Спустошен сть

Знаєте, існує таке відчуття, як спустошеність. Коли ніби з тебе витягли всю радість і залишився тільки смуток. Таке відчуття задуманості. Знаєте? Якщо ні, то ви щаслива людина.
От в мене таке відчуття. Спустошеність. Ніби в середині мене є чаша. Чаша, яка зберігає усі хороші думки, переживання. Але на данний момент вона порожня. Ніби хтось взяв і випив її до дна. До останньої краплі. Та щей протер насухо. От таке дивне відчуття. Ніби якийсь кавалок мене просто зник. Ніби його вирвали.
І в цей момент ти розчиняєшся. В своїх мріях, думках, переживаннях. Ти просто сидиш і думаєш. Може і про все на світі, а може і про щось одне. Можливо про щось велике, духовне, але частіше всього про щось земне. Ти просто думаєш. І розумієш, що ти це не просто людина. Ти частина складного механізму під назвою життя. І не треба казати що ти нічого в цьому житті не зробив.
Один мудрець сказав: "Якщо ти змінив думку хоча б однієї людини твоє життя уже прожито не дарма."