1

ПЕРЕДМОВА
Економічна теорія як фундаментальна наука безперервно
розвивається — формуються нові наукові школи та напрями
досліджень, зазнають логічної довершеності економічні
концепції, уточнюються або відкидаються як такі, що не витримали
випробування практикою, теоретичні постулати. Особливих
якісних змін зазнають теоретичні дослідження економічного
життя суспільства на етапі трансформаційних перетворень,
оскільки виникає потреба не лише у теоретичному осмисленні нових
реалій, а й у необхідності підготувати суб'єктів
господарювання, суспільство в цілому до нових умов економічної співпраці.
Перехід від індустріального до духовно-інформаційного
суспільства, трансформація моделей економічного розвитку під
впливом глобалізації економіки, інтелектуалізація та
індивідуалізація праці, неухильна дематеріалізація виробництва та
перетворення людського капіталу на домінанту економічного
розвитку, безпрецедентні динамічні перехідні процеси породжують
принципово нові проблеми, які не вкладаються у рамки
традиційних уявлень економічної теорії і вимагають нових
концептуальних рішень та методологічних підходів.
Поглиблення розуміння природи суб'єкта економічної
діяльності і законів його діяльності поступово формує нову
предметну сферу економічної теорії, зумовлену реальною тенденцією
зміщення пріоритетів, — з багатства економічного на багатство
соціальне, гуманістичне. Провідною складовою цього багатства
постає людина як особистість і як найвища цінність. Усе це
зумовлює розширення проблематики економічних досліджень на
основі виокремлення людського капіталу як визначального
фактора та результату розвитку соціально-економічних систем.
Становлення економічних засад нової цивілізації, зорієнтова-
11ної на всебічний розвиток людини, кардинально змінює
дослідницькі пріоритети.
Для формування сучасного економічного мислення,
підготовки фахівців нового покоління необхідно не тільки
розробляти фундаментальні проблеми економічної теорії, а й
підготувати принципово нові підручники та впровадити новітні технології
навчання.
Пропонований читачеві підручник підготовлений
колективом авторів, які мають багаторічний досвід викладання
економічної теорії у кращих вищих навчальних закладах країни. Він
вирізняється глибиною аналізу, різноманітністю теоретичних
проблем, оригінальністю подачі матеріалу, логічною
послідовністю та концентрованістю викладу. В ньому органічно поєднані
теоретичне висвітлення проблем економічної теорії з наочністю
подачі матеріалу.
Це один з перших підручників нового покоління, який
увібрав кращий вітчизняний та світовий досвід і забезпечує
можливість впровадження новітніх освітніх технологій. Основні
категорії економічної теорії подані у цілісній, системній
взаємозалежності, що забезпечує органічне входження у макро- та
мікроекономічний простір. Енциклопедичний характер
висвітлення категоріального апарату економічної теорії забезпечує
розкриття сутності та особливостей найвідоміших економічних
теорій, визначення нових дефініцій, зумовлених економічним
розвитком сучасного суспільства. Він надає можливість
самостійно вивчати економічні процеси, систематизувати,
вибудовувати логічно послідовні цілісні економічні знання. Підручник
дає змогу також впроваджувати дистанційні методи навчання,
містить питання для самоперевірки, має об'ємний глосарій,
придатний для впровадження комп'ютерних технологій в
організацію навчального процесу.
Авторський колектив із вдячністю прийме всі зауваження
та пропозиції щодо вдосконалення змісту і форми подання
навчального матеріалу. Висловлюємо слова подяки В. Ятіній та
О. Ганзюк за допомогу у підготовці підручника до друку.
12РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ТЕОРІЇ
ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
СУСПІЛЬСТВА
Глава 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ
ТЕОРІЇ
Економічна наука має справу з
фундаментальними проблемами життя
суспільства; вона стосується усіх і належить усім.
Людвіг фон Мізес
Люди, які ніколи систематично не
вивчали економічну теорію, схожі на глухих, які
намагаються оцінити звучання оркестру.
Пол Самуельсон
§ 1. Зародження й основні етапи розвитку
економічної теорії як науки
Потреби людини дуже різноманітні. Основним джерелом
задоволення їх є виробництво, економічна діяльність людей, оскільки
саме вони створюють для цього необхідні умови.
Поняття економіка (від гр. oikonomia, буквально —
мистецтво ведення домаїпнього господарства) нині застосовують у
чотирьох значеннях:
1) народне господарства певної країни, групи країн або
всього світу;
2) сфера господарської діяльності людини, у якій
створюються, розподіляються і споживаються життєві блага;
133) економічна наука, що вивчає різноманітні економічні
явища і процеси, які відбуваються в суспільстві;
4) сукупність економічних відносин між людьми у сфері
виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що
утворюють певну економічну систему.
