В поле просыпалась солнечная царевна
і руки простягнула в неба висоту,
сьогодні їй не буде рівних
навколо малювать красу.
Царівна доторкнулась до краєчку неба
і враз світився він світанком,
удалині в озерних водах заховався,
туман рожевий опустився як серпанок.
Царівна доторкнулася до горизонту
і виводила сонце понад небокрай,
із його променів душ свій прийняла
і зайчики стрибали сонячні в полях.
Стрибали зайчики в росі й краплинах,
що від рожевого туману зостались,
їй цілий день, малюючи картини,
на місячну царівну зачекать.
Продовження: http://www.proza.ru/2017/08/09/1870
14.07.2016.
Картина Олександра Маранова.
Свидетельство о публикации №216072702050