Магiя -Липень. Спека-

Цикади. Спека. Кропиви та вільхи пахощі густі, аж можна вішати сокиру.
У пошуках гармонії та миру спускаюсь в дебри, в байраки.
Тут чутно Землю та її джерела, що напувають корені дерев, грибниці
та живлять ріки.

І скільки ще води в її глибинах, і в небесах, і в морі?

Хтось каже, що планета наша хвора. Та це не правда.
Це ми - вар'яти. Усе коту під хвіст, що вивчили, пізнали.
Отак віддати "простому люду" на поталу
високі помисли, мистецтво, поезію, науку.
Він застеріг давно:"Не сипте бісер! Ні свинопаси, ні свині їх,
того не вцінять"
Дивіться ж нині, як вони крокують вервечками з хоругвами, де Він розп'ятий,
в оточенні бісів, склепив на вік повіки.

"Так точно! Я офіцер Московського Патріархату". У вас ще сумніви лишились?
Чого питаєш, жіночко? Не бачиш, як землю рідну топчуть ратиці чужинців
і "люде наші"
прості, як двері та тупі, як терпуги іржаві.

То що ж робити?
Ставати гострими, міцними, як адамант, безкомпромісними, буз сумнівів і жалів.
Мести непотріб з хаток, палаців, хиж.
Свиней в свинарниках тримати. А свинопасів?
Хай кшатрії вирішують, що з ними учинить.
Я довіряю їм.
А ви?