Економіка як складна різноманітно структурована система є
об'єктом вивчення спеціальної науки — економічної науки.
Економічна наука — це сфера розумової діяльності
людини, функцією якої є пізнання та систематизація
об'єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної
економічної дійсності.
Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів
відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів
(Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Ко-
лумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та
Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього
господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.
Економічна наука як система знань про сутність економічних
процесів і явищ почала складатися лише в XVI—XVII ст., коли
ринкове господарство почало набувати загального характеру.
Основні етапи розвитку економічної науки показано на рис. 1.1.
Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом
багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство
ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних).
Погляди представників цієї школи відображали інтереси
торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та
розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн,
Т. Манн, Д. Юм.
Фізіократи. На відміну від меркантилістів, фізіократи
вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу
виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в
сільськогосподарському виробництві. Вважали, що
промисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей
у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не
прибуткова для суспільства. Представники: Ф. Кене, А. Тюрго,
Н. Мірабо, Д. Hope.
МРозвиток економічної науки
(з XVI до кінця XIX ст.)
І
Меркантилізм (XVI—XVII ст.)
Фізіократи (XVII—XVIII ст.)
Класична політекономія
(XVIII—XIX ст.)
Марксизм
(XIX—XX ст.)
Маржиналізм
(XIX ст.)
Рис. 1.1. Основні етапи розвитку економічної науки
Класична політична економія. Виникла з розвитком
капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо
зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і
закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть
розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів,
кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують
трудову теорію вартості, а ринок розглядали як
саморегулюючу систему.
Марксизм, або політична економія праці. Засновники цього
напряму К. Маркс і Ф. Енгельс досліджують систему законів
капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу.
Продовжуючи дослідження трудової теорії вартості, зробили аналіз
розвитку форм вартості, запропонували свої концепції додаткової
вартості, грошей, продуктивності праці, відтворення,
економічних криз, земельної ренти. Однак деякі положення марксизму:
про заперечення приватної власності і ринку, посилення
експлуатації і зростання зубожіння трудящих, про єдиний фактор
формування вартості, переваги суспільної власності, неминучість
краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості й
не знайшли практичного підтвердження. Тому нині вони
переглядаються і піддаються справедливій науковій критиці.
15Маржиналізм (від англ. marginal — граничний) — теорія,
яка пояснює економічні процеси і явища, на основі
універсальної концепції використання граничних, крайніх ("max" чи
"min") величин, які характеризують не внутрішню сутність
самих явищ, а їхню зміну у зв'язку зі зміною інших явищ.
Дослідження маржиналістів ґрунтуються на таких категоріях, як
"гранична корисність", "гранична продуктивність", "граничні
витрати" і т. ін. Маржиналізм використовує кількісний аналіз,
економіко-математичні методи і моделі, в основі яких лежать
суб'єктивно-психологічні оцінки економічних процесів і явищ
індивідом. Представники маржиналізму — К. Менгер, Ф. Візер,
У. Джевонс, Л. Вальрас.
У сучасній західній економічній науці існують різні
напрями, течії, школи, типологія яких відрізняється як за методами
аналізу, так і за розумінням предмета й мети дослідження.
Концептуально відрізняються і підходи до вирішення економічних
проблем. Однак цей поділ значною мірою умовний, тому всю
сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у такі
чотири основні напрями: неокласицизм, кейнсіанство,
інституціоналізм, неокласичний синтез. Основні напрями сучасної
економічної теорії показано на рис. 1.2.
Сучасні напрями економічної теорії
Неокласичний
синтез
Рис. 1.2. Основні напрями сучасної економічної теорії
Неокласицизм. Досліджує та розвиває ідеї класичної
політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність
втручання держави в економіку, розглядає ринок як
саморегульовану економічну систему, здатну самостійно встановити
необхідну рівновагу між сукупним попитом і сукупною пропози-
Неокласицизм
Кейнсіанство

Інституціоналізм
16цією. Засновники теорії—А. Маршалл і А. Пігу. Послідовники —
Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Дж. Гілдер, Ф. Кей-
ганта ін.
Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і
шкіл: монетаризм, теорію економіки пропозиції, теорію
раціональних очікувань та ін. Особливою популярністю
користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є
американський економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники
монетаризму: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен.
Монетаризм — теорія, яка пропонує відмову від активного
втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що
перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні
економічної рівноваги, розвитку виробництва і зміні обсягів
валового національного продукту (ВНП). За правилом
монетаризму приріст грошової маси (монетарної бази) має бути
скоординований з темпами зростання ВНП, динамікою цін і швидкістю
обертання грошей за такою схемою (рис. 1.3).
