Психопортрет Др Хауса

Доктор Хаус, як зрозуміло з назви, працює лікарем-діагностом, тобто з'ясовує  як людині запобігти тих чи інших наслідків, від хвороби, або як ії зупинити.
Особистість доктора Хауса досить загадкова, з перших серій ця людина здається знахабнілою, прямолінійною, занадто прямолінійною, трохи нав’язливим зі своїми ідеями. Правду, він рубить з плеча, але й багато емоцій залишав у душі, залишаючи таке враження, яке йому хотілось залишити.  Грегорі, уже сильно тримається за твою точку зору, і гора може зворухнутись, але він не зречеться своєї точки зору, тільки якщо він сам це не зрозуміє. Але коли його підопічні збиралися піти, він, самими різними засобами намагався їх зупинити. Це  дає зрозуміти що не все загублено, що вони грають якусь роль в його житті. Усі люди мають властивість звикати, і Хаус так само, він звик до них і йому було б болісно їх втрачати, але також і болісно визнати це.  Він є людиною не із балакучих. У нього немає ніяких рамок або правил. Але його поведінці є пояснення, люди такими не становляться. Можливо в його дитинстві були фактори які могли якимось чином впливали на його теперішній характер. З серіалу можна подумати що його хворі не мають для нього ніякого значення, але я зрозуміла що це не так, тільки після того, як побачила серію де привозять дівчину хвору на булеймію. Як нам відомо, за недостатній увазі до дитини, дуже багато шляхів до прірви, та цих прірв багато. В одну із них  стрибнув, як може здаватись, Хаус. Або він хоче, аби усі думали саме так. Але це може побачити тільки людина обізнана, інші ж подумають лише що це нахаба, яка добре пригрілася на своєму місці. На справді, він добряк, і це можна зрозуміти залізши йому в душу, але ніхто цього не робить. Не треба забувати що він іще й досить розумний. Кільком людям він допоміг запобігти жахливих наслідків?!
 Відомо також що людина має не лише один з темпераментів. Вони усі в нас є, але щось домінує, а щось стоїть в кінці. Доктор Хаус є флегматиком, і сангвінік. З цього опису можна уявити кого завгодно, але не Грегорі Хауса, бо він цинік, він жартує з життя, в його фразах я знаходжу виявлений гротеск, але хто сказав що цинічні жарти це не жарти? Меланхолізм - потужно розбавляє палітру його загадково-цікавої поведінки.  Скреготіти на життя він уміє добре.  Це видно із розмов з його другом -  Уілсоном. Він дуже правильно обрав собі друга, який завжди підіймає йому руки. Він доповнює Хауса. Ну і останнім пунктом стоїть холеризм, істерія, гнів. Є такі моменти де Хаус виявляє свого звіра, але він уміло його ховає, від зайвих очей. Дуже важко сказати що саме за темперамент висловлює його характер.
Як вже було написано, Хаус сприймає світ з цинічної точки зору. Він дуже уважний, помічає ті речі, які мало хто бачить. Усе нове він всмоктує як губка. З його пізнань, можна зрозуміти що ще коли він був студентом, то добре навчався, бо завдяки ньому, багато людей уникнули летального результату. Хаус дуже емоційна людина, бо відчуття, завжди емоційно забарвлені. Це можна побачити тоді, колі в нього щось не виходить, коли він не може поставити вірний діагноз, або тоді, коли команда не підтримує його правду, його погляд. Коли Кадді не підтримує його проекти. Тоді ж він намагається усіма силами довести свою правоту, бо поз-за допомоги, йому потрібна ще й підтримка. Головне аби людина розуміла, що вона лише людина зі своїми потребами, потребами спілкування, потребами підтримки, Хаус же не хоче це визнавати, йому добре живеться і без дружини, без сім'ї, але не без друга. Дуже строкато зображені відчуття Хауса, загубивши свого кращого друга, Уілсона, він навіть найняв детектива, аби слідкувати за життям Джеймса.
Хаус лишає враження людини сильної, яка не потребує уваги, одинокої.
Хаус є завідуючим відділення діагностики, якось він дійшов до таких, відносних вершин. Він повинен пам’ятати своїх пацієнтів, пам’ятати діагнози і хвороби які у них були. Але, судячи з серіалу він не клав на себе обов’язки пам’ятати це, або хотів, аби складалося таке враження. Пам'ять має таку особливість фільтрувати, тобто викидати усе сміття, і запам’ятовувати усе важливе, і у Хауса ця функція успішно працювала. Задача діагностиків саме в тому, аби уміти строїти логічні ланцюжки. Він питає у пацієнтів про їх хворобу, можливо це генетичне захворювання, а можливо вони набули його на протязі тривалій поїздці на Таїті. Саме це і належить з'ясувати Діагносту. Фізіологія людини дуже цікава, у кожного усі процеси можуть деяким чином відрізнятися, це ускладнює задачу. Тобто з мисленням у Хауса було як у детектива, і досить не звичайне. Це видно по тому, як він запобігав важких наслідків у пацієнтів саме завдяки своєму мисленню.
Було багато речей які помічав Хаус, наприклад коли людина бреше. Майже у кожній серії Хаус викривав щось таке, чого не бачили інші.  Його розум гострий,  і він бачить як рентгенівський пристрій. Емоції та відчуття людей він розуміє, і тільки емоції деяких унікумів, йому не зрозумілі, і це, Хаоса, турбує і водночас цікавить.
Що до емоцій, то Хаус дійсно був не обмежений в них, тільки використовував найнеобхідніші. Пристрасть у нього лежить тільки до медицини, але вона є. Апатії та фрустрації, на протязі серіалу ми у нього не зустрічали. Але звісно що у всіх був підлітковий вік, де без фрустрації не обійтись, просто ці хвилини життя Хауса нам не доступні, та як така,  фрустрація йому не притаманна.Але люди по своїй сутності дводонні, можливо у нього і була апатія,та вона була захована.      
Якщо у Хауса поставлена на кону якась мета і вона ще не досягнута він використовує багато шляхів аби виправити це. Сила волі в нього велика, але не на стільки, аби відмовитися од вікодину.
Зрозуміло, що Хаус важко пережив розлучення зі своєю дружиною, саме тому, що кохав її, звідси і стрес.
Моя думка, що до Грегорі Хауса, він намагається здаватись, намагається створювати ту думку у людей про себе, яку він хоче їм залишити. Чому? Важко відповісти, я не психоаналітик, але як людина, він мені подобається. Він занадто прямий, інколи не обґрунтовано, він не відрізняється привабливістю, він ціла загадка, яку так і хочеться розгадати, і після отриманої відповіді, здається, що ще більше звикнеш до цієї людини. Важко досягти тієї віщої стадії спілкування с Хаусом, а чим це складніше, тим міцніше обидві стороні тримаються. На цьому піку моєї доповіді, вимушена її закінчити.