216071100394
Рецензии