Приріст
грошової
маси (AM)
Зростання товарного
попиту (AQ)
ВНЩР Q)
Динаміка цін (АР)
Рис. 1.3. Монетарні важелі регулювання ВНП
Кейнсіанство — одна з провідних сучасних теорій, на
противагу неокласикам, обґрунтовує об'єктивну необхідність
активного втручання держави в регулювання ринкової економіки
шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через
проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновником
теорії є видатний англійський економіст Дж.М. Кейнс. Кейн-
17сіанство виникло в 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби
подолання Великої депресії (1929—1933 pp.), яка поставила
економічну систему капіталізму на межу повної катастрофи. Ідеї
Дж.М. Кейнса, викладені в його головній праці "Загальна
теорія зайнятості, процента і грошей" (1936), широко
застосовувалися провідними країнами світу в практиці регулювання
ринкової економіки, що дало їм змогу відносно швидко подолати
кризові явища, досягти стабільних темпів економічного зростання
і динамічної рівноваги. Кейнсіанська концепція стимулювання
попиту наведена на рис. 1.4.
Рівень
процента
Державні
витрати
/
/
Норма
прибутку
[-;
Обсяг
інвестицій
->
Обсяг
виробництва,
зайнятість
Рис. 1.4. Кейнсіанська концепція стимулювання попиту
Прихильники і послідовники Кейнса (Дж. Робінсон, П. Сраф-
фа, А. Хансен, Н. Калдор, Р. Лукас та ін.) виступають за активну
участь держави у структурній перебудові економіки, визнають за
необхідне запровадження антикризового та антициклічного
регулювання, перерозподілу доходів, збільшення соціальних виплат.
Інституціоналізм, або інституціонально-соціологічний
напрям, представниками якого є Т. Веблен, Дж. Коммонс,
У. Мітчелл, Дж. Гелбрейт, Я. Тінберген, Г. Мюрдаль таін.,
розглядають економіку як систему, в якій відносини між
господарюючими суб'єктами складаються під впливом як економічних,
так і правових, політичних, соціологічних і
соціально-психологічних факторів. Об'єктами вивчення для них є "інститути", під
якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, а також
правові, морально-етичні норми, звичаї, менталітет, інстинкти
людей і т. ін.
Неокласичний синтез — узагальнююча концепція,
представники якої (Д. Хікс, Дж. Б'юкенен, П. Самуельсон, Л. Клейн
18та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і
державного регулювання економічних процесів, наголошують на
необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу
раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів
економічної теорії.
§ 2. Предмет економічної теорії та еволюція
у його визначенні різними школами
Предмет економічної теорії надзвичайно складний і
багатогранний, так само, як складна, багатогранна і динамічна
економічна зкиттєдіяльність людини. Цим пояснюється неможливість
короткого і всеохоплюючого визначення предмета, яке було б
придатне для всіх етапів розвитку людського суспільства.
Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама
перебуває у постійному пошуку і розвитку, предмет її
дослідження змінюється й уточнюється. Еволюцію уявлень про предмет
економічної теорії наведено на рис. 1.5.
Такий далеко неповний перелік визначень предмета
економічної теорії.
Як бачимо, формування предмета економічної теорії
представники традиційних шкіл пов'язували з примноженням
багатства, економічними законами, виробничими відносинами
між людьми, а сучасні західні економісти — з проблемами
"рідкісності", "обмеженості ресурсів та ефективності використання
їх", "альтернативності вибору" тощо. Таке розмаїття визначень
предмета економічної теорії не можна вважати недоліком чи
слабкістю цієї науки. Воно є природним явищем, оскільки
відображає еволюцію вивчення такого складного і суперечливого
соціального об'єкта, як економічна система. При цьому ні одне з
наведених визначень не може претендувати на повне, вичерпне
розкриття сутності досліджуваного об'єкта. Кожна теорія відбиває
певну сторону, грань, зріз проблеми, що досліджується, і, отже,
робить певний вклад в економічну науку. З цього приводу П. Са-
муельсон, автор відомого на Заході підручника "Економікс"
зазначає, що визначення теоретичної економіки як науки
розкривають її предмет із різних сторін, оскільки беруться до уваги
різноманітні аспекти життєдіяльності людства, в тому числі й
19Визначення предмета
економічної теорії
Школа (автори)
Вчення про закони домашнього
господарства, домоводства
Наука про створення, примноження
та розподіл багатства нації
Наука про виробничі відносини та
закони, що управляють виробництвом,
розподілом, обміном і споживанням благ
на різних етапах розвитку людського
суспільства
Сучасні західні економісти визначають
економічну теорію як науку про:
— сферу індивідуальних і суспільних дій
людей, що найтіснішим чином
пов'язана зі створенням і використанням
матеріальних основ добробуту;
— дії людей у процесі вибору обмежених
ресурсів для виробництва різних
товарів;
— діяльність людей за умов рідкісності
ресурсів;
— вивчення поведінки людей як зв'язку
між метою та обмеженістю засобів,
що можуть мати альтернативні
шляхи застосування;
— ефективне використання обмежених
виробничих ресурсів або управління
ними з метою досягнення
максимального задоволення потреб людини
Давньогрецькі та
давньоримські мислителі
Меркантилісти,
фізіократи, класична політична
економія
Марксисти
А. Маршалл
П. Самуельсон
Е. Долан
Дж. Робінсон
К.Р. Макконнелл,
С.Л. Брю
Рис. 1.5. Еволюція визначення предмета економічної теорії
20економічний, а це не дає змоги сформулювати стисле і в той же
час всеохоплююче його визначення. Тому всілякі спроби
абсолютизувати якусь одну концепцію, один підхід до визначення
предмета економічної теорії є неприйнятними і
непродуктивними, оскільки суперечать сутності економічного життя і сутності
самої науки — вона втрачає науковість.
