Промыслительные встречи в моей жизни...

Один из людей, уж не помню кто, ( я услышал этот коммент от О. Вячеслава, из Крестовоздвиженского Храма в Виннице) благодарил Бога за все Промыслительные встречи в его жизни...
Это он говорил на одной из молодежек...
Кстаи, один амер-й архитектор-волонтер Майкл недослышал имя Вячеслав, и называл его на презентации Вясиславом (пришлось поправить:)

Пару дней назад видел мужчину с запиской нет жилья работыб денег
Я прошел мимо
но еще через пару дней один из иоих знакомых рассказал мне о таком мужчине, который был послушником пять лет в монастыре
Смотрю:сидит
Я еще подумалб была бы еда - накормил бы его, поделившись
и тут, смотрю, на остановке
пакетик мкд, мне еще показалось, что там написано мкд аид-помощь
Я небмедленно подошел с этим пакетиком к старику, и поделился с ним гамбургером
Он представился Романом, когда я спросил не он ли был послушником
В дальнейшем к нему подошел Янэк, который называл его О. Иов, видимо, не зная что тот представился мне по скромности Романом
Львов-Солотвин. станция Власянка - так добираться во монастыря село Сухий...
Когда Роман говорил о монастыре, он упомянул 4 монахов
Среди них было и имя Иов, которое я тут же забыл)
Видимо, он не хотел говорить о себе, когда я переспросил одно из позабывшихся 4-х имен- свое...Иовю Остальные:Захарий, Мардарий... Он отзывался о них как опытных монахах...
8 09 16
вот попил чайку с вишнями сухими и шиповником и кусками яблок и глядя на нательный ИЗРАИЛЬСКИЙ КРЕСТИК, вспомнил, чего не сказал о Романе, он показался мне простым но искушеннм в жизни
Его брат литератор, работал на пенсии в венг посольстве в Ужгороде, сестра тоже в Ужгороде, Иногда он к ней заходит на тарелку супа по его словам и не более чтоб не быть обузой
сам он венгр, вначале я подумал, что у него молдавский акцент...
Мы с ним говорили о наших окаменевших сердцах
Он о своем,я о своем..
МОЙ ЗАРАБОТОК В ТОТ ДЕНЬ СОСТАВИЛ 13 ГРИВЕН, ЧАСТЬ НАДО БЫЛО ОТДАТЬ ЕМУ
Два зубчика, бывшие у меня в кармане, чеснока тоже ему не помешали бы, подумал я...
Отдал ему и 70 коп., к-ые лежали у пьющего друга Эдуарда
Роман заметил, что это не православное имя (его нет в святцах)б посоветовал ему читать псалмы 50б 90б и передиконой Неупиваемая чаша
Еще какой-то парень отдал свои котлеты Роману, Я нэк положил их себе в рюкзак
Роман сказал, что Янэк заботится о нем.
Янэк спросил, не голоден ли я после того, как парень отдал им свои котлеты. От кофе предложенного девушкой Роман отказался ссылаясь на сердце. Покуривал он правда, что не называл смертным грехом, а вот не заплатить кому-то за труд он сказал является смертным грехом, что-то еще относил к смертным грехам, но моя слабая память не удержала это...
РОМАН казалось был рад нашей необычной встрече.
вспоминаю о нем со слезами на глазах
Моисей Угрин в Лаврских Киевских Печерах( дольних, кажется), тоже говорит, был венгр...
Еще Роман говорил, что был на сельхозработах и сердечко его подкачало, но по его словам, Винница его подлечила, он не видел плохого к себе отношения
Я хотел было пригласить его к себе принять ванную, о чем и сказал ему, но сослался на соседку, к-ая не дает жить..

Я узнал позднее, что имя Эдика Иоанн првославное..., единственное, Эдик никак не прореагировал на мое желание накормить Романа, может алкоголь тому виной...



Роман советовал поехать в этот монастырь, чтоб подлечить душу

Еще Роман хотел, чтоб у него был диктофончик, он бы надиктовывал веселые рассказы, микрофон, по его словам не должен находиться, где нательный крестик, но он бы придумал кармашек. писать по русски еиу было бы сложно, венгр ведь, а наговорить он мог бы...




