2. Мий Свит Эмоций

Фото зроблено 31.01.2016р


Я розумію, коли хтось з кимось обмінюється віршами, думками. Це добре. Значить ці люди знайшли спільну домовленість. Але тоді постає запитання, а що я роблю між ними? Я не домовлялася, не дозволяла щоб хтось входив у мій простір.
 
Я ж не даремно ставлю свої старі і нинішні фото. Попереджаю майбутніх розумників, щоб виміряли свої сили, коли входять у мій простір.

Я рік тому добу листувалася з одним автором у емейл. Він заради своїх цілей прийняв чужу силу... 107 жінки. Мені написав, що пожалів її. Це все брехня, що хтось не може померти, поки не позбутися своїх темних магічних сил. Це не людина не хоче вмирати, а та сила не хоче йти з ним звідси.

Моя мама розумом заснула, коли зрозуміла, що не може померти. Її енергія два роки тухла у ній. Коли Я це зрозуміла рік тому, то сказала своїй енергії, щоб не надумала щось зробити для мене те, що мені не властиво. Я усередині не переробиш ні для багатства, ні для чоловіка. Якщо я це відчую, то розумом не засну, я просто не прокинуся. Я не буду жити без думок, як мама. Я не буду, як її старша сестра жити у склерозі. Але вона померла ще у 90-х. Мамина мама прожила майже 92г і у неї дівоча пам*ять трапилася десь років в 80-85.

Я коли дізналася, що моя старша двоюрідна сестра Валя боїться, що бабуся помре або її мама Марія, тому що у той час тільки вони отримували гроші, а в МТС не платили зарплату... мені стало боляче усередині. Я просто відчула біль тітки і бабусі. Я тоді сказала сестрі,.. я розумію, що гроші потрібні, а ти хочешь ось сама так жити і щоб твої діти і онуки не відпускали тебе померти і позбутися від страждань тільки тому, що у тебе є місячний дохід?

Сестра старша на 2 роки. У неї 3 дітей. Я їй сказала, що у мене у три рази більше і мені батьки теж часто допомагають, але я не хочу такої життя їм. Незабаром тітка померла, а потім і бабуся. Я так думаю, що моє співчуття і щось ще допомогло їм піти.

До чого так пишу?
Люди не дуже добре розуміють той емоційний стан, який використовують спільно з іншими людьми. У мене багато друзів і гостей. Тих хто проситися у друзі, я питаю навіщо. Якщо не отримую відповіді або вона мені не подобаться, то не беру. Були випадки, коли мовчки приймала. Просто людина надсилала заявки довго і та людина фізично не здорова. Нічого у листах не просила.

Я пишу великі листи?
Ось так я спілкувалася з деякими розумниками-поетами. Смішні люди-чоловіки. Вони хочуть отримати таку жінку, але при цьому їм плювати на її бажання, її світ емоцій. Хочуть перо Жар-птиці або самого птаха, а як все утримати і не обпалити себе і не знають.

Мені якось написали, що я самотьня, що у мене болить душа... це так і не так.
Я просто відчуваю самотніх людей і їх біль душі. А я не самотня на кшталт того, що мене не любить чоловік і не зігріває щоночі. Мене люблять НЕБЕСА... так боляче відчувати той холодно пекучий вогонь, але я навчилася його долати і не дозволила нікому вкрасти мій Світ емоцій- водоспад думок, які народжуються щохвилини... співчуття навіть до людей, які мені неприємні, яким я неприємна.

Мене кохали і бажали чоловіки у минулому житті. Зараз ще більше бажають. Тільки мені не хочеться падати до їх обійм. Чому? Тому що ніхто не разу не запитав, а що я хочу, що мені потрібно. Кликали до себе. Гроші пропонували на дорогу. А ось до мене приїхати сміливості і немає. Всі чоловіки хитруни. Напружила пам*ять... упс ... ніколи не зустрічала такого, заради якого жертву варто робити. Таких немає.


продовження у http://www.proza.ru/2016/07/28/280

Тысяча Один Рецепт Письмоносицы, 2016.06.26