Мертвi вершники, бiлi конi

                «Гострі чорні тіні
                Тягнуться до небосхилу.
                І рвуться гітарні струни
                І стогнуть.

                Коні мотають мордами.
                А вершники мертві.»
                (Федеріко Ґарсія Лорка)

Мертві вершники
Скачуть на білих конях
Туди – назустріч заграві,
Назустріч світанкам багряним,
Музика: стукіт копит
І елегія сонця-кобзи
У якої обірвані струни.
Ми вірили – Бог почує
Коли-небудь нашу пісню –
Пісню вершників мертвих,
Що стисли навіки шаблі
У своїх скам’янілих правицях.
Над слідами копит
Серце моє летить
Над слідами коней білих,
Які несуть вершників мертвих
У синю безодню неба.
Серце моє грішне
Забарвлене соком брусниці,
Забарвлене сонцем заграви
Вторить звукам копит,
Коней, як сніг білих,
Що несуть побратимів мертвих
У безмежну блакить вічності.
У вугільнім мороці ночі,
У рожевій імлі світанків,
У синій воді вечора
У білій прозорості дня
Я буду черленим серцем
Співати стукіт копит
Коней, як Галактика білих,
Що несуть вершників мертвих –
Воїнів синього степу,
Воїнів вільного сокола,
Воїнів вічної пісні.


Рецензии
Приятно почитать стихи на настоящем украинском языке!
Очень хорошо написано!

Лавров Виктор   07.09.2016 16:09     Заявить о нарушении
Спасибо за такой отзыв!

Артур Грей Эсквайр   07.09.2016 16:41   Заявить о нарушении