Економічна теорія — творча наука, яка постійно
збагачується новими знаннями, предмет її дослідження розширюється й
уточнюється. В сучасних умовах гуманізації, інтелектуалізації,
соціалізації суспільного життя та глобалізації економічних
процесів її предметна сфера еволюціонує в напрямку розширення й
ускладнення її проблематики, залучення до наукового
дослідження додаткових пластів соціально-економічних відносин,
врахування багатомірності їх взаємодії і визначення людини як
центру економічної системи.
Сучасний розвиток економічної теорії характеризується
такими рисами:
— різновекторністю наукової творчості, структури й методів
пізнання, що допускає множинність і синтез теоретичних
концепцій та наукових ідей;
— відмовою від загальнообов'язкових критеріїв істинності
та від теорій, що претендують на універсальність;
— взаємовпливом і толерантним змаганням ідей та
пізнавальних підходів, що розширює можливості бачення
взаємодоповнюючих істин у суперечливих міркуваннях;
— розширенням традиційної проблематики та понятійного
апарату економічної науки на основі складних і динамічних
процесів, породжених глобальністю проблем та завдань, що
виникають у ході соціально-економічних перетворень;
— впровадженням в економічних дослідженнях нової
перспективної методології аналізу, заснованої на синергетичному
підході, який відкриває широкі можливості багатоаспектного
висвітлення сутності економічних процесів і явищ.
Парадигма сучасної вітчизняної економічної теорії повинна
мати ще й національно-історичну складову, яка передбачає
врахування трансформаційної специфічності національної еконо-
21міки, її інституціональних і відтворювальних особливостей, а
також національного економічного менталітету народу,
історичних, культурних, демографічних і інших особливостей країни.
Врахування національно-економічної компоненти є важливою
умовою глибокого розуміння сучасних соціально-економічних
процесів, які відбуваються в країні, і наукового прогнозування
тенденцій їх розвитку в перспективі.
Отже, розвиток сучасної економічної теорії відбувається на
основі поєднання процесу плюралізації зі зростаючою
тенденцією до інтеграції її різноманітних напрямів і шкіл, з
превалюванням синтезованих і комплексних підходів до дослідження
соціально-економічних процесів. Не в протиставленні, а у
взаємозбагаченні й науковому синтезі різних концепцій і полягає
демократизм і синергізм ефекту спільної праці вчених-еко-
номістів, який дає змогу глибше розкрити предмет економічної
теорії в усій його багатогранності.
Узагальнюючи сказане, можна так визначити предмет
економічної теорії в політекономічному аспекті.
Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає
закони розвитку економічних систем, діяльність
економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в
умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх
безмежних потреб.
Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і
назва економічної науки (рис. 1.6).
Економія
Політична
економія
Економічна теорія
(Сучасні
назви)
1
Економікс
Рис. 1.6. Еволюція назви економічної науки
22Термін економія (від гр. oikonomia) ввели в обіг
давньогрецькі мислителі Ксенофонт і Арістотель. У перекладі з
грецької він буквально означає "мистецтво ведення домашнього
господарства", "домоводство" ("ойкос" — дім, домашнє
господарство; "номос" — вчення, закон).
Термін "політична економія" був уперше застосований
французьким меркантилістом Антуаном Монкретьеном у праці
"Трактат політичної економії", написаній у 1615 р. З грецької
"політикос" перекладається як державний, суспільний. Отже,
цей термін у поєднанні з терміном "економія" означає науку про
ведення господарства в державі, суспільстві.
В економічній науці термін "політична економія" домінував
до кінця XIX ст. — часу виходу (1890 р.) праці відомого
англійського економіста А. Маршалла "Принципи економікс". Економіко —
це неокласичний напрям в економічній науці, який має за мету
синтезувати класичну політичну економію і маржиналізм.
