Уникаючи хмар, ховалася за дахами...
Уникаючи хмар, ховалася за дахами, заглядала у вікна, таємниці життя гортала. Виправдовуватися – то зайве, звинувачення їй не висували. Не лишилося відбитків, отже її там не було, хоча свідки це не визнавали. Не обтяжена заборонами та кордонами, не купувала білетів на острів свободи та спокою, того ж не існує, все лише зайва уява. Мрії – ілюзії, яких не досягнути. Навіщо ж зайвий раз бігти, до того, що не осягнути? Не потрібен привід, щоб лишитися. Не вибирає віру, щоб молитися. У неї свої смаки, вона не терпить заперечень, шлях у розріз, завжди аргумент суперечок. Будує свій світ, навколо якого обертається життя. Вона – художниця, яка розмальовує різними кольорами все, що її оточує. Але все одно визнає, що в кінці земного шляху вода, в якій мила пензлик, почорніє...
© Copyright: Андрей Жадан, 2016
Свидетельство о публикации №216072700845
Свидетельство о публикации №216072700845
Рецензии