Сухий (Великоберезнянський район)[ред. • ред. код]







Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Сухий
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Великоберезнянський район
Рада/громада Тихівська сільська рада
Код КОАТУУ 2120886403
Locator Dot2.gifРозташування села Сухий
Основні дані
Засноване 1602
Населення 187
Площа 39,72 км;
Густота населення 4,71 осіб/км;
Поштовий індекс 89030
Телефонний код +380 03135
Географічні дані
Географічні координати 48°56;57; пн. ш. 22°47;24; сх. д.Координати: 48°56;57; пн. ш. 22°47;24; сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 543 м
Відстань до
обласного центру 82 км
Відстань до
районного центру 39 км
Найближча залізнична станція Луг
Відстань до
залізничної станції 5 км
Місцева влада
Адреса ради 89032, с.Тихий , тел. 38-2-16
Карта
Сухий (Україна)
Сухий
Сухий
 Сухий (Закарпатська область)
Сухий
Сухий
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Сухий.
Сухи;й — село в Україні, в Закарпатській області, Великоберезнянському районі. Населення - 187 чол. Підпорядковане Тихівській сільській раді.

Із записів 1588 року відомо про існування двох родин на цій території. А саме село було засноване у 1580 році шолтисом. У 1599 тут проживало 16 родин , а у 1631 кількість їх зросла до 20 . Майже за 10 років кількість населення значно зменшилася до 13 родин. В селі працював водяний млин.

Село отримало цю назву від долини поблизу якої розташоване, а сема долину Суха.

Згідно з переказами у селі було церква , яка на жаль, згоріла. Сучасна дерев'яна церква св. Івана Предтечі - тризуба триверха будівля бойківського стилю. Збудована з ялини у 1679 році . Церква нині повністю покрита бляхою, саме цей фактор завадив їй стати одним зі скарбів ЮНЕСКО. У інтер'єрі збереглися ікони Івана Щирецького та Івана Вишенського 1678 року. У дзвінниці є дзвін 1705 року виготовлення

Посилання[ред. • ред. код]
Церква у селі Сухий на сайті "Дерев'яні храми України"
Сухий
с. Сухий, Великоберезнянський р-н, Закарпатська область. Показати на мапі
         Церква св. Iоана Предтечi, 1679 (?1700, 1769)
Ця дерев'яна бойківська церква була збудована 1679 року і присвячена св. Іванові Предтечі, але нині, на жаль, повністю оббита металом.

[Поп И.И., Поп Д.И. В горах и долинах Закарпатья. - М. : Искусство, 1971 г., с. 17-18]:
Село Сухой. Предтеченская церковь. 1769 г. Рисунок В. Сичинского
Село Сухой. Предтеченская церковь. 1769 г. Рисунок В. Сичинского
От Гусного возвращаемся на шоссе и через несколько километров, в селе Волосянка, сворачиваем влево на горную дорогу, которая ведет в село Сухой. Кажется, горы со всех сторон надвигаются на вас, вы вступаете в долину, которая манит раскрывающимся впереди простором, но горы тут же смыкаются за вами. Пройдя три километра по этому природному коридору, мы попадаем в село Сухой. Здесь находится деревянная Предтеченская церковь, построенная в 1769 году. Расположенная немного поодаль от хат, она почти невидима из-за густых крон могучих деревьев, которые ее окружают. Этот храм волнует особым уютом, редкостной непритязательностью. По своим пропорциям он отличается от церковных построек в Ужке и Гусном. В Предтеченской церкви в Сухом башня над бабинцем выше центрального верха. Она была превращена в колокольню, но пропорций, присущих бойковскому храму, существенно не нарушает. Два декоративных карниза на четверике повторяют рисунок силуэта остальных трехъярусных верхов и тем самым скрадывают формы, чуждые бойковскому зодчеству. В интерьере церкви в Сухом привлекают внимание своим наивным реализмом, искренностью художественного выражения, своей бесхитростной повествовательной формой иконы "Распятие" 1678 года Ивана Вышенского и "Жертвоприношение Авраама" 1679 года Ивана Щирецкого. Они относятся к народному направлению украинской иконописи, которое возникло в период национального подъема XVI-XVII веков, когда каждый иконописец, даже в самом дальнем захолустье, стремился наполнить свои произведения гражданским пафосом. Иконы этого направления теряют чисто церковный характер, обнаруживая интерес и внимание к человеку. Щирецкий вводит в композицию иконы близкий ему карпатский пейзаж, Авраам же в его произведении изображен не в обычном библейском одеянии, а в узорчатом украинском кафтане того времени и шароварах, заправленных в сапоги. Вся трогательная простота выражения чувств и в то же время наивная значительность каждого образа говорят о глубоко народном характере этой живописи.

Вигляд з південного сходу [ПГА, т. 2, с. 175]
[ПГА, т.2, с.175]: Построена теми же мастерами, которые строили церковь в с. Вышке. В 1769 г. шатровый верх над бабинцем заменен более высоким каркасным. Деревянная, трехверхая, трехсрубная. Возведена из еловых брусьев. Срубы значительно наклонены внутрь. Шатровые завершения, поддашия и стены над опасанием покрыты гонтом. Полы выложены из плит песчаника. Все три объема церкви перекрыты шатровыми верхами с тремя заломами. На плоском перекрытии бабинца устроено дополнительное помещение. Сохранились произведения станковой темперной живописи XVI-XVIII вв. Памятник относится к бойковской архитектурной школе народного зодчества.