В сучасних умовах у більшості країн світу (особливо англо-
американських) політична економія функціонує під назвою
"економікс", в ряду інших — як "економічна теорія" або як
"політична економія". Кожна з них має свій аспект дослідження і
викладення. Проте вони по суті є назвами однієї і тієї самої
економічної науки, що постійно розвивається та досліджує
економічні явища і процеси на різних етапах розвитку людського
суспільства.
Еволюція термінів "економія", "політична економія",
"економікс", "економічна теорія" об'єктивно зумовлена розвитком
самої економічної науки і об'єкта її дослідження —
економічної системи.
Економічна теорія в широкому розумінні включає такі
розділи: основи економічної теорії (політекономія), мікроекономіка,
мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка (рис. 1.7).
Основи економічної теорії (політекономія) — це
фундаментальна, методологічна частина економічної науки, яка
розкриває сутність економічних категорій, законів та
закономірностей функціонування і розвитку економічних систем у різні
історичні епохи.
Мікроекономіка вивчає економічні процеси і поведінку
економічних суб'єктів первинної ланки: домогосподарства, під-
23Загальна економічна теорія
Основи
економічної
теорії
(політекономія)
Мікро-
економіка
Мезо-
економіка
Макро-
економіка
Мега-
економіка
Рис. 1.7. Структура загальної економічної теорії
приємства, фірми. Вона аналізує ціни окремих товарів,
витрати на їхнє виробництво, прибуток, заробітну плату, попит і
пропозицію на товари та ін.
Макроекономіка вивчає закономірності функціонування
господарства в цілому, тобто на рівні національної економіки.
Об'єктом її дослідження є валовий національний продукт,
національний дохід, національне багатство, рівень життя
населення, проблеми безробіття, інфляція та її причини, грошовий обіг,
рух процента, податкова політика, кредитно-банківська
система та ін.
Мезоекономіка вивчає окремі галузі й підсистеми
національної економіки (агропромисловий комплекс, військово-
промисловий комплекс, торговельно-промисловий комплекс,
територіально-економічні комплекси, вільні економічні зони
таін.).
Мегаекономіка вивчає закономірності функціонування і
розвитку світової економіки в цілому, тобто на
глобально-планетарному рівні.
Зауважимо, що загальна економічна теорія не є механічною
сумою її складових. Усі її частини перебувають у нерозривній
єдності та органічному взаємозв'язку, що забезпечує цілісне
сприйняття економіки як самодостатньої та динамічної
системи, яка функціонує на національному і загальносвітовому рівнях.
Економічна теорія залежно від функціональної мети
поділяється на позитивну та нормативну економічну теорію.
24Позитивна економічна теорія ставить за мету всебічне
пізнання економічних процесів та явищ, розкриває їхні
взаємозв'язки та взаємозалежність, які зумовлюються реальною
дійсністю. Тобто вона досліджує фактичний стан економіки,
економічну дійсність і відповідає на запитання: яка вона є?
Нормативна економічна теорія з'ясовує об'єктивні
процеси, дає їм оцінку, робить висновки та розробляє рекомендації
щодо вдосконалення економічної системи, переходу її на вищий
ступінь розвитку. Вона відповідає на запитання: як повинно
бути, що для цього треба зробити?
Отже, ця наука, з одного боку, покликана вивчати реальні
факти, з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки в економічній
системі, з іншого, — давати рекомендації щодо її вдосконалення
з метою ефективнішого використання наявних ресурсів і
досягнення на цій основі вищого рівня задоволення суспільних
потреб. Таким чином, економічна теорія виконує не тільки
пізнавальну, а й прикладну функцію.
§ 3. Методи пізнання економічних процесів і явищ
та їхня класифікація
Для того, щоб одержати нові знання, треба свідомо
застосовувати науково обґрунтовані методи. Це важлива умова
розвитку всіх наук, у тому числі економічної теорії. Метод
науки (від гр. metohodos "шлях до якої-небудь мети")
покликаний забезпечити найбільш глибоко розкриття сутності її
предмета.
Економічна теорія використовує широкий спектр прийомів
і способів дослідження свого предмета, які й визначають зміст
її методу.
Метод економічної теорії — це сукупність прийомів,
засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються
категорії і закони функціонування та розвитку економічних
систем.
Складність і багатовимірність економічної системи вимагає
адекватних методів її пізнання. Фундаментальний принцип ме-
25тодології економічної теорії полягає в системному підході до
аналізу. Економіка становить певну цілісність, в якій
виявляється взаємозв'язок елементів, компонентів, що входять до її
складу. При цьому цілісність визначається не тільки складом
властивих їй елементів, а й різними зв'язками між ними.
Системний підхід в економічній теорії означає вивчення
внутрішніх причинно-наслідкових,
структурно-функціональних, ієрархічних, прямих і зворотних зв'язків. Саме їх
пізнання дає змогу виявити складні процеси розвитку економічної
системи, з'ясувати природу багатьох економічних процесів і явищ.
Економічна теорія застосовує як загальнонаукові, так і
специфічні для даної науки методи пізнання економічних явищ і
процесів (рис. 1.8). Системний підхід використовується як у
загал ьнонаукових, так і у спеціальних для економічної теорії
методах пізнання.
Діалектика як метод — загальний для всіх наук метод
пізнання, у тому числі і для економічної теорії. Він базується на
використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих ще
видатним німецьким філософом Георгом Гегелем, сутність яких
полягає у пізнанні економічних явищ і процесів у їхньому
взаємозв'язку та взаємозалежності, у безперервному розвитку, у
розумінні того, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни
якісного стану, що джерелом розвитку є внутрішні суперечності
явищ, єдність і боротьба протилежностей.
Особливістю теоретико-економічного дослідження є те, що
при вивчені економічних процесів не можна користуватися
конкретними прийомами і технічними засобами, які широко
застосовуються, наприклад, у природничих науках. Тут
використовують наукове економічне мислення у вигляді наукової
абстракції.
Наукова абстракція як метод полягає в поглибленому
пізнанні реальних економічних процесів шляхом
виокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища,
очищених (абстрагованих) від всього другорядного, випадкового,
неістотного. Результатами застосування методу наукової
абстракції є формування понять, категорій, виявлення і
формування економічних законів.
26Наукова абстракція
Діалектика
Поєднання
історичного і
логічного підходів
Економічне
моделювання
статистичний,
математичний, порівняльний,
графічний, системний,
функціональний та інші
прийоми аналізу
Рис. 1.8. Основні методи економічної теорії
Аналіз і синтез як метод дослідження застосовується в
єдності двох його складових.
При аналізі об'єкт дослідження розумово або фактично
розкладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при
синтезі відбувається об'єднання різних елементів, сторін об'єкта
в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними. Аналіз
сприяє розкриттю істотного в кожному елементі, а синтез
завершує розкриття суті об'єкта в цілому.
Індукція і дедукція. Індукція — це метод пізнання від
окремого до загального, від знання нижчого ступеня до знання
вищого ступеня. Дедукція — метод пізнання від загального до
одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектичний
зв'язок одиничного, особливого і всезагального.
Історичний і логічний методи використовуються
економічною теорією для дослідження економічних процесів у єдності.
Історичний метод вивчає ці процеси у тій історичній
послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися один за
Аналіз і синтез
Індукція
і дедукція
Економічний
експеримент
27одним у житті. Логічний метод досліджує економічні процеси
в їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до
складного, звільняючись при цьому від історичних випадковостей,
зигзагів і подробиць, не властивих цьому процесові.
Економічне моделювання — це формалізований опис і
кількісне вираження економічних процесів і явищ (за допомогою
математики й економетрики), структура якого абстрактно
відображає реальну картину економічного життя. Економічні моделі
(рис. 1.9) дають можливість наочно і глибше дослідити основні
риси й закономірності розвитку реального об'єкта пізнання.
>
Види економічних моделей
г
Макро-
і мікроеко-
номічні
^
г
Абстрактно-
теоретичні
і конкретно-
економічні
>Ґ ЛГ
Статичні
і динамічні
Графічні,
математичні,
статистичні,
комп'ютерні
Рис. 1.9. Види економічних моделей
Економічний експеримент — штучне відтворення
економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально
сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Економічний
експеримент дає змогу на практиці перевірити обґрунтованість
наукових теорій і рекомендацій, щоб попередити помилки та
провали в економічній політиці держави. Особливо важлива роль
експериментів на переломних етапах розвитку економіки, в період
криз, проведення економічних реформ, стабілізації та ін.
Для пізнання соціально-економічних процесів економічна
теорія використовує і такі загальнонаукові методи пізнання,
як поєднання кількісного і якісного аналізу, метод порівнянь,
розробка наукових гіпотез.
Метод якісного і кількісного аналізу. Він передбачає чітке
виявлення якісної визначеності економічного явища і підкрес-
28лення тих складових, елементів, які піддаються кількісному
виміру, вивчення динаміки процесу; виявлення факторів, що
впливають на його зв'язки в системі.
Поєднання кількісного та якісного аналізу здійснюється за
допомогою математичних і статистичних методів. Його
використання дає теоретичне підґрунтя для визначення конкретних
практичних завдань щодо темпів і пропорцій розвитку
господарства, розробки програм розвитку економіки тощо.
Метод порівняння. Для визначення схожості та відмінності
господарських явищ використовують метод порівнянь.
Необхідність порівняння як загальнонаукового методу зумовлена
тим, що в економічному житті ніщо не може бути оцінено саме
по собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні.