илл.4. Предтеченская церковь, 1769 г. Село Сухое, Великоберезнянский район
Ілюстрація з фотоальбому [Д.И.Гоберман. Памятники деревянного
зодчества Закарпатья. Ленинград, Аврора, 1970. илл.4]


Ілюстрації з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья
          (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976] Ілюстрації з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья
          (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976]
Повздовжній розріз. Ілюстрації з книжки [Макушенко П.И. Народная деревянная архитектура Закарпатья (XVIII - нач. ХХ в.). М., Стройиздат, 1976].




© 2008, Olena Krushynska (derevkhramy@ukr.net)


надеюсь, она не против от посылания на ее материалы хоть и говорит все права заищены,




http://www.derev.org.ua/zakarp/sukhyj_v.htm

У вимираючому селі на Березнянщині створили храм

У вимираючому селі на  Березнянщині  створили  храм
Закарпатське село Сухий Великоберезнянського району – з тих, котрі за Союзу називали неперспективними, а тепер – депресивними. Тут, у надзвичайно мальовничому куточку Карпат, нині проживає лише 140 чоловік, які непросто, ціною чималих зусиль зводять кінці з кінцями. Але горяни не впадають у відчай, бо звикли – бідність, як реп’ях, з ними з давніх-давен. На те, що «стежка» до Сухого не заросте – дає надію новенький монастир, нещодавно зведений поруч із селом.
Життя без прикрас. Села відмирають, храми народжуються (DSC03067)
33-ій рік на три села один і той же голова
… Михайло Петрунь. Колишній залізничник, вагонник станції Ужгород-2, незважаючи на свої 74, ще повний енергії й оптимізму. Живе з дружиною, донька з сім’єю мешкає в обласному центрі – молодь села ще з радянських часів прагнула дістатися до благ цивілізації замолоду. Невеликі пенсії подружжю доповнює праця на господарстві, хоча сили, каже, вже не ті, одного коня доведеться продати…
Як згодом із сумом пояснив голова Тихівської сільської ради з 1980 року Іван Циганин, (така довіра жителів трьох сіл разом з Сухим та Гусним може претендувати на запис у Книгу рекордів Гіннеса), у багатьох верховинських сіл району нерайдужна перспектива. Він знає, про що говорить, бо як кваліфікований фахівець-історик відслідковує сумну статистику неухильного зменшення населення.
Занепад гірських поселень, – розповідає, – почався ще з кінця 50-х років минулого століття, коли колгоспи взялися за реалізацію аграрної політики Хрущова. Тепер темпи зубожіння сіл ще вищі. У Сухому після 410 років існування з 90 дворогосподарств – два десятки пустують. Торік тут закрилася початкова школа – на найближчі три роки не буде жодного першокласника, потім – один. Добре, хоч педагог знайшла роботу у сусідньому Лузі. Відкриття тут чоловічого монастиря, попри всю несподіваність його спорудження (у селі ж стоїть з 1679 року дерев’яна бойківська церква св. Івана Предтечі), може хоч якось пожвавить життя приїздами мирян з інших населених пунктів.
Захотіли монастир – і зорганізували
Нагальної потреби у спорудженні тут монастиря не було, всі ці кошти могли піти на реставрацію старовинного шедевру дерев’яної сакральної архітектури – місцеву церкву ще у 80-ті роки минулого століття покрили бляхою. На гонт, класичне покриття таких споруд, тоді, за словами Івана Циганина, коштів не знайшлося – весь район «скидався» на монумент вождеві світового пролетаріату. Хоча вже незабаром пам’ятник Леніну у Великому Березному демонтували і відвезли на задвірки комунальної служби (вважай – історії), але ж скільки грошей і зусиль втрачено! Новенька споруда де­рев’яного Володимирського чоловічого православного монастиря – над Сухим, в урочищі Жабове.