Для того, щоб пізнати невідоме, оцінити його, потрібен
критерій, яким, як правило, є вже відоме, раніше пізнане. Способи
порівнянь різноманітні: порівняння ознак, властивостей,
статистичних величин, економічних категорій, дії економічних
законів за різних умов тощо.
Розробка наукової гіпотези. Якщо зміст економічного
явища, яке вивчається, не відомий, а фактів для його з'ясування не
достатньо, то дослідник змушений обмежитися теоретичним
припущенням, тобто науковою гіпотезою. Щоб наукова
гіпотеза перетворилася на повноцінну теорію, потрібні додаткові
докази, практичні підтвердження.
Використання гіпотези має важливе значення для
розвитку економічної теорії. Вона сприяє розв'язанню суперечностей
між новими фактами і застарілими теоретичними поглядами.
Гіпотеза ставить проблеми, які сприяють ефективнішому
веденню наукових пошуків. Вона дає можливість перевірити всі
можливі шляхи дослідження і обрати з них найбільш правильні та
науково обґрунтовані.
§ 4. Економічні категорії, закони та принципи.
Пізнання і використання економічних законів
Економічна теорія, пізнаючи об'єктивну економічну реальність,
відкриває і формулює економічні категорії, закони і принципи.
Економічні категорії — абстрактні, логічні, теоретичні
поняття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки пев-
29них економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність,
капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.
Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі,
що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки
і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони
виражають сутність економічних відносин.
Економічні принципи — теоретичні узагальнення, що
містять допущення, усереднення, які відображають певні
тенденції розвитку економічної системи.
Принципи пов'язані з економічними законами, але на відміну
від них обєктивно у природі не існують. Вони спеціально
створюються у процесі систематизації економічних знань і
виступають у вигляді певних постулатів, які можна розглядати як
форму реалізації, використання економічних законів. Принципи
мають менш стійкий і менш обов'язковий характер, ніж закони.
Економічні закони у своїй сукупності створюють систему
економічних законів (рис. 1.10), яка включає всезагальні,
загальні і специфічні закони. Всезагальні закони вважають
законами соціально-економічного прогресу, оскільки вони
виражають фундаментальні основи та послідовність розвитку
людського суспільства на всіх етапах.
Система економічних законів
Всезагальні —
функціонують
у всіх економічних
системах (закон
зростання
продуктивності праці,
закон зростання
потреб, закон
нагромадження, закон
відтворення та ін.)
Загальні —
функціонують у кількох
економічних
системах, де існують для
них відповідні
економічні умови
(наприклад, закони
ринкової
економіки: попиту і
пропозиції, конкуренції,
грошового обігу
таін.)
Специфічні —
функціонують
лише у межах
однієї економічної
системи
Рис. 1.10. Система економічних законів
ЗОСпецифічні економічні закони, з одного боку, розкривають
сутність соціально-економічних відносин у певній економічній
системі в процесі її розвитку, з другого, — окремі її сфери.
Економічні закони мають як спільні, так і відмінні риси
порівняно із законами природи (рис. 1.11).
Загальні властивості
Економічні закони, як і закони природи,
мають об'єктивний характер,
тобто виникають та існують незалежно
від волі і свідомості людей. Вони
зумовлюються наявними соціально-
економічними умовами
Економічні закони:
— є законами господарської
діяльності людей і поза
нею не існують;
— мають історично
минущий характер;
— відкриттю та
використанню їх людиною
протидіють сили суспільства, що
сходять з історичної арени
Закони природи:
— є законами природи і
можуть діяти поза людським
суспільством (наприклад,
закон всесвітнього тяжіння);
— діють довічно і завжди;
— відкриття та
використання відбуваються відносно
спокійно, не викликаючи
суттєвих
соціально-економічних суперечностей
Рис. 1.11. Загальні властивості та відмінності економічних
законів і законів природи
Форми пізнавання та використання економічних законів.
Існують дві основні форми пізнання та використання
економічних законів: емпірична, коли люди, не знаючи сутності
економічних законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй
практичній діяльності, та наукова, коли люди, пізнавши і
розкривши сутність економічних законів, використовують їх
свідомо, а отже, більш ефективно у своїй економічній діяльності.
31Рівні використання
економічних законів
Перший
Науково-теоретичний
На основі результатів наукового аналізу
економічних процесів та явищ відкриваються
і формулюються економічні закони, дається
тлумачення їх і створюються концепції
розвитку економіки
Другий
Державно-управлінський
Державна влада, спираючись на закони
економічної теорії і провідні концепції, розробляє
відповідні правові закони та положення,
визначає програми економічного розвитку та
форми і засоби виконання їх
Третій
Господарсько-практичний
Використання економічних законів у
практиці господарювання економічних суб'єктів
Рис. 1.12. Рівні використання економічних законів
§ 5. Функції економічної теорії
У процесі становлення і розвитку економічної теорії як
науки були сформовані і її основні функції (рис. 1.13):
пізнавальна, методологічна, практична, прогностична, виховна.
Пізнавальна
Практична
Функції
економічної
теорії
Прогностична
Методологічна
Виховна
Рис. 1.13. Функції економічної теорії
32Пізнавальна (евристична) функція. Реалізується через
дослідження сутності економічних процесів і явищ.
Розкриваючи і формулюючи економічні категорії і закони, економічна
теорія тим самим збагачує знання людей, примножує
інтелектуальний потенціал суспільства, розширює науковий світогляд
людей, сприяє науковому передбаченню економічного
розвитку суспільства.
Методологічна функція полягає в тому, що економічна
теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої
системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові
поняття, економічні закони, категорії, принципи
господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності.
Практична функція економічної теорії зводиться до
наукового обґрунтування економічної політики держави, розробки
рекомендацій щодо застосування принципів і методів
раціонального господарювання.
Економічна політика — це цілісна система заходів
держави, спрямованих на розвиток національної економіки в
інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має
визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем.
Між економічною теорією і практикою існує тісний
взаємозв'язок (рис. 1.14). Будь-яка теорія без зворотного зв'язку з
практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує
замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового
аналізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь-якої теорії.
Практика — критерій істинності економічних знань. Вона веде
до знання, знання — до передбачення, передбачення — до
раціональних дій, дія — до вдосконалення практики. Такий цикл
зв'язків постійно повторюється, щоразу піднімаючись на вищий
рівень.
Прогностична функція економічної теорії виявляється у
розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-
економічного розвитку країни в майбутньому. По суті, вона
зводиться до розробки прогнозів довгострокових програм
розвитку суспільного виробництва з урахуванням майбутніх ресурсів,
витрат і можливих кінцевих результатів.
2 Базиленич 1і. Д.
33Економічна
реальність
(буття)
—>;
Економічна
теорія
(знання і
рекомендації)
—;
Економічна
політика
(мета і дія)
—;
Господарська
практика
(результат)
Рис. 1.14. Взаємозв'язок економічної теорії і господарської
практики
Виховна функція — полягає у формуванні в громадян
економічної культури, логіки сучасного ринкового економічного
мислення, аналітичних здібностей, які забезпечують цілісне
уявлення про функціонування економіки на національному і
загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну
господарську поведінку в умовах ринкової системи. Вона
виховує у них усвідомлення того, що досягти професійних успіхів і
вищого життєвого рівня можна лише оволодівши глибокими
знаннями, в результаті наполегливої праці, прояву
підприємливості та ініціативи, прийняття та обґрунтування рішень і
здатності брати на себе відповідальність за свої господарські дії в
умовах конкуренції.
Однак потрібно знати, що готових, раз і назавжди придатних
рецептів економічної поведінки теоретична економіка не дає. З
цього приводу Дж. М. Кейнс підкреслював, що економічна теорія
"не є набором уже готових рекомендацій для застосування
безпосередньо у господарській практиці, вона є швидше методом,
інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи
тому, хто нею володіє, приходити до правильних висновків".
Економічне мислення — це сукупність поглядів, уявлень
та суджень людини про реальну економічну дійсність, які
визначають її господарську поведінку.
Є два види економічного мислення: буденне і наукове.
Буденне мислення — поверхове, однобічне і безсистемне
сприйняття людиною реальних економічних процесів, на
підставі чого вона робить суб'єктивні, часом помилкові,
висновки і судження щодо економічних проблем.
34Наукове мислення — всебічне і глибоке пізнання людиною
економічної дійсності на основі використання наукових методів
дослідження, що дозволяє розкрити сутність економічних
процесів, об'єктивно оцінити їхню суспільну значущість і
прогнозувати тенденції розвитку в майбутньому (рис. 1.15).
Перший
Другий
Третій
Спостереження і відображення у свідомості
людини реальної економічної дійсності
Обробка та осмислення одержаної
економічної інформації і вироблення на цій основі
наукових понять, категорій і законів
економічного розвитку
Реалізація, впровадження людиною
одержаних економічних знань у своїй господарській
діяльності
Рис. 1.15. Етапи формування наукового економічного мислення
Отже, за сучасних умов, коли наша країна здійснює
перехід до якісно нового стану економіки, функціональна роль
економічної теорії істотно підвищується. Щоб змінити
умови нашого життя, зробити його кращим, необхідно мати
глибокі економічні знання для розпізнавання природи
економічних взаємозвязків та взаємозалежностей, оволодіння
механізмами використання економічних законів у господарській
діяльності.