Відповідно до рішення Священного Синоду Української Православної Церкви від 02 квітня 2015 року в Мукачівській Православній єпархії відкрито ще один чоловічий монастир – Свято-Володимирівський.
Учасники засідання заслухали рапорт Преосвященного архієпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора про утворення чоловічого монастиря на честь Святого Рівноапостольного князя Володимира Мукачівської єпархії Української Православної Церкви (с. Сухий Великоберезнянського району Закарпатської області).
Ухвалили благословити утворити чоловічий монастир на честь Святого Рівноапостольного князя Володимира Мукачівської єпархії Української Православної Церкви (с. Сухий Великоберезнянського району Закарпатської області). Прийняти та зареєструвати Статут чоловічого монастиря на честь Святого Рівноапостольного князя Володимира Мукачівської єпархії Української Православної Церкви. Затвердити на посаді намісника (ігумена) чоловічого монастиря на честь Святого Рівноапостольного князя Володимира Мукачівської єпархії Української Православної Церкви архімандрита Паісія (Пономарьова).
Молодий настоятель отець Паісій охоче розповідає про життя дев"яти монахів та кількох послушників.Отец Паїсій, уродженець Луганщини, Богу служить у Карпатських горах
Життя без прикрас. Села відмирають, храми народжуються (Настоятель Сухівського монастиря Паїсій.)
Історія обителі, за його словами, почалася у 2005 році, коли троє хлопців (місцевий дяк Микола Марич, а також Сергій Бучак і Володимир Планчак з Волосянки) попросили збудувати тут монастир. І взялися фінансувати спорудження, працю майстрів з Міжгірського району.
– Такою була відповідь на активні дії греко-католиків, будівництво церкви у сусідньому селі, – у голосі отця Паїсія нотки роздратування.
– Але греко-католики мають повне право на свої приходи, тим паче, що цей монастир підпорядковується Московському патріархату, – зауважую отцю Паїсію.
– Ну і що, монахи і все тут українське, – пояснює російською, вживаючи часом і українські слова. 39-річний настоятель (у мирському житті Павло Пономарьов) – з Луганщини, відслужив в українському війську.
Прихожан небагато, бо село, як з сумом констатує отець Паїсій, відмирає, до того ж половина його нинішніх жителів не відвідують богослужіння. Одну сільську пару тут обвінчано, іншій довелося відмовити – у суботу монастир цей обряд не виконує. Днями до храму, де йшла служба за померлих, прийшли люди, подолавши чималу відстань з райцентру Львівщини
Місце під будівлю обрали не випадково – напередодні закладання і освячення першого каменя одна з жительок села нібито бачила над урочищем яскраве світло, інша – сяйво трьох світил. Із земельною ділянкою допомогла нині вже покійна колишній бригадир Ганна Бартованець, віддавши свій двогектарний земельний наділ.
Добровільне зречення
Монах Мифодь весь час смиренно трудився на подвір’ї, а після невеличкої фотосесії запросив відвідати келію високо на горищі дерев’яного будиночку. Піднявшись новенькою драбиною зі смерекових дощок, пройшовши повз духмяне сіно, ми опинилися у невеличкій кімнатці з видом на монастир. Мифодю, уродженцю міста Турки Львівської області, випускнику лісотехнічного інституту, дипломованому інженеру-конструктору, інженеру-технологу, – 55 років, останні понад півтора з них він знайшов своє щастя у монашому сані.
Монах Мифодь у мирському житті був дипломованим інженером-конструктором
Життя без прикрас. Села відмирають, храми народжуються (DSC03076)
Вже літній пан Богдан, що тільки готується стати монахом, каже, Мифодь колись був ще й чудовим майстром – виготовляв дивовижні меблі за індивідуальними замовленнями.
У молодості Мифодь, як і його дружина, яка також подалася у монастир, був атеїстом. На тернисту стежину сумнівів і пізнання істини вийшов у 28 років. До того дуже захоплювався паранормальними явищами – полтергейстом, НЛО, прагнучи знайти їм наукове пояснення. Тільки згодом, пояснює високоосвічений і відвертий у розмові монах, навернувшись до Бога, зрозумів, що це прояви темних сил.
До церкви, – розповідає, – ходили усією сім’єю – разом з малими дочкою і сином. Але коли діти підросли, їх поглинув вир сучасного столичного життя, а батьки остаточно вирішили усамітнитися, присвятити себе молитвам і досить суворим монастирським правилам.
– Після повноліття, – каже Мифодь,- діти, номінально рахуючись православними, відійшли від церкви, не розвиваються духовно, тому наші щоденні молитви присвячені їм і всім, хто повинен свідомо прийти до Бога і, зрештою, врятувати свої душі.
Він навіть не думає про повернення у світ, вважає це катастрофою. Інколи мобільним спілкується з дружиною на духовні теми. Життя у монастирі – непросте, у молитвах, пості і неспанні, дає йому великі сили, розраду і розкутість.
Загалом небагатослівні монахи і послушники при зверненні охоче, вільно, відверто відповідають на запитання. Один переконаний, що православну церкву краще зрозуміла б молодь, якби богослужіння велися українською, інші просто щасливі, що знайшли куточок, де можуть повністю подбати про очищення душі, а конфесія їх не турбує.


на фото О Паисий настоятель